Отже, під час зарядження автоматичної зброї утворюється один закономірний і придатний для ідентифікації зброї слід -від зачепа (зуба) викидача зброї: слід динамічний, на гільзі! На кулі ще нічого цікавого не утворюється!

Утворення слідів зброї (пострілу) на гільзі під час пострілу

Із натиском на спусковий гачок ударник із бойком зривається з бойового зводу і, рухаючись уперед, натискає на капсуль, утворюючи на ньому об'ємний слід тиснення, статичний, який за формою схожий на форму бойка (відображає поверхню бойка). Цей слід використовується в ототожненні зброї.

Від удару бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отримує кінетичну енергію і виштовхується з дула, а гільза з такою ж силою притискується до замка, і на її денці утворюються сліди тиску, які називаються слідами попереднього зрізу замка (патронного упора).

Оскільки метал капсуля значно тонший від денця і м'якший, тому сліди попереднього зрізу замка утворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка.

Практично слід бойка і слід попереднього зрізу замка залишаються на гільзах, відстріляних із будь-якої зброї, як заводської, так і атипової. Звичайно, під час цього стану по одному сліди утворюються і на кулях, але про це згодом.

Утворення слідів під час екстрагування (викидання) гільзи

Процедура пострілу триває мить, за цей час замок набуває моменту руху і, переборюючи стан спокою, починає рухатись назад.

Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашечці (вінчику) замка, витягує гільзу і разом з нею відходить назад.

У цей час на стінках гільзи, під час її руху в патроннику, можуть утворюватися сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках (але це - не закономірні сліди).

Сліди патронника мають форму паралельних трас, розміщених на циліндричній частині гільзи, ближче до її денця.

Тільки-но гільза покине патронник, вона наражається на відбивач, одержує обертовий момент і викидається.

Оскільки відбивач майже в усіх зразках зброї розміщений зліва внизу, то гільза вилітає праворуч.

Під час цього від удару гільзи об відбивач на її нижній крайці утворюється закономірний статичний слід тиску, який називається слідом відбивача.

У деяких зразках вітчизняної зброї (АК, АКС, СКС, ПМ) гільза, що екстрагується, в польоті вдаряється об край вікна кожуха замка або ж ствольної коробки, і на гільзі утворюється характерний слід тиску або ковзання, який називається слідом вікна кожуха замка (для пістолетів), або слідом вікна ствольної коробки (для автоматів і карабінів СКС).

Сліди на снарядах (кулях, шроті)

На снарядах (куля, шріт) залишаються сліди каналу ствола зброї.

Для нарізної зброї ці сліди поділяються на первинні та вторинні.

Під тиском газів снаряд, що рухається стволом, ковзає по його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів і сліди граней нарізів, а саме:

• куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно, і коли входить у нарізи, на ній залишаються первинні сліди нарізів (полів і граней), які є динамічними (тертя) і розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків;
• під час подальшого руху куля повторює напрями нарізів, набуває обертового руху (робить оберт на 360°), і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас.

У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо, як уже зазначалося.

Ширину полів і нарізів може бути визначено за їхніми слідами па циліндричній частині кулі.

Ці сліди від нарізів, що вже перебувають під кутом до повздовжньої осі, називаються вторинними (повторними) слідами каналу ствола нарізів зброї.

У гладкоствольпій зброї не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а тільки окремими точками.

У цих точках і утворюються сліди каналу ствола у вигляді площадок поверхні на сферичній частині шротин (це перша група слідів - динамічні, тобто сліди тертя у вигляді мікротра-сового рельєфу).

На шроті, розміщеному всередині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи трапляються незначні поглиблення від контакту з сусідніми шротинками.

Такі сліди утворюють другу групу слідів, яку називають -контактними полями (статичні сліди).

Контактні поля інколи можна зустріти на поверхні пижа або ж картонної прокладки.

Сліди на гільзах і снарядах атипової зброї не часто відповідають стандартним слідам, оскільки атипова зброя зазвичай не нарізна, не автоматична, не має викидача.

Якщо ж атипову зброю, наприклад, обріз, виготовлено із заводської зброї, то механізм утворення і види слідів на кулях і гільзах залишаються такими ж, як і для зброї, з якої виготовлено атиповий екземпляр.

Стосовно саморобної зброї, яка найчастіше виготовляється під дрібнокаліберний патрон 5,6 мм, то все залежить від якості виготовлення.

Від використання ствол зношується, а тому висота полів зменшується, і під час пострілів куля починає дедалі більше контактувати з дном нарізів.

Це призводить до появи слідів овальної форми, що розташовуються між слідами полів нарізів.

За подальшого зношення ствола грані полів нарізів округляються, поля зношуються, знижуються, а тому межа між первинними та вторинними слідами суцільних подряпин -трас поступово зникає.

Сліди на перешкодах поділяються на: основні (наслідок дії основного чинника пострілу) і на додаткові (вторинні - наслідок дії додаткових чинників пострілу).

Основний чинник пострілу - це дія снаряда на перешкоду.

Слідом основного чинника пострілу, тобто основними слідами, є різні за значенням зміни (ушкодження) перепони (можуть називатись пробоїною або пораненням - раною).

Під час пошкодження перепони кулею утворюється одна пробоїна.

Множинний снаряд (дріб, картеч) на дистанції 1-2 м утворює одне ушкодження, а на більшій відстані - фрагментується, залишаючи декілька пошкоджень, а їхні кількість і площина розповсюдження збільшується зі збільшенням дистанції пострілу.

