До Великої Вітчизняної ізійни гвинтівки в різних країнах мали такі калібри: 6,5; 7,0; 7,5; 7,62; 7,65; 7,71; 7,92; 8,0 мм.

У Росії існував єдиний калібр для ручної зброї - 7,62 мм; у Німеччині - 7,92 і 8,0 мм.

Російська гвинтівка зразка 1891/1930 рр. була найкращим конструктивним рішенням завдання піхотної зброї (винахідник - капітан Мосіп)-

Гвинтівка під час другої світової війни вистояла проти німецьких гвинтівок Маузера, Манліхера тощо.

Вітчизняна гвинтівка - магазинна, п'ятизарядна, неавтоматична, з примкнутим багнетом.

Проте безпосередньо гвинтівки для вчинення злочинів використовуються не часто, через громіздкість.

Найчастіше злочинці з бойових гвинтівок виготовляють обрізи укороченням довжини дула і приклада.

Карабін - середньоствольна (довжина дула до 600 мм), одно-чи багатозарядна, неавтоматична вогнепальна зброя, виготовлена па основі гвинтівки за рахунок укорочення (конструктивного) ствола та приклада.

Останнім часом гвинтівки і карабіни виготовляють автоматичними: 7,62 мм - автоматична гвинтівка Токарева (СГТ), самозарядний карабін Симонова (СКС), сконструйовано й самозарядні мисливські рушниці - "МЦ-21".

Боєприпаси

У криміналістичній літературі термін "боєприпаси" має розширене тлумачення: під ним розуміють і мисливські припаси (гільза, порох, дріб, пижі, прокладки тощо), які насправді за суттю не належать до бойових припасів, а утворюють самостійну групу (категорію).

Власне до бойових припасів належать патрони - боєзаряди, що об'єднують у собі всі елементи, необхідні для пострілу.

Такі патрони ще називають унітарними, в яких всі елементи об'єднано гільзою в єдине ціле (кулю, пороховий заряд, капсуль тощо). Про їхню будову - згодом, а поки що розглянемо їхню класифікацію.

> Патрони можна поділяти за видом зброї:

-    гвинтівкові;

-    рушничні;

-    пістолетні;

-    револьверні;

-   проміжні - комплексні: для карабінів та автоматів; для Двоствольної чи короткоствольної дрібнокаліберної зброї.

>   За калібром можуть бути:

-   каліберними (близькими за калібром до зброї);

-   підкаліберними (діаметр у яких менший за канал ствола) -використовуються тільки у гладкоствольній зброї.

>   За особливостями гільзи:

• за формою гільзи бувають: циліндричними, конічними, нляшкоподібними;
• за особливостями донної частини - кільцево-проточними, шлянкоподібними.
• за матеріалом - металевими, папковими (картонними), пластмасовими з металічною основою.

>   За особливостями кулі (снаряда):

•  за призначенням: звичайні, спеціальні. Звичайні - для ураження живих цілей.

Спеціального призначення - для пробиття броні (бронебійні);

-   для пристрілки (трасуючі);

-   для комбінованої дії: пробиття броні й запалення об'єкта (бронебійно-заналювальні) тощо.

Щоб краще розрізняти кулі спеціального призначення, на їхні головки наносять розпізнавальні пофарбування: бронебійні - кінчик пофарбовано у темний колір, трасуючі - зелений, бронебійно-заналювальні - червона смужка.

•  За формою кінчика (наконечника):

-    тупоконечні (для револьвера "Наган"),

-    гостроконечні (гострокінцеві),

-    із заокругленою головною частиною,

-    із полусферичною головною частиною (напівсферичні),

-    плоскоконечні (плоскі).

•  За наявністю й кількістю на кулі (снаряді) жолобків (виточок).

Виточки становлять собою кільцеподібні заглиблення, призначені або для обтискання дульцем гільзи, або для збільшення міцності кулі, або для зменшення освинцювання ствола. Перші та другі - жолобкові, треті - безжолобкові.

•  За конструкцією:

-    оболончасті,

-    напівоболончасті,

-    безоболончасті.

Оболончасті мають сталеву оболонку, всередині якої розміщується свинець або осердя для збільшення убійної сили.

Безоболончасті кулі - моноліт із металу (свинець, чавун). Використовуються в основному у спортивних і мисливських патронах. Злочинці, виготовляючи патрони, частіше за все користуються безоболончастими кулями.

• За розмірами. Окрім калібру, кулі мають довжину (різну).
• За способом закріплення кулі у гільзі:

• пояскового обтискання (обтискання краю кільця) (гвинтівкові, пістолетно-кулеметні патрони калібру 7,62 мм зразка 1943 р.; дрібнокаліберний спортивний патрон калібру 5,6 мм; бойовий патрон калібру 5,45 мм);
• кернування (револьверні та пістолетно-кулеметні патрони калібру 7,62 мм зразка 1930 р.);
• суцільного обтискання або, по-іншому, щільної посадки (патрон калібру 9,0 мм);

-    сегментного обтискання.

Кулі для гладкоствольної зброї поділяються на:

-    шароподібні;

• циліндричні (для стрільби по хижаках, тваринах великих розмірів).

Циліндричні кулі за конструкцією поділяються на:

-    стрілоподібні;

-    стрїлотурбіноподібні.

Вони складаються з металевої головної частини (свинець) і дерев'яного чи войлокового стабілізатора.

На головних частинах цих куль є ребра нахиленого спрямування, що призначені для надання їм стійкого обертального руху під час польоту.

Турбінні кулі стабілізатора не мають.

Стійкість кулі та її обертальний рух досягаються завдяки наскрізному каналу з гвинтоподібними ребрами (лопатями).

> За особливостями порохового заряду:

-    димний заряд;

-    бездимний заряд.

