Важливе значення при координації управління по боротьбі з економічною злочинністю повинне мати чітке визначення прав і обов'язків учасників взаємодії, яке має спиратися на загальний принцип - кожен із учасників операції чи іншого спільного заходу діє у межах своєї компетенції без заміни один одного.

При здійсненні спільних заходів потребують обов'язкового узгодження: мета, завдання та об'єкти, відносно яких здійснюватимуться заплановані дії; сили і засоби кожного правоохоронного органу; форми та методи їх діяльності, місце; час; послідовність та тактика здійснення конкретного заходу та контроль за його результатами.

У динаміці виконання запланованих заходів необхідно здійснювати обмін інформацією щодо кожної із зазначених позицій залежно від конкретної ситуації. Наприклад, мета, сили, форми, методи, тактика і результати діяльності повинні узгоджуватись тільки в загальних рамках, без деталізації. Завдання, об'єкти, місце, час, послідовність дій кожного правоохоронного органу повинні узгоджуватись у повному обсязі. Важливою також є необхідність обов'язкового обміну інформацією щодо результатів проведення спільних заходів, що значно сприятиме укріпленню міжвідомчої взаємодії.

Говорячи про характер координації, варто виходити з того, що вона повинна здійснюватися правоохоронними органами на рівні міст, областей, республік, країн СНД, на рівні співробітництва із іншими закордонними державами. Враховуючи, що транснаціональна злочинність набула значних розмірів, цілком закономірно виділяти міжнародний рівень координації діяльності, по боротьбі з економічною злочинністю.

Якщо йдеться про цілі координації, то потрібно підкреслити два важливих аспекти: по-перше, - це забезпечення узгодженої діяльності всіх правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю; по-друге, - розробка спільних заходів, спрямованих на встановлення контролю над економічною злочинністю та її локалізацію, стримування подальшого росту.

До суб'єктів координації належать правоохоронні органи, визначені статтею 5 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [409]. Аналіз цього закону дозволяє зробити висновок, що суб'єктами координації насамперед є державні органи, спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю в сфері економіки. Так, до першої групи цих органів належать: Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. До них варто віднести й відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю та захисту економіки держави Служби безпеки України. До другої групи органів, які потребують участі в координації, необхідно віднести підрозділи органів внутрішніх справ, за винятком тих, які спеціально визначені як органи, на які покладені функціональні обов'язки боротьби з організованою злочинністю, а також органи прокуратури України, митні органи, підрозділи прикордонних військ України, органи державної податкової служби (податкової міліції). Крім того, суб'єктами координації є й інші державні органи, передбачені у ч. 1 ст. 17 даного Закону, у якому йдеться про такі органи, як НБУ, Міністерство фінансів України, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та Європейської інтеграції України, Державна митна служба України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет, Держкомкордон й інші. Цей перелік може розширюватися. Існує також і спеціальний суб'єкт координації - це Національне бюро Інтерполу, що створене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 1993 року і здійснює взаємодію правоохоронних органів України з компетентними органами закордонних держав для вирішення питань боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер [381].

 Основними складовими управління правоохоронними органами повинні бути відповідні форми координації, до яких, на нашу думку, необхідно віднести наступні: а) засідання Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України та координаційні комітети в регіонах (республіканського, обласного рівня), наради працівників правоохоронних органів на міському, районному, міжрайонному рівні; б) обмін інформацією з питань боротьби з організованою злочинністю; в) спільні виїзди в регіони для проведення погоджених дій для надання практичної допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі з організованою злочинністю; г) створення слідчо-оперативних груп для розслідування економічних злочинів, учинених організованими формуваннями; ґ) взаємне використання можливостей для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів з викриття економічних злочинів, проведення семінарів, конференцій, спрямованих на підвищення власного фахового рівня; д) спільні цільові заходи для виявлення і припинення економічних злочинів, а також усунення причин і умов, що сприяють їхньому вчиненню; е) надання взаємної допомоги щодо забезпечення власної безпеки у процесі діяльності по боротьбі з економічною злочинністю; є) розробка операцій та видання спільних наказів, вказівок, підготовка різноманітних інформаційних листів, методичних рекомендацій та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються здійснення боротьби з економічною злочинністю.

З урахуванням того, що проблема боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки має загальнодержавний характер, особливої актуальності набувають питання взаємодії на міжобласному й обласному рівнях. Розглянемо ефективність координації при практичному її застосуванні на прикладі Харківської області. Так, за останні роки в області досить чітко визначені напрями, у яких здійснюються необхідні заходи спільно з підрозділами УБОЗ, УБНОН, УКР, обласною прокуратурою, Східною регіональною митницею, обласною державною податковою адміністрацією, підрозділами прикордонних військ та державними контролюючими органами. Про це свідчить кількість кримінальних справ, порушених за матеріалами УСБУ. Тільки з питань боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки, кредитно-фінансовій і банківській системах, їх кількість зросла у 2,5-3 рази, а щодо боротьби з контрабандою і наркобізнесом - у 3-4 рази [320].

У 2002 році працівники СБУ викрили значно більше злочинів в Україні ніж у 2001 році, а Голова служби відмітив значний ріст економічної злочинності          [458; 280].

Реалізації завдань боротьби з економічною злочинністю повинен сприяти прийнятий Верховною Радою України Закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом", який врегулював відносини у сфері запобігання та протидії введенню до легального обігу доходів, одержаних злочинним шляхом, а також механізм їх вилучення. Крім того, необхідно вжити відповідні заходи щодо виконання Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для забезпечення системності у боротьбі зі злочинами необхідно розширити сферу законодавчого та іншого нормативного регулювання участі у цій роботі і відповідальності усіх зацікавлених органів виконавчої влади, здійснити відповідні заходи щодо організаційно-управлінського, інформаційного, науково-методичного, кадрового, матеріального забезпечення діяльності органів виконавчої влади, на які покладено функції координації протидії легалізації (відмиванню) кримінальних доходів і інших заходів боротьби з економічною злочинністю, забезпечити налагодження та підтримку співпраці з відповідними міжнародними організаціями.

У цілому, на характер і форми координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю повинно позитивно вплинути прийняття та впровадження Закону України "Про боротьбу з економічною злочинністю". У ньому необхідно чітко виписати: правову основу боротьби з економічною злочинністю; структуру підрозділів боротьби з економічною злочинністю; основні напрями боротьби з економічною злочинністю; права та відповідальність працівників підрозділів боротьби з економічною злочинністю. Особливу увагу в законопроекті необхідно приділити врегулюванню взаємодії підрозділів боротьби з економічною злочинністю з органами центральної виконавчої влади, інформаційному забезпеченню боротьби з економічною злочинністю, фінансуванню та матеріально-технічному забезпеченню підрозділів боротьби з економічною злочинністю МВС, ДПС, СБУ та ДМС України, науково-методичному забезпеченню боротьби з економічною злочинністю.

Потрібно також урегулювати взаємодію між самими підрозділами боротьби з економічною злочинністю, умови обміну інформацією, використання банків даних, а також проведення скоординованих заходів. З метою забезпечення координації управління підрозділами по боротьбі з економічною злочинністю в центральних апаратах правоохоронних органів передбачати введення посад осіб, до функціональних обов'язків яких повинно входити здійснення взаємодії питань боротьби з економічною злочинністю [444].

Прийняття законопроекту повинно мати певні позитивні, соціально-економічні та інші наслідки його запровадження в діяльність правоохоронних органів. Перш за все, це дозволить на законодавчому рівні визначити державну стратегію боротьби з економічною злочинністю, конкретизувати завдання, розмежувати і одночасно дещо розширити повноваження правоохоронних органів, більш чітко закріпити координаційні основи механізму взаємодії між ними та визначити участь у цій діяльності інших органів центральної влади.