Вступаючи до сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа реалізує закріплені в Конституції України право на об'єднання в громадські організації (ст. 36), на працю (ст. 43), на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист  (ст.46) тощо.  Конкретизація конституційних прав та обов'язків громадян України відбувається на галузевому рівні. Тому правомочності членів кооперативів, як й інших учасників сільськогосподарського виробництва, визначаються нормами аграрного, трудового, земельного, цивільного права тощо. Як зазначається у юридичній літературі, "права і обов'язки, сформульовані в галузевих нормативних актах з метою конкретизації, доповнення та деталізації конституційних норм, мають юридичну силу нормативного акта, в якому вони викладені та називаються галузевими" [117, c. 34]. Тобто, вступаючи у конкретні правовідносини, особа, крім конституційних прав та обов'язків, які зберігаються за нею весь час, набуває додаткові права та обов'язки, які регулюються відповідним галузевим законодавством. Але вони наповнюються специфічним змістом залежно від організаційно-правової форми юридичної особи і відбиваються відповідно у її статуті та інших локальних нормативно-правових актах такого суб'єкта господарювання, на що неодноразово зверталась увага в літературі. Так,              В.В. Янчук слушно зазначав, що "соціально-економічне призначення та юридичний зміст правомочностей членів аграрних підприємств є похідними від правового статусу, завдань та функцій цих підприємств" [6, c. 119].

Таким чином, особа, яка вступила до сільськогосподарського кооперативу, є носієм конституційних та галузевих прав і обов'язків. У свою чергу останні можна поділити на ті, що стосуються всіх осіб, працюючих у галузі сільськогосподарського виробництва та ті, що притаманні лише членам сільськогосподарських кооперативів. Тому, можна виділити права та обов'язки членів виробничих, обслуговуючих, споживчих кооперативів тощо. Адже вони будуються на єдиних кооперативних засадах. У свою чергу, права та обов'язки членів кооперативів взагалі, та сільськогосподарських виробничих зокрема, необхідно відрізняти від прав та обов'язків учасників господарських товариств, які в літературі носять назву "корпоративних" [6, c. 129; 30, c. 13; 56, c. 77].

Поняття "корпоративні права" часто застосовується як збірне і характеризує не тільки права учасників господарських товариств, а й права членів кооперативів. Так, деякі науковці під корпоративними правами розуміють відносини, які виникають між засновниками і підприємством. Вони визначають суб'єктами корпоративних прав засновників підприємств, учасників господарських товариств, власників підприємств тощо [71, c. 103-108]. У законодавстві зустрічаємо визначення корпоративних прав як право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства (п. 1.8 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"). Ця норма дала підстави деяким авторам стверджувати, що корпоративний характер прав полягає у відносинах між учасниками господарських товариств, які "зумовлені їхньою пайовою участю у формуванні статутного фонду підприємства" [115, c. 161]. Таке обґрунтування, як слушно зазначає О.В. Щербина, викликає заперечення, насамперед, щодо пайової участі у формуванні статутного фонду, оскільки в законодавстві України поняття "пай" стосовно господарських товариств не застосовується. Господарський кодекс України виправив допущену помилку і визначив корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності цієї особи на участь в управлінні господарської організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п. 1 ст. 167). Ці визначення підкреслюють насамперед майновий характер таких прав, адже єдиною умовою для їх набуття є обов'язок особи здійснити внески у формування статутного фонду господарського товариства. Цього не можна сказати про права членів виробничих кооперативів. Як зазначалось у розділі І, для їх набуття, здійснення майнового внеску є недостатнім. Головною умовою є бажання особи власною працею брати участь в діяльності такого суб'єкта господарювання. Тобто, об'єднуючись у виробничий кооператив, особа прагне реалізувати своє право на працю, а не вигідно вкласти свій капітал і отримати на нього прибуток. Тому, необхідно розділяти права та обов'язки членів підприємств кооперативного типу та відповідно учасників підприємств корпоративного типу, як це запропоновано у літературі [6, c. 111-118, 129-133; 8, c. 124-130]. Але, серед прав  та обов'язків членів кооперативних підприємств необхідно виокремити права та обов'язки членів виробничих кооперативів, особливість яких, насамперед, обумовлена їх правовим становищем.

Роль прав та обов'язків членів кооперативів, як слушно зазначав  професор І.О. Середа, полягає у тому, що вони "виступають не тільки мірами поведінки колгоспника, але виступають й мірою володіння тими соціальними благами, які створюються не тільки в окремих колгоспах, але й в суспільстві в цілому" [144, c. 5]. Тобто, ступень розробки та закріплення зазначених прав та обов'язків у чинному законодавстві є показником того, наскільки держава дбає про забезпечення певного рівня соціальних благ для свого народу, і особливо, найменш захищеної його частини - селянства. Об'єднуючись у сільськогосподарські виробничі кооперативи, громадяни повинні бути забезпечені належними умовами праці, а також всім обсягом соціальних пільг, які передбачені чинним законодавством. Також кожен кооператив повинен сприяти вирішенню побутових та культурно-освітніх проблем своїх членів, таких як: організація громадського харчування, будівництво спортивних споруд, допомоги у будівництві та ремонті житла, направлення на навчання тощо.

