Якщо розширено підходити до питання об'єктів судової балістики, то серед таких:

•  вогнепальна зброя та її частини, схованки її зберігання;

•  пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею: стартові, будівельно-монтажні, пневматичні та газові пістолети, запальнички, іграшки під зброю тощо;

•  боєприпаси, гільзи, кулі, шріт, капсулі, пижі, прокладки;

•  матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження бойових припасів;

• вибухові речовини (порох та його компоненти), вибухові пристрої (гранати, міни тощо);
• сліди - відбитки на гільзах, кулях, шротах, прокладках і пижах;
• кульові, дробові пробоїни та пошкодження - ум'ятини, тріщини, розриви, роздуття зброї, укорочення дула та інші його зміни.

У вузькому розумінні до об'єктів судової балістики можна віднести:

-    вогнепальну зброю;

-    боєприпаси до вогнепальної зброї;

-   сліди від застосування вогнепальної зброї: сліди на кулях; на гільзах; на перешкодах.

Але всі ці об'єкти будуть предметом вивчення судової балістики за умови, що вони є дотичними до злочинної діяльності.

Пізнання особливостей та ознак названих об'єктів, установлення закономірностей утворення слідів кримінального застосування зброї складають предмет судової балістики.

Вогнепальна зброя (її поняття і класифікація)

У спеціальній літературі немає єдиного визначення ні поняття вогнепальної зброї, ні загальноприйнятих підходів до її класифікації.

Вогнепальна зброя - це механічний пристрій багаторазової дії, в якому для вильоту кулі з каналу дула з тим, щоб уражати на відстані ціль, використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин.

У слідчій практиці трапляється багато предметів, які можуть уражати, але вони не є вогнепальною зброєю.

Інколи, навпаки, вони за зовнішнім виглядом і формою не схожі на зброю, але стріляють, мають уражаючі властивості та є вогнепальною зброєю.

Окрім того, трапляються предмети, що становлять собою майже копію вогнепальної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю.

Тому відпесшіня тих чи інших предметів до вогнепальної зброї чи до бойових припасів відбувається з урахуванням певних військово-технічних ознак і цільового призначення. Іншими словами, вогнепальна зброя повинна відповідати певним критеріям: загальному критерію; спеціальним критеріям.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї (в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди чи об'єкти).

Тобто, зброєю за конструкцією може бути будь-який предмет, аби лише пін мав уражаючу силу (дію).

Але цього замало, треба, щоби предмет відповідав спеціальним критеріям:

• для викиду, метання снаряда мусить бути використана енергія, що утворюється під час згорання вибухової речовини (пороху та ін.) - вогнепальність.
• предмет повинен мати дуло - пустотілу трубку для спрямування польоту снаряда та згорання вибухової речовини;
• наявність у предмета пристрою для запалення заряду -(ударно-спускового механізму);

-    достатня уражаюча (убивча) дія снаряда;

-    достатня міцність конструкції предмета - зброї;

-    надійність.

Для визначення (предмета), чи зброя є вогнепальною, виходять із того, чи відповідає цей предмет усім переліченим загальним і спеціальним критеріям одночасно.

Перші три спеціальні критерії (тобто вогнепальність, наявність дула та ударно-спускового механізму) можна визначити органолептично під час огляду зброї на місці події.

Але щодо міцності конструкції, її надійності та уражаючої дії снаряда, тобто убивчої сили, то для встановлення цих критеріїв потрібні спеціальні знання спеціаліста.

Тому для визначення, чи є предмет вогнепальною зброєю, призначається судово-балістична експертиза, про яку мова піде згодом.

Для наукового оцінювання вражаючої дії снаряда (убивчої сили) визначають кінетичну енергію снаряда за формулою

Б4 = ту2,

де т - маса снаряда в кг;

v - швидкість польоту снаряда в м/сек;

Б - площа поперечного розрізу снаряда.

Мінімальне значення кінетичної енергії снаряда складає 0,05 кгм/мм2 і коливається від 1,1 до 3,0 кгм/мм2 для сферичних снарядів (військово-технічний критерій - 8 кгм/мм2).

Ствол (дуло), як уже зазначалося, має вигляд порожнистого циліндра. Один кінець його (куди вставляється патрон) дещо збільшений у діаметрі та називається патронником (казенною частиною), інший (звідки вилітає куля, шріт) - стволом (ствольною частиною), люфою, цівкою.

У патронник вміщують патрон із пороховим зарядом і снарядом.

Внутрішні стінки каналу ствола бойової та спортивної зброї мають гвинтоподібні канавки - нарізи (нарізна зброя), виступи між якими називаються полями.

У більшості моделей вітчизняної зброї є чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо.

У деяких іноземних зразках трапляється більше чотирьох нарізів, а саме від 5 до 8.

Взагалі нарізи можуть бути право- і лівонахиленими.

Окрім цього, нарізи характеризують як напрямок, так і ширину і крутизну, тобто "крок". Виступи між нарізами утворюють поля нарізів.

Нарізи служать для надання кулі обертального руху, або, точніше, обертально-поступального руху, і стабілізують політ кулі (2000-3000 обертів на сек).

Початкова швидкість кулі (польоту кулі) у бойовій зброї -300-1000 м/сек.

Ствол може бути нарізним, як уже зазначалося, гладким або комбінованим (система "Парадокс"). Для поліпшення бойових якостей ствольна частина в деяких видах зброї має звуження -"чок".

Дула мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольною.

Вогнепальна зброя будь-якого виду характеризується калібром, тобто відповідною величиною канала ствола і кулі.

У нарізній зброї калібр вимірюється відстанню між двома протилежними полями нарізів.

