А зараз детальніше зупинімося на з'ясуванні сутності слідів злочину в криміналістиці, а саме на: 1) з'ясуванні етимології цього слова; 2) стислій історичній довідці; 3) механізмі утворення; 4) особливостях прояву; 5) доказовому та іншому значенні як джерела інформації; 6) загальних правилах виявлення цих слідів, їх фіксації та вилучення тощо.

Слово "слід" (у буквальному розумінні), якщо звернутій л до тлумачного словника української мови, означає: відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні; заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось, свідчить про щось; характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось; наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін.

Слід - це завжди наслідок, результат певної дії чи події.

Злочин (в інформативному просторово-структурному значенні) - це завжди взаємодія, що викликає утворення відповідних відображень цієї взаємодії у середині чи на поверхні певних об'єктів.

Сліди злочину - це будь-які зміни навколишнього, пов'язаного з учиненням злочину, середовища, у вигляді утворених матеріальних та ідеальних відображень цієї події.

У криміналістиці розрізняють:

• матеріальні сліди злочину;
• ідеальні (нематеріальні) сліди злочину.

Матеріальні - пов'язані зі злочином зміни в елементах уречевленої навколишньої обстановки, що утворилися внаслідок механічного, хімічного, біологічного, термічного або іншого взаємовпливу (наприклад, сліди знарядь зламу, різноманітних дій злочинців, потерпілих, переміщення предметів або речовин, їх наявність або відсутність у певному місці, втрата або набуття ними певних ознак, властивостей тощо).

Ідеальні (нематеріальні) сліди злочину (уявні образи) - сліди-відображення у свідомості людей і збережена в їхній пам'яті криміналістично-значуща інформація. Вони в інформаційному плані є більш ємнісними і відображають як весь об'єкт у цілому, так і його частини.

Сліди пам'яті є джерелами вербальної (словесної) інформації щодо форми і властивостей об'єкта, але вони - суб'єктивні.

Здебільшого ці сліди є предметом слідознавства, слідчої тактики (правила і методи проведення слідчих дій) та юридичної психології. До трасології ідеальні сліди стосунку не мають, нею не вивчаються.

Матеріальні сліди злочину на сучасному етапі розвитку криміналістики прийнято розглядати у двох аспектах:

• у широкому значенні сліду;
• у вузькому значенні сліду, або розумінні. Але так було не завжди.

Перше визначення сліду у вітчизняній криміналістиці було запропоноване професором І. М. Якимовим, який під слідом розумів відбиток предмета па іншому об'єкті, з якого можна зрозуміти форму*і призначення цього предмета.

У 1945 р. професор С. М. Потапов сформулював своє визначення сліду: "Сліди - це відображення на матеріальних предметах ознак явищ, причинно пов'язаних із розслідуваною подією".

"Сліди,- писав С. М. Потапов,- можуть виникати від людей, окремих предметів і від сил природи".

Саме після цього у криміналістиці почалося формування поняття "Слід у широкому значенні" і "Слід у вузькому значенні".

Сліди у широкому значенні (розумінні) - це будь-які відображення матеріальних змін у навколишньому середовищі, причинно пов'язані з подією злочину (у вигляді видозмінення структури і форми чогось, появи чи зникнення чого-небудь на місці події та ін.).

Іншими словами, слідами у широкому розумінні можуть виступати:

• матеріальні предмети або їх частини (труп, знаряддя зламу, недопалок, пляма крові, порція зерна, рідина);
• матеріальні копії (слід пальця, взуття, розрубу, розрізу тощо).

Трасологія, як підмножина криміналістичного слідознав-ства, вивчає сліди у вузькому значенні. Під ними розуміють матеріально відображені площини чи об'ємні стійкі просторові утворення, які відображають морфологічні чи конформні (що реагують на зміни) особливості зовнішності взаємодіючих під час злочинних діянь об'єктів або виражають механізм перебігу конкретного слідоутворювального процесу.

Це - сліди взуття, транспортних засобів, знарядь зламу, губ, рук, пишучих приладів тощо.

Слідами, що відображають механізм їх утворення, можна назвати різні вузли, шви, бризки крові, слини, сперми чи інших виділень людського організму.

Виходячи з цього можна резюмувати, що сліди у вузькому, себто трасологічному, значенні можна поділити на три великі групи:

-    сліди-відбитки;

-    сліди-предмети;

-    сліди-речовини.

Зрозуміло, що трасологія головним чином вивчає сліди-відбитки, що відображають або зовнішню будову, або інші ознаки об'єкта, що залишив ці сліди.

Водночас сліди-предмети: частини предметів - відламки фар ного скла; замки, пломби зі слідами зламу тощо - також можуть відображати зовнішні об'єкти або характер дій і теж є об'єктом трасології.

Що ж стосується слідів-речовин (зокрема рідин), то в їх дослідженні також можуть використовуватися методи трасології, наслідком може бути з'ясування напряму і швидкості руху, інтенсивності взаємодії тощо.

Перед тим як перейти до побудови класифікації слідів злочину, доречно з'ясувати механізм слідоутворення.

Слідоутворення - це процес взаємодії двох фізичних тіл або систем, які, обмінюючись енергією, набувають інших ознак і властивостей, тобто відбивають (відображають) одне одного.

Взаємодія здійснюється під впливом сили, прикладеної до одного чи обох об'єктів.

Об'єкт, до якого прикладено силу, зазвичай називають слі-доутворювальним. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймальний - відображає (відбиває, віддзеркалює) слідоутворювальний у вигляді сліду.

Окрім цього, до об'єктів слідоутворювальпих (для деяких механізмів) слід віднести речовину сліду або енергію, що прикладається до об'єктів слідоутворення.

Джерелом слідоутворення можуть бути обидва об'єкти взаємодії.

