Цей етап може складатись із:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження майна, що було описане, за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить другому з подружжя, що пережив спадкодавця;

6) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії повинні бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, державний нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту і ст. 1281 ЦК, п. 189 Інструкції).

У пункті 199 Інструкції зазначено, що у необхідних випадках державний нотаріус до закінчення строку про прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

• по догляду за спадкоємцями під час його хвороби, а також на його поховання;

• на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

• на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та наших претензій, прирівняних до них;

• на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат");

•інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення. Але слід звернути увагу фахівців на те, що положення п. 199 Інструкції

не збігається зі ст. 1232 ЦК, де нічого не сказано про строк (до закінчення отроку про прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями), у який спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати на утримання, догляд, .вікування та поховання спадкодавця. Частиною 1 ст. 1232 ЦК передбачено, що спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. При цьому слід враховувати, що витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті (ч. 2).

Доцільним слід вважати передбачений законодавством про нотаріат порядок, оскільки відповідальність перед спадкоємцями, що не отримати спадщину за спадкове майно, лежить на нотаріусі, який у свою чергу має зобов'язувати особу до належної охорони спадщини. Право розпорядження майном особи, що прийняла спадщину, має стосуватись окремої частки, а не усього спадкового майна. При цьому слід враховувати, що частка цього спадкоємця фактично може бути визначена у зазнаваній правовій ситуації лише після розподілу майна між спадкоємцями.

Крім того, при застосуванні такого порядку нотаріус зможе відокремити ті витрати, які є законними і обґрунтованими, від інших, що мають розцінюватись як борги спадкодавця і будуть відшкодовуватись у загальному порядку. Тому загальним має бути правило про те, що нотаріус дає розпорядження щодо видачі спадкового майна, але з урахуванням думки спадкоємців, які прийняли спадщину.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка державний нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, що подала до нотаріально: контори достовірні документи, в тому числі рахунок підприємства, що виготовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою вартості надгробку. В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум державний нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичне зроблених витрат на потреби, зазначені в абзацах 1 і 2 цього пункту. У таких випадках на підтвердження видатків державний нотаріус може прийняти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії по організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження (дозвіл) про видачу із спадкового майна грошей на поховання спадкодавця державний нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть спадкодавця і заяви заінтересованої особи. Після поховання спадкодавця такий дозвіл видається державним нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою достовірних документів - рахунку-фактури, накладної, замовлення на ритуальні послуги тощо.

Один примірник дозволу державного нотаріуса про видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття видатків, передбачених п. 199 цієї Інструкції, залишається у справах державної нотаріальної контори і підшивається у спадкову справу.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято, - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачено ч. 1 ст. 65 Закону "Про нотаріат. Але, на погляд автора, охоронець майна, якщо він не належить до кола спадкоємців, що закликаються до спадкування, може бути замінений на спадкоємців, які бажають вступити в управління або володіння спадковим  майном.

Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких прав: спадкування виникає у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в абзаці 2 цього пункту, а коли воно ними не прийняте, - до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох місяців.

Заходи охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова особа органів місцевого самоврядування, які вживали їх. Якщо земне відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повіті минеться державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Крім то-т і, про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.

Щодо виконавця заповіту, то його повноваження з припинення заходів ті охорони спадкового майна не припиняються, а тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.