Слабкість механізмів суспільно-політичного, податкового контролю та управління в економічній сфері, починаючи з 1992 року, породжувало нові економічні, в тому числі фінансові проблеми в українському суспільстві, зокрема, суцільну збитковість підприємств, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості в більшій своїй частині промислових підприємств, неплатежі між суб'єктами господарювання, ухилення від сплати податкових зобов'язань тощо.

Так, за статистичними даними, балансові збитки працюючих підприємств та організацій країни у 1995 році становили 1,0 млрд. грн., або 22,2 % від загальної кількості підприємств та організацій, з них у промисловості - 435 млн. грн., або 11,5 % підприємств. Такі ж самі показники на 1999 рік уже становили відповідно - 21,1 млрд. грн, або 55,7 % від кількості всіх підприємств, з них у промисловості - 7,0 млрд. грн., або 51,9 %. У 2002 році - 22,7 млрд. грн, або 38,8 %, з них у промисловості - 11,3 млрд. грн., або 46,9 % [185]. Негативна тенденція значної кількості збиткових підприємств зберіглася і у 2005-2006 рр. Протягом січня - листопада 2005 року збитково працювало 34,2 % загальної кількості підприємств [201]. За підсумками економічної діяльності у першому півріччі 2006 року в січні-червні поточного року збитково працювало 38,4 % підприємств, якими одержано 13 млрд. 115,4 млн. грн. збитків, що перевищило відповідний обсяг минулого року на 3 млрд. 936,6 млн. грн. або в 1,4 рази [7].

Дебіторська заборгованість підприємств та організацій (крім бюджетних установ) країни у 1994 році становила 5,1 млрд. крб., у т. ч. між підприємствами - 4,9 млрд. карбованців [185]. Такі ж самі показники у 1999 році уже становили відповідно - 170,3 млрд. грн., та 163,5 млрд. гривень [185]. До 2002 року зазначені показники досягли відмітки - 239,8 млрд. грн, та 229,0 млрд. гривень [185]. Станом на 1 січня 2004 року обсяг дебіторської заборгованості суб'єктів господарської діяльності сягнув 274,5 млрд. грн., збільшившись від початку року на 14,5 % [185]. Обсяг дебіторської заборгованості суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, крім малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету, станом на 1 січня 2005 року становив 312,7 млрд. грн., або 113,9 % порівняно з дебіторською заборгованістю станом на 1 січня 2004 року [202]. Обсяг дебіторської заборгованості станом на 1 грудня 2005 року становив 335,1 млрд. гривень [201].

Кредиторська заборгованість підприємств та організацій (крім бюджетних установ) країни у 1994 році становила 7,6 млрд. грн., (або на 2,5 млрд. грн. більше суми дебіторської заборгованості) у т. ч. між підприємствами - 6,8 млрд. грн. ( або 1,9 млрд. грн. більше суми д.з.) [185]. Такі ж самі показники у 1999 році вже складали відповідно - 229,2 млрд. грн. (або на 58,9 млрд. грн. більше суми дебіторської заборгованості), та 196,4 млрд.грн. (або 32,9 млрд. грн. більше суми д.з.) [185]. До 2002 року зазначені показники досягли відмітки - 302,7 млрд. грн., та 261,4 млрд. гривень [185]. Протягом 2003 року кредиторська заборгованість зросла на 42,2 млрд. грн., або на 13,9 %, що становило на 1 січня 2004 року її загальний обсяг у сумі 344,9 млрд. грн. - майже півторарічний ВВП України [185]. Кредиторська заборгованість станом на 1 січня 2005 року становила 395,1 млрд. грн., або 114,6 % порівняно з кредиторською заборгованістю станом на 1 січня 2004 року [202]. Обсяг кредиторської заборгованості станом на 1 грудня 2005 року становив 420,4 млрд. гривень [201]. Тобто значне перевищення кредиторської заборгованості є свідченням того, що більшості українських підприємств притаманні ті чи інші проблеми кризового характеру, які потребують наукового та практичного їх вирішення для подальшого уникнення негативних економічних наслідків - зростання заборгованості, банкрутств і ліквідації підприємств як основної організаційної форми господарювання.

За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку, тінізація економіки за період 1998-2003 рр. зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 % [185].

В умовах детермінації негативних факторів тінізації фінансово-господарського обороту у країні, при прогресуючому зростанні податкової заборгованості тощо норми законодавства не врегульовували багатьох проблемних питань у сфері погашення податкового боргу платників податків, що створювало умови для самовідтворення негативних наслідків.

Цьому значною мірою сприяло запровадження негрошових форм розрахунків за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги та погашення податкової заборгованості шляхом проведення взаємозаліків і списання.

