Специфіка діяльності адвоката разом з позитивним впливом, що підвищує професіоналізм, містить в собі елементи негативної дії на особу, яка за відсутності у захисника достатнього рівня етичної і психологічної стійкості часто веде до професійної деформації Отже, професійна деформація адвоката - це процес, який детермінується сукупністю мікро- і макросоціальних і суб'єктивних (внутрішніх) чинників, які поступово приводять до зміни якостей особи (стереотипів сприйняття, ціннісної орієнтації, характеру, способів спілкування і поведінки), які з'являються під впливом виконання професійної ролі адвоката.

В організації роботи адвоката важливе значення має здатність протистояти тим негативним емоціям, які можуть виявитися при виконанні професійних функцій. Негативні емоції можуть бути зведені до мінімуму за рахунок глибокої упевненості в значущості виконуваної роботи, її високої соціальної корисності, а також задоволення, яке приносин, рішення задач по захисту інтересів осіб, які звернулися до адвоката по цю допомогу. Здійснення того або іншого виду професійної діяльності адвоката приводить до двох протилежних наслідків: 1) вдосконалення психологічних якостей особи в даному виді адвокатської діяльності (захист у кримінальному судочинстві, представництво, консультативна практика і гтт); 2) виникнення професійної деформації.

Виділяють три групи чинників, що ведуть до утворення професійної деформації особи адвоката; 1) чинники, обумовлені специфікою діяльності, наприклад, детальна правова регламентація діяльності, що може вести до формалізму і елементів бюрократизму, корпоративність діяльності, слабкий контроль за діяльністю адвокат, необхідність вступати в контакт із злочинцями: 2) чинники особової властивості - залишені особові очікування, недостатня професійна підготовленість, професійні установки, що невірно відображають значення адвокатської діяльності, зміна мотивації діяльності, схильність до немотивованих конфліктів, імпульс. 3) чинники соціально-психологічного характеру, наприклад, неадекватний і грубий стиль спілкування, низька оцінка діяльності з боку підзахисних, колег, несприятливий вплив з боку ,досвідчених, колег. До основних форм такої деформації можна віднести: 1 і самовпевненість у власній непогрішності при рішенні професійних задач і завищену самооцінку; 2) ,правовий нігілізм,, який виявляється в зневажливому відношенні до ряду вимог закону, довільному тлумаченні закону і під/законних нормативних актів; 3) засвоєння елементів кримінальної субкультури (кримінальних нір або ,понять,, кримінального жаргону, правил кримінального спілкування, звернення до іншої людини) і їх використовування в своїй діяльності; 4) ,спрощення ділового спілкування,, що виражається в зниженні культури і етики спілкування, звернення до інших людей на ,ти, і т.п.; 5) переоцінку ,старих, звичним методів роботи і недооцінку необхідності упровадження нових методів; 6) професійний егоїзм, що часто блокує ефективну взаємодію з працівниками інших правоохоронних органів.

У психологічному відношенні професійна деформація у адвоката може створювати відчуття упевненості і непогрішності в своїх знаннях і оцінках, обмежуючи функцію аналізу і пошуку в розумових операціях. Творчість попереджає появу професійної деформації унаслідок операції звичними (що перетворилися на відсталі) схемами розумових побудов. В будь-якій галузі правоохоронної діяльності можна знайти природно стереотип дій, що складається, в схожих ситуаціях. Існує така стереотиптзація і в діяльності адвоката, причому більшою мірою вона виявляється саме в ролі захисника. ІІотрібно відзначити, що однозначно негативним назвати такс положення буде невірно, оскільки на певному етапі це дає позитивний ефект, що дозволяє швидко вирішувати поставлені задачі, що мають схожі ознаки.

Деформації професійної свідомості - це негативні зміни якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), що настають під впливом виконання професійної діяльності. Приклади деформацій професійної правосвідомості адвокатів: 1) використання в роботі підзаконних нормативних актів і вказівок керівництва, що суперечать Конституції і законам; 2) кон'юнктурність в роботі; 3) зловживання владою або службовим становищем, первищення влади або посадових пововажень; 4) вчинення коррупщйних діянь; 5) схильність до бюрократизму; 6) наявність обвинувального чи виправдувального ухилу при розслідуванні і розгляді кримінальних справ.

Конфлікт - це один із видів соціальної взаємодії індивідів або соціальних груп, при якому дії однієї сторони, зіткнувшись з протидіями іншої, перешкоджають реалізації її цілей і, як правило, супроводжуються взаємними негативними емоціями і почуттями. Існує декілька найбільш поширених стилів вирішення конфліктів: 1) стиль конкуренції; 2) силь відхилення; 3) стиль пристосування; 4) стиль співробітництва; 5) стиль компромісу.

Професійно-юридичні конфлікти, котрі у багатьох випадках виступають головною детермінантою формування професіональної деформації адвоката, можна представити таким чином: І) конфлікт між особою юриста (адвоката) і суспільством (народом), чиє правове волевиявлення порушено злочином, по якому адвокат налає захист; 2) конфлікт між юристом і його професійним колективом (слід враховувати, що адвокатська діяльність не колективна, індивідуальна); 3) конфлікт між юристами, які є учасниками процесуальних дій (захисник-слідчий: захисник-нрокурор); 4) конфлікт між захисником і судом, який веде процес з помітною упередженістю до позиції захисту; 5) внутрішній моратьно-правовий конфлікт (усередині особи адвоката), який пов'язаний з суперечностями в розумінні і вживанні норм права або аргументування своєї правової позиції по справі, в якій є колізії між захисником і його клієнтом.

Наголосимо па ще одному мшюобговорюваному аспекті: дискретність юридичної професії. Проблеми контролю феномена дискреції затіпаються малодослідженими, але разом з тим уявляють певний інтерес кримінології для нревенції правопорушень і професійної деформації в державних правоохоронних органах (у вузькому значенні). А в широкому значенні рівень дискретності адвокатів-захисників як серед представників інших юридичних професій, гак і серед інших типів адвокатів є найвищим, що також накладає істотний відбиток на особу юриста. Ігнорування психологічного контексту приводить до ,формалізації, лінії захисту: збору адвокатом однотипних документів, невиправданої типізації своїх клієнтів -підзахисних, шаблонних виступів на судових процесах. Особа перестає бути неповторно індивідуальною, а сама діяльність адвоката втрачає своє глибинне значення - захисти законних прав і інтересів громадян.

1. Основні чинники, що призводять до професійної деформації особи адвоката: а) чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності; б) чинники особової властивості; в) чинники соціально-психологічного характеру.
2. Основні компоненти професійно-психологічної непридатності до адвокатської діяльності: а) низький рівень моральності; б) психологічна нестійкість, в) підвищена особова тривожність; г) імпульсна і неурівноваженість у поведінці; д) низький рівень інтелекту; є) навіюваність і конформність; ж) погані мовні здібності; з) грубість; і) агресивність; к) жорстокість.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: /; визначте поняття ,професійна деформація адвокатів,, ,професійно-юридичні конфлікти,. ,професійно-службова самостійність,; 2} розкрийте проблему дискреції адвокатської діяльності; 3) поясніть, що таке ,формалізація лінії захисту,; 4) визначте поняття психологічних чинників у діяльності адвоката; 5) розкрийте психологічні прийоми професійного спілкування адвокатів з громадянами (окремо за видами); 6) назвіть види та місце конфліктів в адвокатській діяльності і способи їх вирішення: 7) що таке психологія спілкування та психологічний вплив в адвокатській діяльності.