 У літературі запропоновано права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів розподілити на наступні групи: конституційні та інші загальні права і обов'язки , які поширюються на всіх громадян України; права і обов'язки, зумовлені специфікою кооперативної організації праці; права і обов'язки, зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва (в основному - використання земель сільськогосподарського призначення) [169, c. 76]. Якщо наявність першої та третьої групи прав не викликає заперечень, то виділення другої групи, на наш погляд, потребує певного уточнення. Адже в усіх типах кооперативів (крім виробничих) регулювання трудових відносин відбувається на підставі законодавства про працю з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва. А от застосування праці членів  сільськогосподарського виробничого кооперативу дійсно має певну специфіку, яка і знайшла місце у зазначеній класифікації.

Заслуговує на увагу і класифікація, розроблена за радянських часів. Так, в ній запропоновано всі права та обов'язки членів колгоспів об'єднати наступним чином: конституційні права і обов'язки, які визначають правове становище колгоспника як громадянина; права і обов'язки, які будучи конституційними, одночасно входять і до правового статусу члена колгоспу, і є його конкретними статутними правами і обов'язками; статутні права і обов'язки, які випливають безпосередньо з членства у колгоспі і належать відповідно тільки його членам [20, c. 12]. На наш погляд недоліком зазначеної класифікації є нечітке розмежування конституційних та статутних прав і обов'язків. Це проявляється саме при виділенні другої групи прав і обов'язків, де визначається, що деякі конституційні права і обов'язки можуть бути одночасно і конституційними і статутними. Треба зауважити, що конституційні права є гарантованими Конституцією України, вони не можуть бути скасовані і в однаковій мірі належать усім громадянам, у тому числі і членам кооперативів, не залежно від того, визначені вони в статутах чи ні.

З урахуванням вищезазначеного, права та обов'язки членів сільськогосподарських виробничих кооперативів можна згрупувати таким чином:

конституційні права і обов'язки, які поширюються на всіх громадян України; галузеві права і обов'язки, які відбивають особливості сільськогосподарського виробництва; права і обов'язки, які обумовлені правовим становищем сільськогосподарського виробничого кооперативу.

В радянській літературі права і обов'язки членів колгоспів отримали назву статутних [20, c. 13; 63, c. 94-96; 90, c. 10-12], оскільки, основним нормативно-правовим документом, в якому вони закріплювались був Примірний Статут і відповідно статути окремих колгоспів. Треба зазначити, що визначення в даному випадку нормативного акту, яким передбачені права і обов'язки членів, призводить до необґрунтовано звуженого підходу у розумінні їх обсягу. Адже ставши членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа набуває не тільки права та обов'язки, які передбачені статутом кооперативу, а й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють членські відносини. Крім того, про наявність статутних прав та обов'язків (в розумінні тих, що передбачені статутом будь-якого суб'єкта господарювання) можна говорити і щодо учасників господарських товариств. Тому у цьому досліджені ми будемо використовувати термін "членські" права і обов'язки, тим більше, що саме членство, як уже зазначалось раніше, є підставою для їх набуття, а також дає можливість чіткого розмежування прав і обов'язків, які належать членам кооперативів і учасникам господарських товариств.

Як слушно зазначалось у літературі, виникнення відповідних членських прав та обов'язків слід пов'язувати не тільки безпосередньо з членством осіб у кооперативі, а і з настанням додаткових юридичних фактів [19, c. 15; 66, c. 12-13; 169, c. 75]. Так, трудові права і обов'язки член кооперативу отримує при визначенні його трудової функції; майнові - при здійсненні вступного і пайового внеску, земельні - при внесенні земельної ділянки до Пайового фонду кооперативу або при укладенні з кооперативом договору оренди такої ділянки тощо. Членські права та обов'язки припиняються, як правило, з припиненням членства. Винятком є майнові права, які можуть зберегтися і після вибуття з кооперативу. Так, нарахування та виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року, а для отримання паю законом встановлюється термін, який не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) із кооперативу (ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

Таким чином, права і обов'язки членів сільськогосподарського виробничого кооперативу є такими, що зумовлені членством у зазначеному типі кооперативів, відбивають особливості внутрішніх відносин в таких кооперативах, гарантуються Конституцією України, регулюються аграрним законодавством і закріплюються у статутах та інших локальних актах цих суб'єктів господарювання.

В юридичній літературі під суб'єктивним юридичним правом розуміють "вид і міру можливої (дозволеної) поведінки суб'єкта права, встановлену юридичними нормами для задоволення його інтересів та забезпечену державою" [148, c. 381]. Воно включає, як можливість самостійно здійснювати чи не здійснювати певні дії (поведінку), так і можливість вимагати цього від іншої особи (інших осіб) [67, c. 212]. Так, наприклад, всі члени сільськогосподарських кооперативів мають право брати участь в управлінні справами кооперативу (п. 1 ст. 11 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Але вирішення питання чи здійснювати це право чи ні, належить особисто кожному.