Політична культура адвоката - це сукупність знань юриста про політику, наявність у нього певної політичної орієнтації, вміння та звичка реалізувати їх на практиці. Елементи політичної культури адвоката: І) сукупність знань про політику; 2) певна політична орієнтація: З) уміння та звичка реалізувати свої політичні знання та погляди на практиці.

Адвокату як юристу, що володіє індивідуальною політичною культурою, належить чимаїа роль у формуванні демократичної особи цивільного суспільства, що розвивається. Отже, політична культура адвоката - це обумовлені політичними знаннями, уміннями, навиками, цінностями і втілені на практиці правила (норми) йото поведінки як суб'єкта політичної влади.

Структура політичної культури адвоката полягає в наступному: І) оволодіння політичними знаннями, широка інформованість про політичне життя суспільства, йото політичні ідеї і цінності, закономірності функціонування політичної системи, політичні права і обов'язки громадян, про стратегію і тактику політичною розвитку країни, політичних програмах основних партій і рухів і др.; 2) уміння втілити політичну інформованість у власний варіант політичної культури, який погодиться з політичним режимом і культурою суспільства;

сформувати відношення до владних структур, держави, державної влади і управління; усвідомити політичні цінності, виробити стійкі політичні орієнтації і установки; 3) реалізація установок на політичну участь в певних формах і різновидах політичної поведінки, в системі конкретних політичних відносин, здатність передбачати наслідки своєї участі в політичній діяльності.

Слід враховувати, що кожний адвокат є носієм індивідуальної політичної культури. З формальної точки зору, наприклад, суддю, прокурора, слідчого і ін. можна примусити бути зовні політичних інститутів і процесів або виконати не явно незаконний, а "злегка" відступаючий від строгого правового розуміння наказ, а адвоката - немає. Причому, навіть з формальної сторони. Ні, звичайно, його можна фізично примусити, купити, залякати, шантажувати і тлі. Але формальний наказ йому, на відміну від "державних юристів" навіть віддати не можна. В цьому і є істотна відмінність адвоката від інших представників юридичної професії: в ступені моральної свободи. Якщо адвокат не схоче узятися за конкретну справу, то його не можуть примусити не зробити у принципі. Чому у принципі9 Так тому що можуть бути гака тонкість як категорія обов'язкової участі / чергування цього адвоката / відсутність засобів у потенційного клієнта. Ллє ці окремі випадки також можуть бути вирішені на користь відмови від участі в такій справі. Тому буде явно недемократичним примусити адвоката відмовитися від конкретних політичних поглядів і політичних схильностей взагалі, не брати участь в політичному процесі, не утілювати світоглядні орієнтації в типових для нього вчинках. Так, ми бачимо, що саме адвокати-практики є творцями національної політики, а не сторонніми спостерігачами. Звичайно, їх участь в обговоренні законопроектів не вільна від політичних уподобань.

Відношення адвоката до влади (на відміну від іншого громадянина) як до публічного центру керівниці ва-ухвалення має свою специфіку, яка обумовлена його професійно-правовими знаннями і службовим положенням. Адвокат формує свою оцінку влади. її здібностей і меж у виданні законів, їх вживанні на основі більш глибоких знань, ніж працівник неюридичної сфери, і під більш критичним кутом, ніж юрист іншого профілю (прокурор, судія, слідчий). На цій професійно-правовій основі адвокат виробляє свої відношення як громадянин (а не як посадовець) до своїх політичних прав і обов'язків. Тут адвокат виступає як суб'єкт політики, для якого правові і політичні норми: 1) є засобом оцінок соціальних явищ і процесів; 2) закріплюють необхідну поведінку в конкретній політичній ситуації.

Відношення адвоката до різних політичних явищ: державній політиці, міждержавним зв'язкам, аж до відношення до себе як до суб'єкта політичної влади. - визначається першими двома і особливо другим рівнем. Він припускає реальне включення адвоката у всі державні і суспільні справи, подолання розриву між загальними і особистими інтересами, підвищення активності у всіх сферах суспільного життя. При цьому адвокат не повинен боятися зміни політичного курсу держави. Керуючись Конституцією як Основним законом, він зобов'язаний толерантно відноситися до інакомислення при будь-якому політичному курсі держави. На кожному з рівнів політичної культури адвоката формуються ціннісні орієнтири, які виливають на форми і різновиди його політичної поведінки. Вони можуть містити прогресивні і регресивні елементи, включати елементи протилежної спрямованості. Важливо, щоб політична культура адвоката була орієнтована на самоцінність особи, недоторканність і гарантії її цивільних прав, а форми його політичної діяльності, службовці способами виразу поглядів, були тільки законними.

Політична діяльність адвоката, оскільки він не працює в органах суду, прокуратури, міліції, служби безпеки, може відбуватися в двох ([юрмах: 1) політичної участі - пряма або опосередкована залучена у вироблення і реалізацію политико-управлінських рішень в країні, у вплив на політичну спрямованість дій в міжнародному співтоваристві. Якщо політична нейтральність держчиновників вимагає від них не проявляти політичні симпатії або антипатії: не надавати матеріальної допомоги певним політичним партіям, не брати участь в політичних демонстраціях, не агітувати за кандидатів в депутати і т.п., то залучена адвоката в політичний процес дозволяє йому підтримувати посадовців Щоб бути незалежними судді не повинні, наприклад, дозволяти втягувати себе в партійні дебати, а адвокати можуть виказувати свою думку як юриста на ті або інші політичні дії. Причому в такій думці цілком відкритою може бути не тільки симпатія або антипатія, що прикривається, а конкретна відкрита політична позиція. Заіучення до процесів политико-владних відносин відбувається у формах участі; 2) політичного функціонування - тобто управління діяльністю політичних інститутів (державних органів, політичних партій і рухів), управління загальними справами і процесами задоволення потреб суспільства і соціальних груп (визначення механізму ухвалення рішень, діяльність щодо ухвалення рішень, підбору і розстановці кадрів, контролю над виконанням рішень та ін )

4

1. Суб'єктивна сторона політичного життя при будь-якій розстановці сил все одно знаходить свій вираз в політичній свідомості адвоката і більшою мірою, але впливає на його професійну діяльність.

2 Разом з тим не можна дати однозначну оцінку тій політичній ролі, яку грає інститут адвокатури в нашому і інших державах. Дуже різні правові, політичні, економічні умови, в яких він діє. Тим паче, що неоднакові дійсне місце і роль цього інституту,

ш

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте поняття політичної культури адвоката; 2) вкажіть структурні елементи політичної культури адвоката; 3) назвіть види політичної культури адвоката; 4) які нормативно-правові акти регулюють участь українських адвоката у політичному житті та стисло розкрийте їхній зміст.