Процесуальний порядок вирішення спорів, що виникають у сфері державного управління, врегульований в Японії Законом "Про процедуру розгляду адміністративних справ" 1962 р. Відповідно до даного Закону коло осіб, які володіють правом подання позову про скасування заходу, що здійснений адміністративним органом, не обмежується тільки тими, чиїм правам був безпосередньо нанесений збиток. Він включає й "осіб, що одержують законну вигоду" в результаті скасування заходу. Це викликано тим, що сучасне державне управління зачіпає інтереси багатьох людей. Судова практика йде в напрямку розширення категорії "осіб, що одержують законну вигоду"[39]. Наприклад, місцеві суди, розглядаючи позови про вирішення адміністративними органами підвищення плати за проїзд в автобусі, визнають позивачами осіб, що мешкають уздовж автобусного маршруту.   

Відповідно  до  ст. 2 зазначеного вище Закону передбачено  можливість подання до суду чотирьох позовів у зв'язку з адміністративними спорами.

У Китайській Народній Республіці немає спеціальної системи органів адміністративної юстиції, проте в системі судів загальної юрисдикції існують палати (колегії) з адміністративних справ[40].

Досить ґрунтовно розроблена процесуальна сторона розгляду даної категорії справ. При відсутності адміністративного кодексу держави в 1989 р. прийнятий Адміністративно-процесуальний кодекс КНР. А ще з 1982 р. Цивільний процесуальний кодекс надав народним судам право приймати до розгляду адміністративної справи, і тоді ж у Верховному народному суді і багатьох народних судах були організовані палати по адміністративних справах. До введення в дію Адміністративно-процесуального кодексу 01.10.1990 р. була прийнята значна кількість законів і адміністративно-правових актів, що встановили правові норми, які служили підставою для адміністративного провадження за зверненнями громадян і організацій.

Відповідно до Адміністративно-процесуального кодексу КНР одна з основних цілей адміністративного судочинства полягає в наданні можливості одержання громадянином або юридичною особою компенсації за збиток, викликаний дією чи бездіяльністю адміністративного органу або його посадових осіб. Якщо питання не вирішено зверненням у компетентний адміністративний орган, кодекс надає можливість звернення в народний суд.

У цілому при розгляді адміністративних справ діяльність народних судів у Китаї концентрується на таких напрямках: 1) захист підприємств від необґрунтованого втручання вищих органів у виробничо-господарську діяльність, скасування актів, що порушують самостійність підприємств; 2) підтримка порядку в сфері землекористування, торгівлі, оподатковування, охорони навколишнього середовища; 3) охорона законних прав і інтересів громадян[41].

Аналіз двох основних, найбільш розвинених моделей адміністративної юстиції - континентальної й англосаксонської - дає можливість дійти до наступного висновку.

Для моделі адміністративної юстиції континентальних держав властива спеціальна система адміністративних судів, створених для розгляду всіх адміністративних спорів - від судів нижчого до судів середнього і вищого рівнів. Така система діє відокремлено від системи загальних судів, Конституційного суду, арбітражних судів. У такому випадку адміністративні суди формально незалежні від адміністративних органів, або перебувають у відносному підпорядкуванні цим органам.

Для моделі адміністративної юстиції англосаксонських країн характерно створення адміністративних судів у межах відповідних відомств. Такі суди не утворюють єдиної самостійної системи. Подібні судові установи створюються для розгляду окремих адміністративних спорів. Їх існування не перешкоджає зацікавленим особам звертатися до загального суду для захисту своїх  порушених  прав.

Що стосується  східноєвропейської моделі адміністративної юстиції,  їй притаманне віднесення повноважень щодо вирішення адміністративних спорів до компетенції загальних судів,  які розглядають адміністративні спори за загальними правилами цивільного судочинства за деякими винятками (Угорщина), або до компетенції адміністративних судів, які є структурною частиною системи загальних судів (Болгарія, Польща та ін.). При цьому деякі спори розглядаються в адміністративному порядку уповноваженими органами з дотриманням норм адміністративного процесу.

[1] [65] Питер Арчер. Английская судебная система. - М., 1959, с. 250.
 

[2] [143] Уэйд и Филлипс. Конституционное право. - М., 1950, с. 33.
 

[3] [143] Там же. С. 35.
 

[4] [144] Уэйд В.Р. Административное право. - Оксфорд., 1965, с. 197.
 

[5] [145]Фахрашуи Т.И. Судебная система Российской федерации: современное состояние и некоторые направления совершенствования. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Тверь, 1998, с. 19.
 

[6] [65] Питер Арчер. Английская судебная система. - М., 1959, с. 257.
 

