У криміналістичній практиці сліди зубів трапляються на тілі людини (сліду укусу), на харчових продуктах (сліди надкусу або відкусу), на різноманітних предметах (наприклад, на олівцях, мундштуці тощо), якщо людина має звичку надкушувати ці предмети або знімати накривку з пляшки зубами.

У кожної людини, за умови її нормального розвитку, виростають 32 постійні зуби, рівномірно розташовані між верхньою та нижньою щелепами.

На кожній щелепі є: чотири різці, два клики, чотири малі та шість великих корінних зубів. Кожний зуб складається з кореня, коронки і шийки (межу між коренем і коронкою називають шийкою).

Характеристика зубів людини проводиться за загальними та окремими ознаками. Загальні ознаки:

-    форма зубів (площинні, випуклі);

-    розмір або величина зубів (великі, середні, дрібні);

-   відстані між зубами (малі відстані - густий ряд, середні відстані - середня щільність, великі - рідкий ряд);

-    радіус зубних губ;

-    кількість зубів;

-   форма, розмір, рельєф жувальної поверхні конкретного зуба (тобто зубної коронки).

Окремі ознаки:

-    особливості ріжучих країв;

-    форма і розміри різців;

-    ступінь загостреності кликів;

-   форма і місця розташування жувальних виступів (випук-лостей на корінних зубах);

-   особливості прикусу;

• аномалії зубного ряду в цілому та окремих зубів, зокрема у формі, кількості й розташуванні, розмірах,- чергуванні зубів і відстані між ними;
• особливості, що виникли внаслідок життєдіяльності організму, внаслідок захворювань, ушкоджень та лікуванні;

-    відсутність окремих зубів;

-    стертості, переломи коронок, відколи та відлами зубів;

-    наявність пломб;

-    наявність протезів, коронок тощо.

> За механізмом утворення або за ступенем змикання зубних рядів сліди зубів людини поділяються на:

-    сліди надкусу;

-    сліди відкусу.

Слід надкусу утворюється тоді, коли верхні та нижні зуби рухаються назустріч одні одним, заглиблюються у слідосприймаль-пий предмет, але не розділяють його, тобто лише надкусують.

Такі сліди надкусу є слідами тиснення, які виникають унаслідок деформації сприймального предмета.

Вони відображають зовнішню форму, розміри і розташування зубів, частіше за все передніх (верхніх і нижніх).

Це - статичні сліди.

Вони можуть бути об'ємними і поверхневими.

Окрім цього вони поділяються на: прості, які утворюються тільки від верхніх зубів, і складні, що утворюються як від верхніх, так і від нижніх зубів (на плитці шоколаду, шматочку сиру, яблука - надкус зроблено, але надкушену частину не відділено).

Сліди відкусу виникають тоді, коли надкушена частина об'єкта повністю відділяється як частина від цілого.

Під час завершення відкусу зуби змикаються, а відкушена частина залишається в роті.

Отже, сліди відкусу залишаються на поверхнях розділених об'єктів.

Під час завершення відкусу зуби змикаються, а відкушена частина залишається в роті.

Отже, сліди відкусу залишаються на поверхнях розділених об'єктів.

Це - динамічні сліди, що становлять собою сполучення борозенок і валиків, які відображають розмір відстані між зубами, дефекти ріжучих ліній різців, а також різні механічні зміни, що виникають як на природних, так і на штучних зубах.

Такі лінійні сліди можна бачити на маслі, сирі, мармеладі та інших продуктах і пластичних об'єктах.

Сліди відкусу можуть бути і на відносно твердих об'єктах, але вони частіше за все є слідами ковзання, що, наприклад, утворюються на металевому ковпачку, коли пластину відривають зубами.

Отже, сліди зубів можуть бути:

• за величиною відображення: об'ємні та поверхневі;
• за механікою утворення: динамічні, статичні, комбіновані;
• за характером контакту: ковзання, тиснення;
• за кількістю: прості (одинарні), складні (множинні);
• за іншими відомими класифікаційними рубриками.

Сліди зубів людини виявляються на харчових продуктах, металічних виробах, тілі людини тощо.

Тому ці сліди можна виявити під час оглядів місця події, предметів, трупа, тіла живої людини.

Фіксація слідів зубів проводиться їх описанням у протоколі огляду і фотографуванням.

Рекомендується встановлювати і описувати в протоколі:

а)  місце розташування слідів (на трупі, на лівій молочній за- 
лозі, за 4 см від соска, на недокурку сигарети; па яблуку, шмат- 
ку мармеладу тощо);

б) форми окремих зубів: лінійна, легкозігнута, ромбоподібні 
вдавлення (вид кликів), дві вдавленості, розташовані одна за од- 
ною (від малих корінних); у вигляді квадрата або трапеції тощо.

в)  розміри відображень окремих зубів та відстані між ними;

г)  особливості розташування відображень окремих зубів 
(відхилення від лінії зубного ряду - доверху або вниз; розворот 
навколо вертикальної осі та його кут);

д) окремі ознаки окремих зубів (кількість відображень жу- 
вальних ви ну кл остей, валиків і борозенок, утворених ріжучими 
частинами зубів, пилкоподібний край сліду тощо).

Крім фотографування загального вигляду всієї групи слідів доцільно збільшеним планом, із міліметровим масштабом зафіксувати окремі, найбільш чіткі сліди.

Бажано використовувати у разі можливості два освітлювачі (один для загального освітлення, інший - для створення косо направленого освітлення для виявлення деталей сліду.

Під час знімання сліду на легкотопких матеріалах (наприклад, коров'ячому маслі) розташувати джерело світла на відстані, щоб не розтопити матеріал слідоносія.

З місця події бажано вилучати сам предмет зі слідами зубів або відповідну частину предмета.