Компонентами димного пороху є калієва селітра, сірка і ву-гіль, а основа бездимного - піроксилін (нітроцелюлоза).

За кольором димний порох - чорний, а бездимний може бути й інших кольорів, наприклад, жовтого, зеленого тощо.

За формою димний порох має вигляд маленьких зерен різної конфігурації, а бездимний має вигляд пластинок або циліндриків однакових розмірів.

Під час згорання димного пороху залишається значно більше нагару та незгорілих порошинок, аніж під час згорання бездимного.

Бездимний порох застосовується у бойовій і мисливській зброї, а димний - тільки для мисливської.*

Бездимний порох розрізняється за тими ж критеріями. Для нього характерним є запах окисня азоту, який чітко відчувається з каналу дула після пострілу.

Димний зараз майже не використовується.

Отож, унітарні патрони складаються з таких частин:

• гільза;
• снаряд;
• заряд (порох);
• капсуль.

У гільзі розрізняють:

• корпус;
• дульне;
• схил;
• донну частину;
• капсуль.

На донній частині виштампувано маркувальні позначення заводу-виготовлювача, калібр, номер партії тощо.

У кулях розрізняють головну, ведучу і хвостову частини.

Одним із основних компонентів спорядження патрона є капсуль, який слугує запаленню заряда пороху.

Зазвичай - це ковпачок (чашка), виготовлений із тонкої листової латуні, міді або заліза і споряджений спеціальним складом, який легко вибухає під час удару.

У більшості патронів капсуль поміщають у гніздо, яке розташовується па дні гільзи (патрони центрального бою).

У патронах для спортивної зброї капсуля як окремої частини немає, бо ударний склад поміщається по всьому колу шляпки гільзи (патрони кругового, бокового) бою. Боковий бій ще називають - жевело.

Дробовий заряд для патронів гладкоствольної зброї складається з багатьох свинцевих кульок - дробин.

Розмір дробин від 1,5 мм до 5 мм (через кожні 0,25 мм).

Дріб величиною 5 мм називається шротом.

• Іншими словами, бездимний порох можна поділяти за потужністю (швидкістю горіння), за формою, розмірами, будовою і кольором зерен (найбільш відомі вітчизняні порохи: пластиковий "Сокол"; циліндрові та трубчаті "Фазан" і "Сатурн").

Окрім заводських, застосовують і саморобні бойові припаси. Саморобний дріб виготовляють литтям або різанням.

Необхідним компонентом патронів для гладкоствольмої зброї є пижі та прокладки.

Пижі бувають повстяні, целюлозно-паперові, полімерні, прокладки - картонні.

Замість пижів і прокладок подеколи використовують (для мисливських патронів) контейнери, в які засипається дріб.

Контейнери слугують для зменшення осипання дробу, бо його розкид починається не одразу з вильотом із ствола, а трохи згодом, і якийсь час він летить суцільним монолітом.

Види і характеристика слідів пострілу

Застосування вогнепальної зброї в вчиненні злочинів призводить до виникнення численних балістичних слідів.

Ці сліди є різноманітними, залежать від багатьох факторів і характеристик, через що можуть поділятися за багатьма критеріями: за моделлю зброї; використаними боєприпасами; умовами вчинення злочинів; діями, що їх виконує суб'єкт для приховання слідів злочину; за механізмом утворення; за характером носія тощо.

Сліди зброї - це, насамперед, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалася зброя - тканина, папір, дерево), патрони з осічкою, гільзи, шріт, пижі, прокладки, незгорілі порошинки, сліди кіптяви, а також стріляні кулі у перешкодах.

Сліди зброї, по-друге,- це сліди, що їх можна назвати власне слідами пострілу, тобто сліди взаємодії зброї, боєприпасів із предметами середовища (оточенням), по-іншому, це сліди, що залишаються на зброї, на тому, хто стріляв, на елементах патрона і на перепоні, з якою контактував снаряд (куля): пробоїни, ум'ятини, кіпоть на тканинах (обідок обтирання), опіки тощо, а надто - на гільзах, снарядах (куля, шріт), перешкодах (предмети, тіло людини), тілі того, хто стріляв, і потерпілого (руки, обличчя, одяг).

Стисло охарактеризуємо сліди пострілу (тобто сліди на: гільзах; кулях (снарядах); перешкодах).

Характеризувати сліди на гільзах і кулях найкраще з одночасним розгляданням механізму їх утворення, відповідно до етапів пострілу: заряджання, пострілу та екстрагування стріляної гільзи.

Механізм утворення слідів під час заряджання зброї: під час заряджання неавтоматичної зброї патрон вручну вставляють у патронник, потім замикають ствол.

На денці гільзи утворюються сліди ковзання від щитка колодки, інколи сліди від бойка у вигляді трас, але це не закономірні сліди, а тому вони лише подеколи використовуються для ідентифікації як індивідуальні ознаки.

Під час заряджання автоматичної зброї замок, рухаючись уперед, наражається на патрон, який міститься в магазині, і досилає його в патронник, при цьому на крайці денця гільзи може утворитися слід досилання, характерний для АК та АКС.

Тут гільза ковзає по губках магазина, і на її корпусі інколи виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, які розміщені діаметрально протилежно одна одній (названі вище сліди не завжди є закономірними і здебільшого не використовуються в ідентифікації зброї).

Далі замок продовжує рухатись уперед, досилає патрон у патронник, і коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача (зуб викидача) заскочить у кільцеву проточку (або увійде в зачіп із виступом шляпки денця гільзи) і залишить слід ковзання (динамічний) на ребрі денця гільзи (або на виступі головки).

Рух замка припиниться, патронник виявиться закритим, а зброя зарядженою.