[7] [144] Уэйд В.Р. Административное право. - Оксфорд., 1965, с. 199.
 

[8] [121] Правовые системы стран мира. Под ред. А.Я. Сухарева. - М., изд-во Норма, 2000, с.6-7
 

[9] [121] Правовые системы стран мира. Под ред. А.Я. Сухарева. - М., изд-во Норма, 2000, с. 727
 

[10] [76] М. Валин. Административное право. Париж, 1959, с. 137
 

[11] [161] В.І. Шишкін. Система установ адміністративної юрисдикції у Франції.// Право України, 1996. - № 7. с. 44-46.
 

[12] [76] М. Валин. Административное право. Париж, 1959, с. 134-137
 

[13] [76] М. Валин. с.228.
 

[14] [121] Правовые системы стран мира. Под ред.  стр. 180.
 

[15] [117] Л.І. Пахолок. Адміністративна юстиція в зарубіжних країнах. // Вісник Верховного суду України. - 2001 - № 5. - с. 51.
 

[16] [101] Конституции зарубежных государств. Составитель В.В. Маклаков. - М., Изд-во БЕК, 1996.
 

[17] [146] Хайде Вольфганг. Система правосудия Федеративной республики Германии. Германия, Кельн,  1990, с. 64.
 

[18] [152] Д.М. Чечот. Проблемы защиты субъективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса. - Ленинград., 1969, с. 285.
 

[19] [121] Правовые системы стран мира. Под ред. А.Я. Сухарева. - М., изд-во Норма, 2000, - с. 172-173.
 

[20] [86] Жданов А.А. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие под ред. проф. А.Н. Козырина. - М., "СПАРК", 1996,  с. 125.
 

[21] [160] Шишкін В.І. Організація і повноваження адміністративного суду Німеччини.// Право України. - 1995. - №11. - с. 61.
 

[22] [86] Жданов А.А. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие под ред. проф. А.Н. Козырина. - М., "СПАРК", 1996,  с. 124.
 

[23] [64] Г. Аншютц. Юстиция и администрация. - СПб., 1907, с. 24-25.
 

[24] [64] Там же. стр. 32-33.; [105] С.А. Котляревский. Власть и право. Проблема правового государства. - М., 1915, с. 60-62
 

[25] [78] Р. Гнейст. Правовое государство и административные суды Германии. - СПб., 1896.
 

[26] [64] Г. Аншютц. Юстиция и администрация. - СПб., 1907, стр. 34-36.
 

[27] [117] Л.І. Пахолок. Адміністративна юстиція в зарубіжних країнах. // Вісник Верховного суду України. - 2001 - № 5. - с. 53.

[28] [120] Пихлер Х. О юрисдикции административных судов в Австрии. // Советская юстиция. - 1989. - № 17. - с. 31-32.
 

[29] Правовые системы  мира. Под ред. проф. Сухарева - М., изд-во Норма, 2000, стр. 702.
 

[30] [145] Фахрашуи Т.И. Судебная система Российской федерации: современное состояние и некоторые направления совершенствования. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Тверь. - 1998. - с. 21.
 

[31] [62] Ангелов А.С. Разграничение и соотношение между административной и судебной компетенцией при защите субъективных прав в НРБ. - М., - 1965. - с. 102.
 

[32] [63] Андреева Г.Н. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие под ред. проф. А.Н. Козырина. - М., "СПАРК", 1996,  с. 211
 

[33] [63] Андреева Г.Н. Там же.   с. 212.
 

[34] [141] Г. Ткач. Адміністративне судочинство в Польщі. // Право України. - 2000, - № 1, с. 136-138.
 

[35] [145] Фахрашуи Т.И. Судебная система Российской Федерации: современное состояние и некоторые направления совершенствования. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Тверь. - 1998. - с. 20
 

[36] [121] Правовые системы стран мира. Под ред. А.Я. Сухарева. - М., изд-во Норма, 2000, с. 522.
 

[37] [169] Ран Г. Recht und Rechtskerstandnis in Japan. Freiburg. - Munchen, 1981, s. 473-496.
 

[38] [57] Административное право зарубежных стран. Учебное пособие под ред. проф. А.Н. Козырина. - М., "СПАРК", 1996,  стр. 178-179.
 

[39] [121] Цунэо Инако. Современное право Японии. - М., 1981, с. 209.
 

[40] [121] Правовые системы стран мира. Под ред. А.Я. Сухарева. - М., изд-во Норма, 2000, с. 327.
 

[41] [118] Пащенко Е.Г.. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие под ред. проф. А.Н. Козырина. - М., "СПАРК", 1996,  с. 196-198.