-    лінійні (видовжені за формою) і вузькоканальні;

-    площинні та заглиблені (надповерхневі);

-    позитивні та обернені (негативні).

>   За розмірами:

-    мікросліди;

-    макросліди.

>   За кількістю:

-    одинарні;

-    множинні ^системні чи безсистемні).

>   Залежно від характеру слідосприймальної поверхні:

-    слід на твердій чи м'якій поверхні;

-    слід на глянцевій чи шерехатій поверхні;

-    слід на фарбованій чи безкольоровій поверхні тощо.

>   За видом енергії, що використовується у слідоутворенні:

-    сліди механіко-фізичного впливу;

-    сліди біологічного вітливу;

-    сліди хімічного впливу;

-    сліди термічного впливу;

-    сліди радіаційного впливу.

Сліди механіко-фізичного впливу поділяються на:

-    сліди тиску;

-    сліди тертя, ковзання;

-    сліди кочення;

-    сліди відокремлення;

-    сліди тепла.

Сліди біологічного впливу (руху) - це сліди порушення фізіологічних процесів у живій матерії (тканині), що призводять до утворення слідів на шкірі тіла, синці на шиї від стискання руками, странгуляціїна борозна тощо.

Сліди хімічного впливу (руху) - це:

-    сліди обкопчування;

-    сліди оплавлення;

-    сліди обвуглення;

-    сліди спопеління.

>  За характером фізичних явищ, що беруть участь у слідо-утворенні або за особливостями властивостей виявлення сліду:

-    сліди деформації (форми);

-    сліди адгезії;

-    сліди адбсорції;

-    сліди радіації;

-    сліди електропровідності;

-    сліди люмінісценції;

-    сліди запаху;

-    сліди температури;

-    сліди сприйняття ультразвуку;

-    сліди зміни кольору.

Сліди деформації, як уже зазначалося, поділяються на:

-    сліди формування;

-    сліди перерозподілу;

-    сліди руйнування;

-    сліди розділення;

-    сліди структурних змін

>   Сліди фізичного руху:

-    сліди структурних змін;

-    сліди енергетичних змін;

-    сліди впливу.

Сліди структурних змін:

-   власне структурних змін;

-    якісні зміни;

-    термічні.

Сліди енергетичних змін:

-    електросліди;

-    електростатистичний слід;

-    магнітний слід;

-    радіаційний слід;

-    слід променевих змін (впливів).

> Сліди механічного руху за напрямком руху:

-    сліди прямолінійного руху;

-    сліди прямолінійно-поступального руху;

-    сліди зворотно-поступального руху;

-    сліди обертально-поступального руху;

-    сліди обертання-кочення.

Звичайно, що це не повна класифікація слідів злочину.

Коротко зупинімося на загальних правилах виявлення, фіксації й вилучення слідів злочину з місця події чи проведення інших слідчих дій.

Перед тим як почати пошук слідів на місці події необхідно ознайомитися з його обстановкою, усвідомити її.

Для цього встановлюються стан і розташування окремих предметів до події та з'ясовують можливі місця підходу і виходу злочинця з цього місця, предмети, яких він міг торкатися руками, переміщати тощо.

Для цього використовують показання очевидців, потерпілих, результати ознайомчої стадії огляду, тобто загального ознайомлення з місцем події.

Доцільно уявити спосіб дій злочинця у конкретній обстановці, а це допоможе встановленню механізму утворення слідів.

Визначивши механізм утворення слідів, легше встановити причинні зв'язки слідоутворення з розслідуваною подією, конкретизувати роль конкретного сліду злочинної події.

Необхідно знайти місце кожного виявленого сліду в оглядці й обстановцітюдії, а також в описі слідів у протоколі процесуальної дії.

Численні сліди, такі як об'ємні чи забарвлені відбитки взуття, сліди знарядь зламу, шин автотранспорту можуть бути легко виявлені візуально, звичайним оглядом.

Для виявлення невеликих, дрібних слідів (подряпин, мало-видимих слідів рук) використовують лупи з різним ступенем збільшення.

Якщо слід за кольором зливається з тлом, використовують відповідні контрастно-освітлювальні прилади з світофільтра-ми, ультрафіолетові освітлювачі (УФО), електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП).

Слабковидимі сліди виявляють направленим освітленням вузьким пучком світла, що падає на об'єкт під гострим кутом (менше 90°).

Виявлені сліди передовсім фотографують: спершу - загальне розташування сліду на об'єкті, потім - сам слід за правилами масштабного знімання.