Продукти, що швидко псуються, треба помістити в чистий скляний посуд, щоб не переміщати у тарі (тобто, закріпити нерухомо), не допускати дотику сліду з певною поверхнею. Закривши кришкою, банку покласти до холодильника або ящика із сухим льодом. (Це зупинить процес гниття і висихання).

Овочі та фрукти зі слідами зубів треба щільно загорнути в чисту текстильну тканину або декілька листів чистого паперу і помістити в посудину з 40-відсотковим розчином спирту, або в розчин формаліну, або в крайньому випадку - у воду.

Сліди зубів на трупі за вказівкою слідчого судмедексперт вилучає під час розтину з відповідною ділянкою шкіри, після чого помішає їх у чисту банку з оцтово-спиртовою речовиною (1 частина оцтової кислоти, 2 частини спирту, 7 частин води; а якщо наявні гнилісні ознаки - ще 1-2 частини пергідролю, або розчин гліцерину зі спиртом).

Сліди зубів можуть також бути зафіксовані й вилучені способом виготовлення з гіпсу, воску, полімерних мас.

Сліди нігтів людини виявляються на тілі, зрідка - на предметах. Ці сліди для ідентифікації особи, яка їх залишила, непридатні, оскільки становлять собою вдавлення або подряпини, утворені нігтями, що позбавлені індивідуальних особливостей.

Одначе за їхніми розмірами, формою, розміщенням можна судити про величину кисті руки, розмір і форму нігтів.

Інформація про наявність, кількість, ступінь вираженості, місце розташування слідів нігтів дозволяє реконструювати елементи минулої події (боротьбу, самооборону, удушення); судити про спосіб спричинення тілесних ушкоджень.

За характером слідів піїтів па слідосприймальному об'єкті й залежно від виду цього об'єкта припускають про наявність під нігтями частинок слідосприймальиого об'єкта: крові, шматків шкіри, волосся, волокон тканини одягу тощо, за якими цей об'єкт може бути згодом ідентифікований.

Об'ємні сліди нігтьової пластинки значно більш інформативні, оскільки розташування борозенок і валиків на ній для людини так само індивідуально, як і відбиток пальця, і не змінюється протягом усього життя людини.

Нігті людини класифікуються:

>  За формою загальної зігнутості (вигнутості) нігтя:

-    випукла форма нігтя;

-    площинна.

>  За рельєфом нігтьової пластинки (вид поверхні):

-    гладка поверхня;

-    ребриста.

>  За контуром (ознаки вільного краю нігтя):

-    миндалеподібний контур;

-    заокруглений;

-    прямокутний;

-    трикутний.

>  За довжиною нігтя:

-   середньої, великої, малої довжини (середня - дорівнює половині довжини нігтьової фаланги).

>  За шириною нігтя: середня, широка, вузька.

• За кольором нігтя: переважний колір середньої частини нігтя, крім вільного краю - матово-білий, рожевий, жовтуватий, жовто-брудного кольору, коричнюватий, синій і чорний.
• За величиною вільного краю нігтя (середня, велика, мала) -визначаються за виступом вільного краю нігтьової пластинки; середня величина - контур нігтя збігається з контуром кінчика пальця.

Сліди піїтів у більшості випадків видимі простим оком, передусім у косому світлі.

Часто і сліди - відшарування на твердих об'єктах.

Звичайно вони - динамічного походження, утворюються внаслідок впливу на об'єкт вільного краю ніітя.

У цей момент частина об'єкта може повністю або частково відокремитися, а на залишеній частині відображаються сліди у вигляді лінійних трас.

Рідше виявляються втиснені сліди, що відображають поверхню вільного краю нігтя.

Отже, сліди нігтів можна класифікувати за загальними критеріями поділу і за ознаками нігтів.

Фіксують сліди піїтів за загальними правилами цієї процедури: фотографують, описують у протоколі, вилучають слідо-носії або моделюють.

Якщо на місці події виявляють частини нігтів (відлами), то вони вилучаються, оскільки за ними можлива ідентифікація особи як цілого за частиною.

Наявність на нитях лаку дозволяє встановити його групову належність (країну-виготовлювача, фабрику, марку, тон).

Сліди губів, як і інші гомолого-трасологічні сліди людини: носа, чола, вух, їдок, підборіддя, тильної сторони долонь рук і ніг схожі в тому, що ці поверхні не мають папілярних ліній.

У більшості випадків ці сліди є наслідком контактної взаємодії з іншими об'єктами.

Будь-які з названих слідів можуть бути джерелом діагностичної та ідентифікаційної інформації.

На місці події в деяких випадках виявляють сліди пофарбованих помадою губ і слабковидимі відтиски губ (на краях посуду - стаканів, рюмок, чашок, на сигаретах і цигарках тощо).

Губи - анатомічний елемент обличчя, що складається з кругового м'яза рота, який міститься у товщині губ.

Поверхневі пучки м'язів прикріплюються до шкіри і слизької оболонки губ, яка покрита дрібними порами, що становлять собою виходи потожирових і слизових залоз (саме тому вони постійно покриті слідоутворювальною речовиною).

Наявність на губах косметики і жирових решток їжі підвищує можливість їх до слідоутворення.

Детальні дослідження, проведені біологами і криміналістами, дозволили встановити, що розміри, форма губ, взаєморозта-шуваипя верхньої та нижньої губ, форма і розміри смуги між ними і вираженість окреслених губів - належать до загальних їхніх ознак, а кількість, форма, розміри шрамів, їхні форма, деталі - окремі ознаки.

Класифікація слідів губ.

> За умовами, в яких перебуває особа, що залишає сліди губ:

-    поверхневі та об'ємні;

-    статичні та динамічні. Поверхневі можуть бути:

-    пофарбовані;