Згідно з ч. 2 п. 2 "Положення про порядок накладення на господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування й послуг, в тому числі громадян - підприємців, стягнень за порушення про захист прав споживачів, який  був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1994 року "...випуск і реалізація товарів, виконання робіт і надання послуг, які не відповідають вимогам нормативних документів, тягнуть за собою накладення санкцій у вигляді стягнення 25% вартості реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг." [ 43 ].

Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р. у ст. 35 передбачає: "...за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства, установи і організації можуть притягуватися керівниками цих органів до сплати штрафу, який не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації "[ 15 ].

Наведені приклади свідчать про те, що чинне законодавство на відміну від норм КУпАП передбачає притягнення до відповідальності не тільки фізичних, а й юридичних осіб, що цілком обґрунтовано в умовах зростання на Україні підприємницької діяльності.

В наведених вище прикладах ми можемо побачити усі елементи, які характерні для юридичної відповідальності: проступок (порушення), несприятливі наслідки  у вигляді штрафу; порушник, яким можуть виступати юридичні особи; органи (посадові особи), уповноважені накладати стягнення (органи податкової інспекції і т. д.), а також  ознаки, які характерні саме для адміністративної відповідальності. Це нерівність сторін (юридична особа підконтрольна в певній сфері своєї діяльності державному органу), і спрощена процедура накладення стягнення. В останній час проблемі адміністративної відповідальності юридичних осіб почали приділяти більш велику увагу, про це говорить, наприклад, Д.М. Лук'янець, який в своїй роботі " Підстави адміністративної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності" розглядає цю проблему говорить: "...юридичні особи є повноцінними суб'єктами адміністративної відповідальності, і відповідальність їх передбачена багатьма законами України." [ 152, с. 11 ].

Найбільшу увагу автор приділяє проблемі вини юридичних осіб. В цьому я з ним повністю згоден. Якщо розглядати склад проступку, суб'єктом якого є юридична особа, то що стосується об'єкта та об'єктивної сторони (дії чи бездіяльності), то ту питання дуже ясне. А що стосується вини, то тут дуже складна ситуація, і приміряти поняття вини, як психічного відношення, до юридичної особи дуже важко. "Тому дії юридичної особи вважаються винними, якщо вони є наслідком свідомих дій фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи (об'єктивний аспект). Характер усвідомлення відображається у психологічному ставленні фізичної особи до зв'язку між її діями (бездіяльністю) і протиправним діяннями самої юридичної особи (суб'єктивний аспект)" [ 152, с. 11 ].

Вина юридичної особи виражається у двох формах:

• фізична особа усвідомлює, що її дії призводять до вчинення юридичною особою протиправного діяння і вчиняє ці дії (продовжує бездіяльність);
• фізична особа не усвідомлює, що її дії призводять до вчинення юридичною особою протиправного діяння, хоча могла і повинна була це усвідомлювати, і вчиняє ці дії (продовжує бездіяльність).

Як вже ми побачили, автор розглядає вину юридичної особи, як складне явище, тому він говорить про різноманітність проступків, які вчиняються юридичними особами:

1) Об'єктивно винне діяння - коли протиправне діяння суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи полягає  в активних діях, що порушують встановлені законом заборони.

2) Складне правопорушення - має місце, коли об'єктивна сторона правопорушення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, за яке передбачена адміністративна відповідальність, є необхідною ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення його посадової особи і навпаки (наприклад, ст. 1661 КУпАП "Зловживання монопольним положенням на ринку". Ця стаття говорить: "...суб'єктом проступку може бути лише суб'єкт господарювання - юридична особа, незалежно від організаційно - правової форми й форми власності" [ 66, с. 535 ]. Однак, згідно з текстом самої статті штраф накладається на керівників підприємств).

3) Правопорушення з виділеним суб'єктом - має місце тоді, коли необхідною ознакою його об'єктивної сторони є протиправні дії юридичної особи, а суб'єктом виступає посадова особа, що діяла від його імені, або така, чиї дії безпосередньо потягли за собою протиправні дії юридичної особи, а суб'єктом виступає посадова особа, що діяла від його імені, або така, чиї дії безпосередньо потягли за собою протиправні дії юридичної особи (наприклад, ст.. 1701 КУпАП, випуск, реалізація продукції (товарів) без сертифіката відповідності "…в зв'язку з цим визначені суб'єкти проступку - виробники або продавці продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, не залежно від форми власності ") [ 66,  с. 543 ].

4) Комплексні правопорушення - об'єктивна сторона правопорушення складається з двох чи більше самостійних діянь, між якими відсутній причинний зв'язок і одне з них утворює об'єктивну сторону самостійного правопорушення.

