Модель - це замінник об' єктів або явищ, тобто матеріальний чи уявний об'єкт, який у процесі дослідження замінює об'єкт-оригінал так, що його безпосереднє вивчення дає нові знання про об' єкт-оригінал.

Під моделюванням розуміють дослідження будь-яких явищ, процесів чи систем шляхом побудови й вивчення їх моделей, тобто об' єктів, що є уявними або матеріально реалізованими системами, кожна з яких, відображаючи чи відтворюючи об'єкт- оригінал, здатна замінювати його так, що її вивчення дасть нову інформацію про цей об' єкт.

Розрізняють:

а) моделі-аналоги, які є зменшеною копією системи, виконаної за допомогою фізичних і технічних засобів (моделі літаків, теплоходів або макети електростанцій, міст);

б) вербальні моделі - ті, що відтворюють систему за допомогою слів. Наприклад, різні статути, розпорядження щодо експлуатації, законодавчі матеріали, процесуальні кодекси тощо;

в) знакові моделі - описують аналізовану систему за допомогою логічних і математичних символів. Знаковими є і блок- діаграми (блок-схеми), що зображують алгоритми рішення задач.

Модель повинна як можна докладніше, детальніше, точніше відображати процес або явище. Проте насправді кожна модель є лише спрощеним відображенням дійсності і в ній відбиваються тільки ті дані, що відповідають меті дослідження. Розклад руху літаків - теж модель, але вона, наприклад, не враховує впливу погодних умов на роботу аеропорту, оскільки останнє виходить за межі її призначення. Базовою мовою для моделювання може служити єдина міжнародна система символів блок-діаграм.

Так, у криміналістиці, наприклад, модель покликана відкрити можливості для одержання оперативно-розшукової або доказової інформації, а також для оцінки і дослідження цієї інформації у процесі оперативно-розшукової роботи, розслідувань і судового розгляду кримінальних справ. Таким чином, криміналістична математична модель може бути визначена як математичний опис речового доказу, зразка або іншого об'єкта криміналістичного дослідження, який є засобом фіксації об'єкта, здатний замінити його в процесі дослідження і відкриває можливості для одержання нової доказової або оперативно-розшукової діяльності.

Для криміналістики більш звичні фізичні моделі, які широко застосовують у доказуванні. Вони наочні і змістовні, хоча при математичному моделюванні наочність досить умовна. Однак такі моделі відкривають можливості для точного методу дослідження - математичного - дозволяють виявити та використати ті ознаки, що нерідко залишаються поза увагою, прихованими при фізичному моделюванні. Багато об'єктів не можуть вивчатися й використовуватися в криміналістичних цілях без їх математичного моделювання. До таких належать: дактилоскопічна реєстрація, вокалоскопія, інформаційно-пошукові й експертні системи, умови автотранспортної пригоди й т. ін.

Перспективним і актуальним бачиться застосування математичних моделей і комп'ютерних технологій у кримінальному і цивільному судочинстві. Правосуддя не може нормально функціонувати без підтримки одноманітних підходів до вирішення справ на всіх рівнях судової піраміди. Актам вищих судів додається велика сила зовсім не тому, що вони керуються іншими стандартами, ніж судді першої інстанції, а тому, що вони осягають ті ж об' єктивні закономірності глибше унаслідок тривалого й масштабнішого досвіду розгляду цивільних і кримінальних справ.

Якби вдалося створити великий комп'ютерний банк прецедентів і автоматично і правильно виділити істотні ознаки, які характеризують діяння і як достатньо доведений злочин, можна було б передбачати вироки за конкретними справами і виключити суб'єктивний чинник. Тобто процес кваліфікації злочинів можна розглядати як формально-логічний процес (модель, алгоритм) "пізнання" судом юридичних властивостей факту через призму оцінки, даної законодавцем.

Кримінально-процесуальний кодекс України регламентує послідовність питань, що вирішуються судом при ухвалі вироку. Ця послідовність строго визначена Законом, вона не допускає ніяких змін. Сама форма вирішення цих питань близька до класичної двозначної логіки: "так" - "ні". Кожне питання повинно бути поставлене в такій формі, щоб на нього могла бути дана позитивна або негативна відповідь. Це безумовна модель, алгоритм і потім програма.

Такі завдання добре вирішуються з використанням моделей бінарного дерева (рис. 1.1.), у вузлах якого знаходяться відповідні кваліфікаційні питання, а стрілки указують на можливі відповіді на них.

У такій схемі важливо не те, в якій послідовності з'ясовуються питання розмежування і кваліфікації, а те, аби жодне з них не було пропущено, щоб на кожне з них було дано відповідь, виходячи з фактичних матеріалів справи. Наприклад, початкові питання в цій моделі можуть звучати так: 1 - Чи завдано діяннями обвинуваченого шкоди чужому майну? 2.1. - Чи було це майно державним або громадським? І так далі. У разі негативної відповіді на друге питання відбувається перехід до іншої програми, що передбачає злочини проти особистої власності громадян.

Наявність у явищах соціально-правової дійсності статистичних закономірностей - одна з об'єктивних передумов для вибору і використання відповідних математичних методів і моделей, на основі яких може бути наданий кількісний опис об' єктів соціології права. Найважливіша роль тут належить методам теорії вірогідності і математичної статистики.

Статистичні закономірності виявляються і при вивченні проблеми правопорушень. Конкретні соціально-правові дослідження цього явища ґрунтуються на статистичному підході, а обробка статистичних даних, що цікавлять кримінолога, за допомогою обчислювальних машин значно збільшує обсяг інформації про причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів, забезпечує вищу достовірність кінцевої інформації, дозволяє глибше аналізувати відповідні дані шляхом різних комбінацій статистичних показників.

Правильно побудовані і перевірені математичні моделі дають можливість точно вирішувати основне для кримінології питання - чи впливає певний соціальний чинник на стан і динаміку злочинності чи ні?