Якщо сліди забарвлені, а їхній колір має важливе криміналістичне значення, доцільним є знімання на багатошарові, тобто кольорові, матеріали.

Крім фотографування можливі змалювання або зарисування слідів, що дозволяє вирізнити на схемі найбільш значимі ознаки.

Місце слідів указують на плані, що є додатком до протоколу слідчої дії.

Основним способом фіксації слідів є їх описання у протоколі слідчої дії: робиться виклад властивостей і стану поверхні, на якій відображено слід, оскільки ці обставини здатні вплинути на подальше виявлення слідів і на їх зберігання.

Потім у протоколі зазначають місце виявлення слідів на об'єкті та їхній стан, взаєморозташування, локалізацію (якщо їх декілька).

Далі описують ознаки сліду, форму, розміри, деталі.

У цьому процесі використовують точні вимірювання.

Детально описують характерні ознаки сліду, способи і засоби, що використовувалися для пошуку, виявлення, вилучення сліду, його упакування з зазначенням подальшої перспективи. (Далі розглянемо методики та інструкції виявлення, вилучення й фіксації окремих видів трасологічних слідів).

Якщо неможливо вилучити весь об'єкт, на якому виявлено слід (через його громіздкість чи особливу цінність тощо), може бути зроблено з цього сліду копію (насамперед фотографуванням), зліпок-відтиск: коли об'ємний слід - зліпок, коли площинний - відтиск) із максимальним забезпеченням цілісності сліду і здатності до тривалого зберігання.

Поверхневі (площинні) невидимі або слабковидимі сліди рук чи босих ніг попередньо обробляють порошками або хімічними реактивами, щоб зробити їх добре видимими.

Потім відкопійовують їх на відповідного типу дактоплівку або її замінники.

З об'ємних слідів взуття, знарядь зламу, транспортних засобів виготовляють зліпки гіпсові, полімерні, пластилінові, які максимально точно відтворюють форму, розміри та особливості мікрорельєфу поверхні сліду.

З місця події рекомендується вилучати всі виявлені сліди, що мають стосунок до події, розслідуваного злочину.

Практика свідчить, що навіть недостатньо повні й чіткі сліди можуть слугувати матеріалом для трасологічного дослідження, оскільки сукупно утворюють найбільш повну уяву про слідоут-ворювальпий об'єкт.

Вилучені об'єкти зі слідами або копії (зліпки, відтиски) упаковують відповідним чином: у бляшані чи інші коробки, ящики, пакунки, конверти, щоб не пошкодити, зіпсувати чи зруйнувати їх під час транспортування.

Особливо ретельного упакування вимагають крихкі предмети зі слідами (електролампи, колби, пляшки, стакани тощо).

Упаковані об'єкти опечатують і до них долучаються пояснювальні записи: хто, в якій справі, у присутності кого провів вилучення й упакування конкретного речового доказу.

Об'єкти зі слідами або їхні копії підлягають експертному дослідженню, яке в першу чергу сприятиме встановленню родової групи, до якої належить слідоутворювальний об'єкт, і використанню отриманих відомостей для його розшуку.

Отже, сліди злочину - джерела інформації про нього, оскільки, як уже наголошувалось, вони наділені властивістю відображення обставин минулого.

Інформацію, яку використовують у розслідуванні, судовому розгляді кримінальних справ, виконанні покарань та профілактичній діяльності, доцільно називати юридичною.

Вона містить відомості як правового, так і неправового характеру, які визначають види інформації: криміналістичну, криміналістично-правову, судово-процесуальну.

Криміналістична інформація є вужчим поняттям, містить відомості про розкриття й розслідування злочинів.

Вона поділяється на доказову та орієнтуючу.

Доказова містить у процесуальних джерелах доказів (речових та особистісних), носіями яких є матеріальні об'єкти зі слідами злочину та люди, у пам'яті яких є сліди, уявні образи про обстановку та обставини злочину.

Орієнтуюча - це тієї ж природи інформація, що й доказова, але отримана не з процесуальних джерел, через що позбавлена доказового значення.

Остання використовується для конструювання версій, зокрема перспективних (ідеться про криміналістичне прогнозування), вибору напряму розслідування, планування слідчих дій тощо.

Різновидом орієнтуючої є оперативна інформація, яка може стати доказовою, тобто процесуальною, лише після введення її у процес доказування з додержанням особливих процедур.