Тоді межа між слідоутворювальним і слідосприймальним об'єктами практично зникає.

Вони у таких випадках взаємно відображають один одного, виступаючи одночасно слідосприймальиим та слідоутворювальним (але цс характерно тільки для слідів контактної взаємодії - слідів-відбитків).

Сліди злочину, як уже було зазначено,- це зміни у фізичних тілах або просторі, які відбуваються під час взаємодії об'єктів за різних видів руху: механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психічного.

В основі матеріального слідоутворення у твердих тілах лежать фізичні явища: а) деформації; б) адгезії.

Деформація - цс зміна розмірів і форми об'єкта під впливом механічного навантаження, власної маси, температури, намагнічування, електричного розряду.

Найпростішими видами деформації є:

• вигин;
• зсув;
• кручення;
• розтяг.        *

У твердих тілах розрізняють: залишкову деформацію; пружну деформацію.

Залишкова (пластична) деформація становить собою зміни форми і розміру об'єкта, які не зникають після зняття навантаження.

Так утворюються сліди тиснення, ковзання та інші об'ємні сліди.

Пружна деформація характеризується тим, що після зняття навантаження тіло нідноплює спою попередню форму.

Для пружної деформації є характерними тільки утворення поверхневих слідів.

Властивість тіл змінювати розміри або форму під дією певних сил називають деформованістю. Остання є характерною тільки для фізичних тіл, які мають помітну пластичну (залишкову) деформацію, наслідком якої є утворення об'ємних слідів.

Види деформації за її наслідками:

• формування;
• перерозподіл;
• руйнування;
• розділяння;
• структурні зміни.

Формування - енресування та інші види злиття розрізнених часток унаслідок механічного контакту.

Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску та глині тощо, внаслідок їх енресування й ущільнення, спікання під дією якоїсь сили (енергії).

Перерозподіл - переміщення під дією механічної сили часток сипкої, рідкої, в'язкої речовини, що приводить до утворення сліду.

Наприклад, під час ходіння по сухому піску, снігу сліди утворюються внаслідок не ущільнення маси слідосприймальної речовини, а як наслідок переміщення - перерозподілу, часткового витискування часток з-під взуття.

Таким чином утворюються сліди у тонких шарах рідин, особливо в'язких, у бруді на асфальті, коли шина витискує в'язкий бруд і внаслідок цього залишається слід протектора.

Руйнування відбувається під час взаємодії твердих тіл, коли слілосприймальпий об'єкт часто руйнується в місці контакту, оскільки має менші щільність і міцність.

Так виникають сліди-пробоїни у склі, дереві, металі, пошкодження на одязі, ушкодження на живих тканинах ударио-роздроблювальними знаряддями, кулями, дробом.

Слід утворюється внаслідок виносу матеріалу із зони контакту.

Розділяння треба відрізняти від руйнування, відділення. Воно є основою слідоутвореиня слідів-предметів, поділу цілого на частини. Так утворюються сліди-уламки фарного скла, твердих розчленованих різноманітними знаряддями тіл (внаслідок різання, розрубу, розлому тощо).

При цьому предмет, підданий розділенню, втрачає властивість цілого, утворюється кілька нових об'єктів.

Відділення не змінює властивостей слідосприймального об'єкта, від нього відділяється лите незначна частина: стружка, ошурки, відщепи. Зазначмо, що об'ємні сліди утворюються внаслідок формування, руйнування й розділення; вони можуть бути одночасно забарвленими, коли від слідоутворювального об'єкта відділяються частинки барвника, які містяться на його слідосприймальній поверхні.

Структурні зміни - характерні для твердих тіл, які мають кристалічну будову, що завжди утворюється, і в яких не завжди утворюються видимі сліди тиснення, руйнування і розділяння.

Вони виникають на менш міцному об'єкті.

Якщо властивості взаємодіючих об'єктів приблизно однакові, то механічна енергія перетворюється у фізичну і здійснює внутрішню роботу - змінює структурну організацію об'єкта в зоні контакту.

Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень, утомленості металу в місцях згину, кручення, нагрівання в місці прикладення сили.

Адгезія (лат. ас1Ьас8Іо - прилипання) - властивість фізичних тіл прилипати до інших тіл, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл.

За рахунок цієї властивості утворюються видимі та слабко-видимі поверхневі сліди нашарування й відшарування, кольорові та забарвлені.

У криміналістиці розробляється окрема наукова теорія -вчення про механізм слідоутворення (авторів багато: Г. Л. Гра-повський, Р. С. Бєлкін, Г. І. Грамович, Б. І. Шевченко та ін.).

Теорія має три частини:

• понятійну (характеристика (гносеологічна, криміналістична) таких понять, як слід, механізм слідоутворення, елементи процесу слідоутворення тощо);
• класифікаційну (класифікація слідів та ознак окремих слі-доутворювальних об'єктів, що відобразились у слідах);
• функціональну (слідоутворювальні впливи та їх результати, інформативність сліду, моделювання слідоутворювальних впливів, експериментування з ними тощо).

Класифікації слідів, що в різних варіаціях подаються у підручниках з криміналістики, становлять собою не що інше, як перелік традиційних слідів, на які вказував ще Г. Гросс.

Першу загальну класифікацію слідів було запропоновано проф. Б. І. Шевченком у 1947 р.

Згодом цю класифікацію доповнювали, видозмінювали різними рубриками багато авторів (Г. А. Грановський, І. Ф. Крилов, М. В. Салтевський, 3. І. Самотина, В. М. Герасимов та ін.).

Єдиної загальноприйнятої класифікації слідів злочину немає, навіть трасологічиої.

Можна запропонувати таку розширену слідознавчо-трасоло-гічну класифікацію слідів злочину у криміналістиці.