Крім того, в рамках адміністративної відповідальності з урахуванням особливостей адміністративних правопорушень юридичних осіб, виділені Лук'янцем Д.В. такі її різновиди:

"А: Спільна адміністративна відповідальність (підстава - складне правопорушення). За його вчинення до відповідальності притягуються одночасно і юридична особа, і його посадова особа (ст.. 1661, 1662, 1664, КУпАП)

Б: Субституальна адміністративна відповідальність (підстава - правопорушення з виділеним суб'єктом). Тут також має місце вина юридичної особи. Але за протиправні дії суб'єкта правопорушення юридичної особи до відповідальності притягується її посадова особа

В: Комплексна адміністративна відповідальність (підстава, комплексне правопорушення). "Вона має місце тоді, коли правопорушник може нести адміністративну відповідальність, яка набуває штрафного характеру і так звану "право відновлювальну" відповідальність (пасивна відповідальність)." Порушник, який самостійно виявив факт недоїмки, має можливість сплатити добровільно суму недоїмки і відповідну пеню " [152, с. 12].

Якщо ж торкаючись терміну "проступок" та "правопорушення" ми говоримо про відповідальність юридичних осіб, то використовування цих двох термінів оправдане. Ми говоримо як про порушення відповідних норм КУпАП , так і інших законів:

"Про пожежну безпеку" від 17.12. 1993 р.

"Про обмеження монополізму й недопущення недобросовісної конкуренції" від 18.02. 1992 р. та ін.

Тобто тут ми бачимо, на прикладі цього, розмежування понять "адміністративний проступок" та "адміністративне правопорушення", про яке ми говорили вище. Спираючись на вищевказане, зазначимо: окрім загального та спеціального суб'єктів адміністративного проступку треба виділяти окремо такий суб'єкт адміністративного проступку, як юридична особа.

Однак, незважаючи на вище вказане, хочеться зазначити, що законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні поки що недостатньо розроблене, а відтак є не кодифікованим, розрізненим. Механізм притягнення до адміністративної відповідальності майже не урегульований. Не має систематичності й у видах санкцій, що застосовуються до юридичних осіб.

Слід чітко визначити органи, уповноважені накладати стягнення на юридичних осіб.

Звичайно, проведення кодифікації законодавства, що регламентує адміністративну відповідальність юридичних осіб, є складною справою. Разом із тим систематизація цього законодавства дасть змогу державі ефективно впливати на діяльність господарюючих суб'єктів та інших юридичних осіб, що є дуже важливим у ситуації, яка складається в економіці України, для зміцнення законності. Крім того, це дозволить юридичним особам більш дійово захищати свої законні права в разі їх притягнення до адміністративної відповідальності.

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА

В кожному діянні людини тісно сплітаються об'єктивні та суб'єктивні моменти. Зовнішній акт поведінки особи - результат відповідної психічної діяльності. Свобода волі - важливий прояв життєдіяльності людини. Вона означає можливість вибору серед різних варіантів поведінки, здатність діяти згідно поставленої мети, свідомо вибирати засоби її досягнення. Психічна діяльність особи, яка пов'язана з вчиненням адміністративного проступку створює його суб'єктивну сторону. Її становить пов'язаний з вчиненням проступку психічний стан особи. До ознак, які характеризують суб'єктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення проступку.

Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків. Вина - поняття родове, воно охоплює дві форми стану психіки умисел та необережність.

У загальних рисах поняття цих форм вини розкривається в ст.ст. 10 і 11 КУпАП. Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка цього вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала:

• Усвідомлення протиправного характеру діяння й передбачення шкідливих наслідків - інтелектуальні ознаки умислу.
• Бажання або свідоме допущення наслідків - вольові ознаки умислу.

Передбачення - це відбиття у свідомості подій, які можуть або повинні статися. Це означає, що особа уявила, якої шкоди вона заподіє суспільним відносинам, майну, здоров'ю людей. Коли йдеться про бажання, то мають на увазі прагнення до визначеної мети, волю, спрямовану на досягнення передбачуваного результату (прямий намір). Свідоме допущення - це активне переживання, пов'язане з позитивним вольовим ставленням до шкідливих наслідків (непрямий намір).Таким чином, адміністративному праву відомі два види наміру:

А: Прямий (dolus direktus);

B: Непрямий (dolus indirektus);

Адміністративний проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа яка цього вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення  (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість).

Якщо поняття умислу пов'язане з психічним ставленням особи до свого діяння і його наслідків, то при  визначенні необережності до уваги береться ставлення лише до шкідливих наслідків.

Погоджуючись з думкою А.Т. Комзюка та на основі досліджень складів адміністративних проступків маємо зазначити, що визначення форм вини в чинному КУпАП сформульовано не зовсім вдало. Передусім це стосується визначення необережності, оскільки в ньому в основу покладено ставлення порушника до шкідливих наслідків свого діяння. Однак, зміст переважної більшості адміністративних проступків полягає в порушенні тих чи інших загальнообов'язкових правил, незалежно від того, чи настали внаслідок цього якісь конкретні шкідливі наслідки (це так звані "формальні склади"). Тому для визначення форм вини за основу має братися ставлення порушника до діяння та усвідомлення ним його протиправності.