За ступенем зміни слідосприймального об'єкта (перешкоди) всі вогнепальні пошкодження можна поділяти на:

• проникні (не наскрізні) із заглибленням циліндричного снаряда не менше ніж на величину його довжини, а кулькопо-дібного - не менше, ніж на його діаметр (сліпі, тобто не наскрізні, бо є вхід і канал, але немає виходу);

•   проникні наскрізні (що мають вхідний і вихідний отвори);

• поверхневі у вигляді ум'ятин або слідів рикошету: утворюються, коли куля вже падала, тобто втратила швидкість чи перепона була дуже міцною (тоді вм'ятина), коли ж куля від дотику змінює напрям польоту або має малий кут зустрічі з перепоною, утворюється рикошет.

Додаткові чинники пострілу характеризуються явищами, що супроводжували та доповнювали дію основного фактору пострілу.

До додаткових чинників належать:

• віддача, тобто подавання зброї назад та її рефлексивно інерційне повернення вперед до мішені (цілі);
• викид із каналу ствола з великою швидкістю розжарених порохових газів і повітря;
• контакт поверхні снаряда з краями пошкоджень на перешкоді.

Як наслідок дії додаткових чинників за певних умов утворюються додаткові сліди пострілу, зокрема:

-   слід віддачі зброї та її рефлекторного повернення вперед (це завжди має місце за будь-якого пострілу).

Але, якщо постріл проводився впритул, звичайно в людину (коли зріз ствола зброї повністю або частково контактує з об'єктом ушкодження), тоді він супроводжується ударом передньої частини зброї (ствольного зрізу, переднього зрізу кожуха ствола, глушника, полум'ягасника або ствольного компенсатора) об наявну перепону.

Як наслідок цього, утворюється відбиток (від її механічного удару), який у криміналістиці та судовій медицині називають "штанцмаркою".

- викид порохових газів викликає появу комплексу слідів додаткових чинників пострілу:

•   сліди їх термічного впливу на перепону;

•   сліди їх механічного впливу на перешкоду;

•  сліди відкладення на перешкоді продуктів пострілу, тобто речовин, що входять до складу пороху тощо.

Але всі ці сліди утворюються тільки за умови близького пострілу.

>  Термічний вплив відбувається як за рахунок високої температури порохових газів, так і внаслідок догоряння угарного газу в кисні повітря.

Відображається цей чинник у вигляді двох слідів: поверхневих (обпалення, обгорання опіків, спікання тощо) або глибинних - об'ємних структурних змін перешкоди (обвуглення, оплавлення тощо).

>  Механічний вилив на перепону відбувається ще до дії порохових газів. Снаряд, що рухається каналом дула, штовхає перед собою повітря, яке заповнювало ствол, тобто виникає ударна хвиля, яка, власне, і є джерелом звуку від пострілу.

І знову ж таки, на близькій відстані (дистанції) стовп повітря першим ударяється в перепону і першим ушкоджує такі об'єкти, як текстильні тканини і тіло людини. А вже за мить снаряд проходить крізь це ушкодження, розширює його і проникає у глибину перепони.

Порохові гази, що рухаються за снарядом, вдаряються у перепону, частина їх заходить (проникає) усередину каналу пошкодження (отвору), інша - розтікається поверхнею об'єкта.

Краї наявного отвору пошкодження в таких матеріалах, як текстиль, повсть, картон, оброблена шкіра, м'які тканини тіла людини, отримують додаткові надриви саме від механічної дії повітряної ударної хвилі.

Сукупно ці сліди можуть мати форму хреста, зірки з різною кількістю променів, букв "Т", "Н", "К" залежно від структури слідосприймального об'єкта, дистанції пострілу і розташування дульного зрізу відносно площини перешкоди.

Механічний вплив порохових газів зазвичай проявляється па дистанції від 2-3 до 10-15 см.

> Відкладення на переіпкоді продуктів пострілу. Це є реалізація третьої групи додаткових факторів пострілу - контакт поверхні снаряда з краями пошкоджень тощо).

Речовини, що входять у склад порохових газів і відкладаються на перепоні, можуть за суттю й характером поділені на три фракції:

•   кіптява (мікроскопічні частинки вугілля й металу);

•   не повністю згорілі порошинки вибухової речовини;

•  мікроскопічні краплинки мастильних речовин (змазка і осадки).

Зона відкладення кіптяви може мати форму від доволі правильного кола до багатопроменевої зірки, колір її може бути від темнувато-бурого до світло-сірого, інтенсивність відкладення -від щільної однорідної до двох-трьох концентричних зон.

Часто зона відкладення кіптяви має металічний відблиск.

Зазвичай вона добре проявляється, якщо постріл зроблено з відстані до 80 см.

Наскільки об'ємний пороховий заряд, настільки значною є зона відкладення кіптяви.

Зона відкладення не повністю згорілих порошинок зазвичай буває достатньо правильної форми або овалу, її розміри значно збільшуються зі збільшенням дистанції пострілу.

Складається вона з окремих, достатньо великих частинок темно-сірого або чорного кольору.

Одночасно окремі порошинки липнуть, прикипають або проникають у матеріал перепони.

Окремі порошинки інколи пролітають відстань, що перевищує навіть 1 м, але найчастіше вони виявляються за дистанції пострілу до 50 см.

Мікроскопічні краплини мастил і розтопленої осадки проявляються на перешкоді у вигляді краплинних плям жовтуватого кольору, або її поверхня стає почорнілою, немовби забрудненою.

Стикаючись із перешкодою, снаряд (куля) контактує з краями утвореного ним отвору.