Право на позов. У літературі — як в адміністративно-пра­вовій, так і в цивільно-правовій — автори відзначають дискусій­ність і складність визначення змісту права на позов1. Однак усі автори доходять висновку, що право на позов — єдине поняття. Воно складається з права на пред´явлення адміністративного позову і права на задоволення адміністративного позову.

Право на позов характеризується єдністю двох його сторін: матеріально-правової і процесуально-правової. Матеріально-правова сторона характеризується правом вимоги позивача до відповідача (предмет позову) і становить право на задоволення адміністративного позову, тобто позитивного вирішення спра­ви. Процесуально-правова сторона характеризується правом вимоги до суду про захист права (підстава позову) і становить право на пред´явлення адміністративного позову тобто право на звернення до адміністративного суду. Обидві ці сторони тіс­но взаємопов´язані, хоча й не збігаються за своїм змістом.

Право на позов — це право на звернення до суду у встановле­ному законом порядку за захистом порушених суб´єктивних прав і свобод або інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Для реалізації права на позов необхідні певні передумови. Такі передумови в процесуальній літературі класифікуються із різноманітних підстав, але найчастіше їх поділяють на суб´єктивні та об´єктивні.

Суб´єктивні передумови: а) впевненість особи, що її права, свободи чи інтереси потребують судового захисту; б) наявність адміністративної процесуальної правоздатності в особи, яка звертається до адміністративного суду з позовом (ст. 48 КАСУ).

Об´єктивні передумови: а) підвідомчість позовної заяви ад­міністративному суду (ст. 17 КАСУ); б) відсутність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (ст. 108 КАСУ); в) дотримання строків звернення до адміністра­тивного суду (ст. 99 КАСУ).

1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич­ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. I. Харитонової / С. В. Ківалов, О. I. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — С. 246; Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посіб­ник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 129; Бичкова С. С, Бобрик В. I, Ізарова I. О. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник // За заг. ред. С. С. Бичкової. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Аттіка, 2007. — С. 185—187.

Форма і зміст адміністративного позову. Захист прав, сво­бод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин здійснюється шляхом адміністративного позову до адміністративного суду. Зовніш­ньою формою адміністративного позову слугує письмова по­зовна заява, яка може подаватися до адміністративного суду шляхом:

а)  передачі позовної заяви особисто позивачем;

б)  передачі позовної заяви представником позивача;

в)  надіслання позовної заяви до адміністративного суду 
поштою.

Частина 2 ст. 105 КАСУ встановлює важливе положення стосовно того, що на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформ­ленні позовної заяви. Це положення передбачає забезпечення у штатно-посадовому розкладі апарату кожного адміністратив­ного суду хоча б одного службовця, який би надавав таку допо­могу. Законодавець не встановлює, кому саме надається така допомога: особам незаможним; особам, які не володіють до­статніми знаннями; особам похилого віку; особам, які з інших причин не можуть оформити позовну заяву. Безумовно, це зручно для громадян, забезпечення принципу права на судовий захист, гуманно і нарешті є виправданим в умовах відсутності можливості одержання доступної правової допомоги для всіх. Чим це викликане? Можливо, тим, що в адміністративному судочинстві в абсолютній більшості випадків відповідачем є орган владних повноважень, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави (ст. 3 Консти­туції України). Проте, на нашу думку, надання такої допомоги в сучасних умовах є нереальним. По-перше, утримання в апа­раті кожного адміністративного суду службовців, які б надава­ли таку допомогу всім, потребує чималих коштів. По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 18 КАСУ як адміністративні суди певну категорію адміністративних справ розглядають місцеві загальні суди, в яких у штатно-посадовому розписі апарату суду не пе­редбачається посада службовця з надання допомоги в оформ­ленні позовної заяви. Крім того, надання допомоги в оформ­ленні позовних заяв чи інших судових документів службовцями апарату суду в кримінальних, цивільних чи господарських про­вадженнях не передбачене.

Вимоги до позовної заяви. Позовна заява повинна бути оформ­лена належним чином із дотриманням усіх вимог, встановле­них законодавством. Необхідні реквізити позовної заяви, вста­новлені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 106 КАСУ. Суд вимагає, щоб відомості про обидві сторони були якомога детальніші та повні.

Це має важливе значення для забезпечення з´явлення осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання.

Однією з вимог до позовної заяви є також повнота викла­дення змісту позовних вимог (предмета позову) та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), тобто юридичних фактів, з наявністю або відсутністю яких закон пов´язує виникнення, зміну або припинення пуб­лічно-правових відносин.

У позовній заяві у разі необхідності можуть подаватися різ­номанітні клопотання. Наприклад, про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування до­казів; про виклик свідків тощо (п. 5. 1 ст. 106 КАСУ).

У позовній заяві має бути зазначено перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

З метою встановлення об´єктивної істини, повного і всебіч­ного розгляду справи позивач зобов´язаний на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, надати до­кази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Це можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтову­ють вимоги позивача. Докази мають бути належними, які міс­тять інформацію щодо предмета доказування та одержані за­конним шляхом.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх докумен­тів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповіда­чів, а також документ про сплату судового збору (ст. 89 КАСУ). Проте законодавець не передбачає форми посвідчення копії позовної заяви чи копії всіх документів, що приєднуються до позовної заяви. Отже, копії зазначених документів можуть бути подані без будь-якого їх посвідчення: нотаріального, органом владних повноважень чи іншим шляхом. Однак у судовій прак­тиці до деяких документів встановлюється вимога щодо їх від­повідного посвідчення.

У разі подання позовної заяви представником позивача та разом із заявою та іншими документами подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представ­ника та у заяві зазначаються усі реквізити представника (ім´я, поштова адреса, засоби зв´язку тощо).

Позовна заява підписується позивачем або його представ­ником із зазначенням дати її підписання.

Строк звернення з позовною заявою до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюєть­ся один рік із дня, коли особа дізналася або повинна була дізна­тися про порушення своїх прав (ст. 99 КАС України). Днем подання позовної заяви є день її надходження до відповідного суду, але строк подання позову не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позов, позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв´язку (ч. 9 ст. 103 КАС України). Пропущення строку звернення до адміністра­тивного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністра­тивного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 КАС). Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути по­новлений, а процесуальний строк, встановлений судом — про­довжений судом. Про поновлення чи продовження процесу­ального строку судом постановляється ухвала. При визнанні причини пропущення строку звернення з позовом поважною адміністративна справа розглядається відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Кодексом або іншими законами можуть бути встановлені інші строки звернення з позовом. Наприклад, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії з референ­думу, членів цих комісій, можуть бути подані до адміністратив­ного суду в п´ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчи­нення дії або допущення бездіяльності.

Днем подання заяви, апеляційної скарги є день їх надход­ження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, установлені статтями 172—177 КАС Украї­ни, не можуть бути поновлені. Позовні заяви, апеляційні скар­ги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без роз­гляду (ч. 5 ст. 179 КАС України).

Відкриття провадження в адміністративній справі здійс­нюється не пізніше наступного дня після надходження позов­ної заяви до адміністративного суду або після закінчення стро­ку, встановленого судом, для усунення недоліків позовної за­яви у разі залишення її без руху. Перед тим, як відкрити провадження у справі, суддя має з´ясувати, чи:

1. подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2. має представник належні повноваження, якщо позовну заяву подано представником;
3. відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 КАС України;
4. належить позовну заяву розглядати в порядку адміністра­тивного судочинства і чи підсудна позовна заява даному ад­міністративному суду;
5. немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Цей перелік не є вичерпним. Наприклад, суддя повинен з´ясувати, чи немає перешкод для відкриття провадження у справі, передбачених статтями 108 і 109 КАС України.

Пересвідчившись у додержанні усіх вимог до позовної за­яви, суддя приймає позовну заяву і відкриває на її підставі про­вадження в адміністративній справі. Про початок провадження суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються усі реквізити, передбачені ч. 4 ст. 107 КАС України. Проте суддя може прий­няти ухвалу й про відмову у відкритті провадження у разі вияв­лення недоліків чи перешкод у розгляді позовної заяви.

Копія ухвали невідкладно після постановлення про від­криття провадження у справі надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з інформацією про їх процесуальні пра­ва. Відповідачам надсилаються також копії позовної заяви та додані до неї документи.

Законодавцем не визначено порядок оскарження ухвали, надсилання копії ухвали про відмову у відкритті провадження. За загальним правилом убачається, що копія ухвали про відмо­ву надсилається в такому самому порядку, як й про відкриття провадження. Щодо оскарження, то ухвала про відмову у від­критті може бути оскаржена, а ухвалу про відкриття прова­дження немає сенсу оскаржувати, оскільки вона не породжує перешкод правам інших осіб.