У державах з метричною системою розповсюджені калібри (у міліметрах): 5,45; 5,6; 6,35; 7,62; 7,65; 9; 11,43 мм.

8   англосаксонських країнах калібр визначається в частках (тисячних - у Великій Британії, сотих - у США) дюйма (дюйм - 2,54 см):

калібр 5,6 - це .220 (.22);

6,35 - це .250 (,25);

7,62 - 7,65 - це .300 (.30);

9 мм - .350 (.35); 11,63 мм - .450 (.45).

Історична, саморобна та більшість мисливської, як уже зазначалось, мають гладкий ствол.

Гладкий ствол може мати різноманітне свердління: свердління типу "циліндр" - тобто однаковий діаметр на всьому проміжку каналу; "циліндр із напором", тобто поступовий перехід - звуження до ствольного зрізу: а) "напівчок", "чок", "повний чок" - залежно від форми і протяжності звуження у ствольній частині.

Конструкція ствола, що називається "Парадокс" (уже згадувана), є характерною тим, що стінки здебільшого гладкі і тільки на обмеженій ділянці біля ствольного зрізу розташовуються численні неглибокі й вузькі нарізи - поля, які вужчі за ті, що є в нарізних стволах.

Калібр гладкоствольних рушниць позначається в умовних одиницях (тобто не в метричних величинах) і визначається кількістю круглих (сферичних) свинцевих куль, що за діаметром підходять до цього ствола, які можна відлити з одного англійського торговельного фунта свинцю (453,6 г).

Співвідношення калібрів і реальних розмірів каналів стволів є такими:

12 калібр - 18,2-18,75 мм;

16 калібр - 17,0-17,25 мм;

20 калібр - 15,5-15,75 мм;

28 калібр - 14,0-14,25 мм;

32 калібр - 12,5-12,75 мм (це для рушниць вітчизняного виробництва).

Калібр зброї нанесено на площинах казенної частини ствола і на денці гільзи.

Характеризує вогнепальну зброю також довжина каналу ствола: наскільки довший канал ствола, настільки більша початкова швидкість, тобто кінетична енергія, а отже, пробивна сила, кучність стрільби. У прямій пропорції (крім цього, звичайно) ці величини залежать також від величини заряду патрона.

Важливим елементом вогнепальної зброї є її ударно-спусковий механізм - взаємозв'язана система частин зброї, призначена для заряджання (подавання і досилання патрона до патронника), для замикання каналу дула на момент пострілу (тобто таке забезпечення необхідної герметизації патронника і дула для належного згорання порохового заряду, без чого неможливий повноцінний постріл), а також розбиття капсуля і розрядження зброї (тобто виймання відстріляної гільзи з патронника).

Ударно-спусковий механізм в автоматичній зброї приводиться в дію енергією порохових газів, що виникають під час пострілу, або вручну. У неавтоматичній, згодом, за цією ознакою будемо поділяти зброю на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну.

Особливе значення має та деталь запирального механізму, що безпосередньо закриває казенний зріз ствола (бо відбиток його контактної поверхні залишається на денці гільзи - це слід пострілу, про що буде мова трохи згодом):

• у ствольнозарядній історичній зброї та в саморобній зброї (пістолетах) - заглушка казенної частини ствола;
• у зброї вільнорухомим (вільноковзаючим) затвором - передній зріз замка;
• у револьверах - казениик або задня стінка рамки, що прикривають задній зріз чергової комори;
• у мисливській зброї з розмикним стволом (стволами) -щиток колодки або вгвинчена у нього брандтрубка.

В автоматичній зброї енергією порохових газів викидається снаряд, проводяться перезаряджання і установлення зброї на бойовий звід.

Натисканням на спусковий гачок відбувається постріл, і весь цикл повторюється знову (така зброя називається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет Токарева 7,62 мм (ТТ), пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ), пістолет "Парабелум" 9,0 мм тощо.

Якщо натисканням на спусковий гачок відбувається кілька пострілів (доки в магазині є патрони), така зброя називається самострільною автоматичною (повний автомат), наприклад пістолет Стєчкіна, автомат АК (хоча він може вести стрільбу одиночними - як самозарядна зброя), ППШ, ППС.

Перезаряджання і установлення замка на бойовий звід у неавтоматичній зброї проводиться вручну.

Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести замок назад, потім послати вперед і замкнути дуло.

У мисливській рушниці - розімкнути дуло, вкласти в нього патрон і замкнути дуло.

Тепер наведемо судово-балістичну класифікацію вогнепальної зброї.

> За цільовим призначенням:

-     бойова (військова і кримінальна);

-     цивільна;

-     службова.

Бойова (військова) зброя (тільки заводського виготовлення) призначена для вирішення бойових завдань, прийнята на озброєння армії на інших військових формувань. За техніко-тактичними характеристиками вона має підвищену пробивну силу, дальність польоту.

Цивільна служить для використання державними посадовими особами, яким законом дозволено носіння, зберігання і використання вказаної зброї для самозахисту або для виконання покладених на них обов'язків щодо захисту життя і здоров'я громадян, їхньої власності, охороні природи і природних ресурсів, цінного та небезпечного вантажу, спеціальної кореспонденції.

До неї належить вогнепальна гладкоствольна або нарізна зброя зі ствольною енергією не більше 300 Дж (для коротко-ствольної), а також вогнепальна гладкоствольна довгоствольна зброя.

Службова зброя не пристосована для ведення нею вогню чергою, калібр не більше 25 мм, дальність польоту кулі, сила ураження - на 20% менше від бойової аналогічних зразків.

>   Бойова зброя, своєю чергою, поділяється на:

-    артилерійську;

-    стрілецьку.

>   Бойова стрілецька зброя поділяється на: