Термін ,адвокатське розслідування,, який передбачає самостійне розслідування адвокатом, по-перше не є тотожним приватому детективному розслідуванню, а по-друге не ставить знак рівності між двома протиборчими учасниками одного процесу - розслідування, а лише підкреслює та стимулює його змагальність з ранніх стадій досудового слідства, і ця змагальність буде реальним заходом протидії злочинності як негативному соціальному феномену. Останніми роками для пояснення окремих кримінальних справ, особливо таких, що мають суспільний резонанс або політичне чи значне фінансове зафарблеппя. став використовуватися термін "тенденційне слідство". Окремих повноцінних робіт у вітчизняній юридичній літературі до нього часу цій проблемі присвячено не було. Тому ми не станемо згадувати значну кількість вчених та практиків, котрі не тільки окреслили контури, а іі у своїй більшості грунтовно дослідили і продовжують докладати зусилля щодо розвилку загальної науки про адвокатуру. Але ця проблема як була раніше закритою, так і сьогодні, за зрозумілих причин, відкрито не висвітлюється. Ця проблема не вирішується однозначно не тільки па практиці, аіе також залишається дискусійною і в юридичній науковій літературі, хоча, звичайно, вже у більш м'якій трансляції. Існуює окрема проблема захисту від замовленої кримінальної репресії, вирішення якої стримують різні фактори, але в першу чері у - правові (юридичні) чинники, котрі необгрунтовано обмежують право особи на захист, що є неприпустимим не тільки з погляду вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, аіе й норм міжнародно-правових актів.

Тенденційність розуміють як соціально-політичну, етично-ідеологічну пристрасть, пеоб'єктивність і упередженість силових органів, що відкрило виразилося у прямому або погано прихованому тиску на підставлену або замовлену їм особу (потенційного обвинуваченого). Відзначимо, що оцінка тенденції і тенденційності в полеміці багатозначні, хоча приведені визначення і залишаються самими загальнозначущими орієнтирами. Отже, кримінальні справи, де слідчі порушували принципи законності, мало місце викривлення юридичної картини справи, неспроможність правових і фактичних рішень, вимагають особливої уваги і ретельного вивчення. Основною задачею таких справ є бажання штучно спотворити масштаб і деформувати значення проведеного розслідування

Наголосимо, що після першого ознайомлення з матеріалами кримінальної справи і розмови з підзахисним адвокату іноді не вдається одразу встановити тенденційність слідства. Таку тенденційність адвокат може виявити за характерними дрібними ознаками: бажання будь-якими способами розширити коло осіб, особливо посадових, які нібито причетні, штучне збільшення кількості виявлених "кримінальних" епізодів, нанизування епізодів, перебільшення викрадених сум, явно тенденційне рішення питань правової кваліфікації дій обвинувачених, залучення до розслідування великої кількості слідчих, вилучення і приєднання до справи значної кількості документів, які не мають значення для справи (договори, рахунки, виписки, посвідчення, листування, чорнові записи і т.н.). Гіперболізування справи виявляється також в численних повторах паразитних словосполучень для створення "злочинних груп", "стійких злочинних груп", "злочинних формувань", багатократний повтор одних і тих же документів до кожної процесуальної фігури обвинувачення, у тому числі і до тих, до кого ці документи не мають ніякого відношення Таким чином, як слушно підсумковус Я.II Зейкан. і може створюватися враження "документації", "значущості" справи, ілюзія її "мотивованості" і "масштабності". Відзначимо, що активна роль захисника стримує можливості слідства щодо фальсифікації доказів. Тобто, навіть, своєю участю, адвокат вже ставить слідчого в більш формально жорсткі рамки законності. Звичайно, в правоохоронній практиці цього, на жаль, не буває достатньо. Але "деталі", одержані без участі адвоката, особливо в таких "замовлених" справах, і сіають головними козирями обвинувачення. Нажать у пострадянського покоління слідчо-оперативни.х працівників закріпився негативний стереотип, що участь захисника може перешкодити у такому ,напівпроцесуальному, процесі щодо закріплення доказів, тому слідчий прагне швидше провести найважливіші слідчі дії по справі: допитати особу в якості підозрюваної, пред'явити обвинувачення, провести закріплення первинних показань та інших можливих попередніх свідчень шляхом виконання відтворення обстановки та обставин події, очних ставок. Так, з цією метою захисник може бути відстороненим слідчим від участі в справі іа штучними, але формально негативними підставами. Адвокат направляє скаргу до суду на таке незаконне рішення слідчого або прокурора, але суд не розглядає її протягом тривалого часу, а потім вимушено ,погоджується, у відновленні адвоката як захисника в певній справі і виносить відповідну ухвалу. Але завдання вже виконано, оскільки обвинувачений як раз на цей первинний час, коли докази були ще ,теплі,, і був процесуально і організаційно позбавлений можливості щодо отримання правової допомоги від захисника. Інша річ, коли па практиці право на участь захисника слідчим формально роз'яснюється підозрюваному, але в такому формулюванні, що затриманий просто не може в такій ситуації зрозуміти: як же йому краше діяти? - Невелике скептичне зауваження про незначну роль адвоката в слідчому та судовому процесі і все - "клієнт наш": затриманий щиро і "добровільно" відмовляється від захисника.

Відтак, ми бачимо, що законодавством не врегульовано як захисник повинен діяти під час проведення допиту: чи може він втручатися і рекомендувати своєму підзахисному відповідати на те або інше питання слідчого. Рішення про відмову в наданні свідчень приймає сам обвинувачений, але обов'язок адвоката роз'яснити йому, як судова практика відноситься до таких випадків. Хоча абсолютно іншим питанням є те, що в конкретній кримінальній справі тактовно виправданим може бути обрання лінії поведінки - мовчання. Звичайно, вважається, що це виняткові ситуації. В подібній ситуації повного мовчання обвинуваченого достатньо складно розслідувати кримінальну справу.

Визначимо харакіерпі ознаки "замовленої" криміиаіьної справи: 1) змішана слідча група (МВС, СБУ, податкова міліція, прокуратура); 2) розслідування не но місцю виявлення злочину; 3) невизначений орган розслідування; 4) неодноразові заміни слідчих, причому в найвідповідальніші моменти; 5) відсутність потерпілих; 6) відсутність реальних свідків обвинувачення; 7) наявність свідків захисту; 8) без будь-яких підстав закритий судовий процес щодо вирішення скарги або клопотання з незаконного затримання; 9) постійні запевнення в "кримінальності" справи; 10) злочин нібито вчинено кілька років тому, а справу порушують зараз: 1 1) викликають для допиту по одній справі, а затримують по іншому; 12) допущення адвоката не до, а після першого допиту; 14) порушено порядок затримання. В результаті "створюються" обвинувальні висновки на сотні сторінок, хоча основний зміст можна висловити на 15-20. При цьому формулюються тенденційні ухвати з клопотаннями продовження термінів слідства, одіозно подаються факти і обставини, вигадуються міркування щодо обґрунтовування необхідності проведення додаткових слідчих дій. До цього, в ЗМІ активно йде "розкручування" резонансу справи, подається однобічна інформація з метою створення негативної громадської думки. До складу слідчих груп притягуються десятки працівників, проводиться операгивно-розшукова "підтримка", яка генерує абсурдні чутки. Все це робиться з розрахунком па те, що суд не "розбереться", не подолає штучно створену ілюзію "складності і значення" справи, не схоче протиставити себе сформованій суспільній думці.

Отже, існують різниці у діяльності захисника як за різними категоріями справ, так і в різних слідчих органах: 1) захист в справах МВС; 2) захист в справах СБУ; 3) захист в справах податкової міліції; 4) захист в справах прокуратури; 5) захист в справах військової прокуратури, що має додаткові особливості.

1. Тенденційне слідство - це соціально-політична, фінансово-корупційна або морально-ідеологічна пристрасть, заангажованість правоохоронних органів, що має вираз у відкритому тиску на ,замовлену, особу шляхом порушення кримінальної справи, фізичного затримання, а потім обрання запобіжних заходів, як правило, у вигляді арешту і взяття під варту.
2. Введення адвокатського розслідування в практику кримінального процесу може суттєво змінити існуючу модель правоохоронних органів.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте поняття термінів ,замовні кримінальні справи,, ,тенденційне слідство,, ,адвокатське розслідування,; 2) наведіть приклади замовних кримінальних справ; 3) зазначте свої власні пропозиції щодо можливості застосування адвокатами правових засобів протидії і зниження рівня замовних справ.