Нерухоме майно, на перший погляд, не потребує вжиття заходів до охорони, оскільки відчужити його може тільки власник при наданні всіх правовстановлювальних документів. Але за життя власника ним могли бути посвідчені довіреність або доручення щодо відчуження об'єкта нерухомості. Зрозуміло, що зі смертю спадкодавця дія цих документів припиняється, але про це треба своєчасно повідомити особу, якій надано відповідні повноваження щодо відчуження майна. Тому для того, щоб об'єкт нерухомості не був відчужений не повідомленою особою слід або накласти заборону відчуження об'єкта нерухомості, що надійніше, або встановити наявність уповноважених на відчуження майна осіб і повідомити їм про припинення дії їх повноважень на підставі статей 248, 1008 ЦК України, останнє положення може бути вирішено й іншим чином. У такому разі пропонується внести відповідні відомості до Єдиного реєстру доручень про припинення дії доручення.

Але переваги заборони відчуження об'єкта нерухомості полягають у тому, що таким чином забезпечується неможливість перереєстрації об'єкта нерухомості на іншу особу, наприклад, коли правовідносини не були чітко зазначені та в інших випадках.

Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на депозит нотаріусу, де знаходяться до видачі спадкоємцям або передачі відповідному фінансовому органу у разі визнання спадщини відумерлою та переходу охайна у власність територіальної громади.

Срібло і монетарні метали (золото та метали ирідієво-платинової групи) з будь-якому вигляді та стані (Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 p.), іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купоні: до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські  накази, депозитні сертифікати та ін.), вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінних каменів, а також дорогоцінні камені і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи.

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності, прийняті на зберігання нотаріальною конторою вищезазначеними способами, реєструються в Книзі обліку цінностей.

Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам або відповідним установам (інституту, музею тощо). При неможливості передати вищезазначене на відповідальне зберігання, нотаріус опечатує документи або сховище з документами. У такому разі і нотаріус може приймати зазначені документи на зберігання до нотаріальної контори. Конверт або пакунок при цьому має бути запечатаний і підписаний свідками або заінтересованими особами.

Певну особливу процедуру має складати вжиття заходів до охорони комп'ютерної техніки. Тут слід звернути увагу, що найціннішим сучасним об'єктом є інформація, яка може стосуватись технологій, рукописів творів, наполовину готових, або повністю готових до опублікування тощо. З цього приводу автори мають на увазі велику цінність не тільки комп'ютера, а й окремої дискети, на якій може зберігатись будь-яка новітня інформація. Тому уявити нотаріуса, який буде переглядати кожний комп'ютерний файл щодо оцінки його змісту та можливої цінності здається нереальним. Це випливає з сучасних потенційних можливостей комп'ютерної техніки. Так, окремі моделі комп'ютера можуть зберігати такі обсяги інформації, які можна порівняти з великою бібліотекою.

З цього приводу пропонується просте та економне вирішення цієї складної ситуації - нотаріусу перед вжиттям заходів до охорони майна спадкодавця скласти його професійний портрет, а надалі буде можливість визначити потенційні можливості знаходження в комп'ютері та на флоппі-дисках новітньої і цінної інформації. У разі отримання відомостей, що спадкодавець займався науково-технічною або літературною діяльністю, нотаріусом мають вживатися заходи до охорони комп'ютерної техніки - ізолювати від можливості стороннього несанкціонованого списання інформації або її пошкодження. Реально це можна здійснити лише шляхом здачі на зберігання комп'ютерної техніки без надання права користування нею стороннім організаціям.

Але особлива складність полягатиме у аналізі інформації, яка має місце в комп'ютері та на дискетах. Для цього потрібні відповідні фахівці з певної галузі знань. Зрозуміло, що в цій ситуації недостатнім буде лише поверховий аналіз інформації або виведення всієї інформації на паперові носії. Остання дія займе досить багато часу та буде недоцільною, оскільки поряд з цінною інформацію завжди зберігається та, яка сприяє досягненню остаточного результату, тобто чернетки, нотатки, проекти тощо. Кожний, хто користується комп'ютером, розуміє складність приведення інформації в певний порядок, її класифікацію тощо.

Отже, для аналізу комп'ютерної інформації можуть бути потрібними: спеціаліст з комп'ютерної техніки, якщо комп'ютерна інформація має певні ступені захисту від несанкціонованого доступу, а також відповідні спеціалісти щодо аналізу наявної у комп'ютері інформації. Чому саме двом спеціалістам автором пропонується проводити експертизу інформації на її цінність? Якщо спеціалісти знайомі з останніми досягненнями, розробкою яких займався спадкодавець, то, на жаль, досить великою буде спокуса скористатись відповідною інформацією для власних цілей. Тому задля охорони інтересів спадкодавця та спадкоємців, а також для перешкоди невідповідного використання експертом отриманої інформації й пропонується залучати до проведення такої експертизи саме двох фахівців-експертів.

При проведенні експертизи можливою є й участь зацікавлених осіб І спадкоємців), які можуть запрошуватись для вчинення цих дій за їх згодою. Участь нотаріуса у проведенні експертизи є можливою, але недоцільною, якщо він не є спеціалістом з відповідних питань.

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони до них) здаються органам внутрішніх справ за окремим описом.

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

Доцільно, на погляд авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, що вимагаються для збереження окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитись спеціальний напис, в якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, даватиметься перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.

При наявності у складі спадщини майна, що потребує утримання, догляду, учинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані (жилий будинок, квартира, худоба тощо), нотаріус або відповідний орган місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи наприклад, представника територіальної

громади), після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця, також у випадку пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями, укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.