В дослідженні матеріальних слідів  поняття об'єкт в якості відправної точки охоплює дві сторони об'єктивної дійсності, яка пізнається за допомогою спеціальних знань: з одного боку це обставини розслідуваної події, які відобразились в матеріальних слідах та звуться "загальним об'єктом" експертного пізнання, а з іншого - це самі матеріальні сліди, які є носіями відображеної в них інформації про ці обставини і які складають безпосередній об'єкт експертного дослідження [200].

Слідча, судова та експертна практика свідчить про те, що частина злочинів скоюється із застосуванням вогнепальної зброї. Цим видом зброї є гвинтівки різного призначення, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, пістолети, револьвери як заводського виготовлення так і саморобні, обрізи гвинтівок та мисливських рушниць. При скоєнні злочину зброя у всіх випадках є засобом реалізації злочинних дій, іншими словами вона є знаряддям вчинення злочину.

Використання вогнепальної зброї для вчинення злочину супроводжується утворенням речових доказів - джерел доказової інформації.

Об'єктами судово-балістичних досліджень є: зброя та її складові частини; боєприпаси, стріляні  кулі та гільзи, дріб, капсулі, пижі, прокладки; вибухові речовини; сліди дії снаряду та гільз вогнепальної зброї на уражених перешкодах; сліди продуктів згорання пороху. Є.Тихонов до об'єктів криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування відносить вогнепальну зброю, її частини та деталі; патрони до неї та їх елементи (снаряди - кулі; дріб, картеч; гільзи; капсулі; пижі; прокладки; порохові заряди); сліди їх застосування (вогнепальні пошкодження; відкладення продуктів пострілу; сліди на стріляних снарядах та гільзах) [232, с.4].

М.Сегай та В.Стринжа зазначають, що дискусійним є питання процесуального статусу так званих "проміжних об'єктів", які отримуються експертом під час дослідження (виявлені латентні сліди, їх фотознімки, спектрограми, контактограми, контрольні об'єкти і т.д.

Отже, об'єктами криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування є:

1. зброя, а також її частини - магазин, щоки рукоятка, випробувальні клейма [133].
2. боєприпаси, гільзи, кулі, шріт, капсулі, пижі, контейнери, прокладки;
3. матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження боєприпасів;
4. вибухові речовини - порох та його компоненти;
5. кульові, дробові пробоїни та пошкодження на  перешкодах;
6. сліди-відображення на гільзах, кулях, шротинах, прокладках і пижах;
7. сліди продуктів пострілу [20, с.139].

Вогнепальна зброя з моменту її появи багаторазово змінювалась й удосконалювалась, але принцип її дії залишається незмінним - поразка цілі досягається снарядом, що метається на відстань силою тиску газів, що утворилися при горінні пороху або його замінників, тобто ця зброя є метальною. Вона може бути різною за способом заряджання, виготовлення, за кількістю використовуємих снарядів (патронів), конструкції, ступеня автоматизації і т.д., але має наступні істотні ознаки, що характеризує її саме як вогнестрільною зброєю, незалежно від простоти і навіть примітивності її устрою, або навпаки - досконалості і складності:

1) загальний (властивий будь-якій зброї) - призначення знаряддя для нападу або активної оборони (захисту) і поразки цілі шляхом її руйнації, або нанесення серйозних тілесних ушкоджень (якщо ціль - жива істота);

2) спеціальні:

• використання енергії газів пороху або іншої вибухової речовини (його замінника) для метання снаряду;
• наявність стволу для надання напрямку руху снаряду;
• наявність  замикаючого пристрою (нехай навіть самого примітивного, наприклад, сплющеного кінця стволу в казенній його частині);
•  наявність пристрою для запалення заряду (ударного-спускового механізму, затравного отвору  і т.д.);
• достатня вражаюча дія снаряду;
• конструкція зброї і її надійність повинні забезпечувати можливість виробництва з нього більш одного пострілу (тобто якщо предмет руйнується при першому ж пострілі з нього, його не можна вважати вогнестрільною зброєю);

3) факультативні:

• наявність механізмів зачинення і запалення заряду;
• пристосувань, що забезпечують зручне утримання зброї (ложа, ручка і т.д.)  і прицілювання (цілина, мушка і т.п.).

Самий термін ,факультативні ознаки, говорить про те, що їхня наявність не є обов'язковим. Так, наприклад, у багатьох саморобних дульнозарядних пістолетів відсутні прицільні пристосування, немає механізму для запалення заряду, його функції виконує затравочний отвір у казенній частині стволу, до якого підноситься гніт, або закріплюються сірники, а тертям по ним тертки запалюють голівки і спалах передається заряду.

Особливо варто зупинитися на спеціальній ознаці вогнестрільної зброї - вражаючій дії снаряда. Об'єктивно він оцінюється  початковою швидкістю снаряда, початковою кінетичною енергією і питомою кінетичною енергією. Дослідження криміналістів показали, що для поразки людини мінімальною початковою швидкістю снаряда є  100 м/с, найменшою початковою кінетичною енергією від 1,1 до 3,0 кгс.м (у залежності від калібру стволу) і найменшої питомої кінетичної енергії - 0,5 Дж/мм2. Якщо пострілом із вогнестрільного пристрою не можна заподіяти серйозні (небезпечні для життя в момент, нанесення) тілесні ушкодження людині, такий пристрій не можна вважати вогнестрільною зброєю.

Тільки на підставі сукупності ознак (загального і всіх спеціальних) без винятку можна визнати той або інший предмет вогнестрільною зброєю. Таким чином, вогнестрільною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для нападу або активного захисту і поразки цілі снарядом, що викидається зі стволу силою тиску газів порохового заряду або його замінника, що володіє достатньою вражаючою дією для нанесення серйозних  тілесних ушкоджень, складається з запалюючого і замикаючого пристроїв, і за своєю конструкцією дозволяють зробити з неї більш одного пострілу.

Для кваліфікації більшості злочинів практично не має значення, яка саме зброя застосовувалася (пістолет, мисливська рушниця і т.д.) необхідно установити самий факт застосування вилученого в справі екземпляра зброї шляхом ототожнення її за слідами на снарядах і гільзах, а для з'ясування обставин події - встановлення дистанції, напрямку і місця проведення пострілу  та інших супутніх пострілу явищ.

Для правильної кваліфікації дій винних осіб за ч.1 ст. 222 і ст.223 КК України важливо визначити групові (родові і видові) ознаки - характеристики зброї, тому що кримінальна відповідальність передбачена в даних складах злочинів не за будь-яку вогнестрільну зброю. Згідно Постанови Пленуму ВС України  № 6 oт 8 липня 1994 " "Про судову практика по справах про розкрадання, виготовленні, збереженні й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" ( із внесеними змінами постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. №12) спеціально зазначене: "Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниця, а також вибухових пакетів й інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і їхніх сумішей не можуть бути віднесені до предметів за незаконне носіння, збереження, придбання, виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена відповідальність за ч.1 ст. 222 і ст. 223 КК України.", і далі відзначається: "... що до вогнестрільної зброї, як предмета злочину, передбаченого ч.1 ст. 222 і ст. 223 КК відносяться усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольного мисливського), для виробництва пострілів із якої використовується сила тиску газів, що утворяться при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних вибухових речовин). До бойових припасів відносяться патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби або вибухові пристрої в зібраному стані, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрілянини з вогнестрільної зброї або для учинення вибухів". Дана Постанова ВР України вказує на те, що патрони і бойові припаси до гладкоствольної мисливської зброї не є предметом злочинів, передбачених ч.1 ст. 222 і ст. 223 КК, а переробка яких-небудь предметів (наприклад, ракетниць, стартових і будівельних і інших пістолетів і револьверів, предметів побутового призначення, виготовлення обрізів із мисливських гладкоствольних рушниць і боєприпасів), у результаті якої вони придбали властивості вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин тягне кримінальну відповідальність.

У самому законі містяться елементи класифікації вогнестрільної зброї: гладкоствольна - за характером поверхні каналу стволу, мисливська - за призначенням, причому в гладкоствольній мисливській зброї важливо сполучення саме цих двох ознак. Оскільки в ч.1 ст. 222 КК України, мова йде також про незаконне виготовлення вогнестрільної зброї, необхідно визначити його рід за способом виготовлення (незаконним - заводським, незаконним - саморобним або кустарним).

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, потрібно установити групову приналежність (рід, вид, модель, зразок), що можливо лише при наявності системи детально розробленої класифікації вогнестрільної зброї за різними основами.

До криміналістичного дослідження вогнепальної зброї слід відносити також пристрої спеціального призначення - пневматичну зброю, будівельно-монтажні пістолети, пристрої для підводного полювання, сигнальні засоби [102].

Вогнепальна зброя реалізує свою дію за наявності такого об'єкту криміналістичного дослідження як боєприпаси. Поняття боєприпасів досить широке: воно означає одночасно унітарні патрони до нарізної зброї, мисливські патрони до гладкоствольної зброї, а також елементи спорядження мисливського патрону - гільзи, капсуль-запалювач, порох, прокладки, пижі та снаряди.

Всі види вогнепальної зброї, за виключенням застарілих зразків мисливських рушниць, споряджаються так званими унітарними патронами. Такі патрони складаються з: металічного снаряду, який призначений для спричинення ушкодження; заряду пороху, необхідного для виштовхування снаряду; гільзи, яка слугує оболонкою для заряду пороху і поєднує всі компоненти патрона в єдине ціле; капсуля, за допомогою якого здійснюється запалення порохового заряду [111]. В склад мисливських патронів до гладкоствольної зброї  входять також прокладки та пижі.

Патрон - це боєзаряд, який об'єднує всі елементи, необхідні для пострілу.

Патрони поділяються на бойові, мисливські, спортивні та спеціальні. В залежності від розташування складу капсуля в гільзі патрони бувають центрального та кільцевого бою (запалення).

Патрони центрального бою використовуються в більшості примірників ручної вогнепальної зброї. А патрони кільцевого запалення використовуються для здійснення пострілів з малокаліберної зброї.

Патрони того чи іншого типу зазвичай призначені для певного виду зброї чи навіть системи. Трапляються різні види патронів - "гвинтівочний", "револьверний", "пістолетний", 22 Long Rifle, 38 Special, 44 Magnum, 9 mm Parabellum, 7.62 NATO, І т.д.

До бойових належать гвинтівочні, пістолетні, револьверні та проміжні (для автоматів та карабінів).

Снаряди в бойових патронах бувають оболонкові, напівоболонкові та безоболонкові. В оболонковій кулі серцевина виготовляється із сплаву свинцю та сурми, а оболонка з "плакірованої" сталі, мельхіору чи латуні.