Бартеризацію економіки країни 90-х років - проведення платниками податків товарообмінних операцій без зарахування коштів на розрахунковий рахунок, потрібно розглядати як наслідок платіжної кризи суб'єктів господарювання, а отже, й як один із основних факторів, що сприяв появі та зростанню податкового боргу в Україні [203].

У цілому негрошові розрахунки в українській економіці в період 90-х років шляхом проведення взаємозаліків, вексельного обігу та бартерних операцій використовувалися між господарюючими суб'єктами як правило, а не як виняток. Проте використання зазначених форм розрахунків, з одного боку, дозволяло прискорити процес реалізації продукції в умовах дефіциту оборотних коштів, а для підприємств, що мали податкову заборгованість і знаходились у картотеці № 2, це була єдина можливість функціонувати. З іншого - ці негрошові "сурогати" зменшували прозорість фінансово-господарських операцій і сприяли ухиленню від сплати податків, погашення податкового боргу, а відповідно й контролю за своєчасною та повною сплатою податкових зобов'язань. Крім того, у розрахунках із бюджетом найчастіше використовувалися заліки зобов'язань [166].

Одним із значних факторів відтворення тіньових відносин у досліджуваній сфері було недосконалість спеціальних механізмів правового регулювання суспільних відносин у сфері вирішення неплатоспроможності підприємств.

"Аналіз чинників, що спряли збільшенню кількості банкрутств суб'єктів господарювання, за висновками П.Т. Геги свідчить, що до головних причин, які призвели до збільшення в Україні кількості фінансово неспроможних підприємств, можна віднести такі: кризові явища в економіці країни; інфляцію; загальне падіння обсягів виробництва; кризу неплатежів і, як наслідок, - існування значної взаємозаборгованості; недоліки в приватизації; зростання масштабів "тіньової" економіки; недосконалість законодавства у галузі господарського права і податкової політики та неефективний фінансовий менеджмент; затримку в здійсненні реальних економічних реформ" та ін. [204].

Із внесенням змін у 2003 році до Закону про банкрутство після порушення справи про банкрутство були створені сприятливі умови для зловживань суб'єктів господарювання - "професійних банкрутників", метою діяльності яких було проведення незаконних операцій, пов'язаних із банкрутством підприємств боржників [205].

Так, відповідно до п. 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 03.04.2003 № 672-IV (далі - Закон № 672-IV) було виключено зі ст. 14 Закону про банкрутство норму, яка раніше дозволяла конкурсним кредиторам, у т. ч. органам ДПС, знайомитися з вимогами інших кредиторів, що висувалися до СПД-боржника після порушення справи про банкрутство [205]. По-перше, користуючись нормами зміненого закону, "професійні банкрутники" без зайвих втручань інших кредиторів отримали легітимну можливість диктувати умови шляхом штучного "накручування" сум заборгованості на визначеному СПД-боржнику. По-друге, створилася ситуація, коли боржники могли визнавати фіктивні вимоги "замовлених" кредиторів під час санації та укладання мирової угоди, тим самим "законно" виводити свої активи з-під контролю податкових органів і ухилятися від погашення податкового боргу. По-третє, визначення Законом № 672-IV правових умов плану санації щодо можливості обміну вимог кредиторів на активи СПД-боржника та (або) його корпоративні права створювало знову ж таки "бажані" правові умови для тих же самих "професійних банкрутників", оскільки завдяки попередньо "накрученій" штучній заборгованості останні ставали найбільшими кредиторами СПД-боржника, отримували право на ліквідні активи такого підприємства та повний корпоративний контроль над ним. У результаті інші "добросовісні" кредитори, у т. ч. органи ДПС, втрачають можливості задовольнити свої законні вимоги. По-четверте, у зв'язку із внесеними змінами у 2003 році в Законі про банкрутство було виключено ще один контрольно-правовий механізм - розірвання мирової угоди господарським судом у випадку, якщо боржник здійснює дії, що створюють шкоду правам і законним інтересам "добросовісних" кредиторів, у т. ч. державним інтересам. Отже, в результаті підписання мирової угоди "професійного банкрутника" з СПД-боржником перший отримує контрольний пакет СПД-боржника за ціною, що в декілька десятків або сотень разів менша ніж балансова вартість такого пакету, наявний податковий борг СПД-боржника залишається безнадійним до стягнення, бюджет отримує збитки.

Таким чином, встановлений механізм правового регулювання вирішення питань відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом надає можливість безкарно відчужувати активи підприємств-боржників на користь "визначених" кредиторів, тим самим завдаючи збитки не тільки кредиторам, державі, але й власним робітникам, акціонерам і співвласникам акціонерних товариств. Крім того, створюються сприятливі умови для здійснення "прихватизації", перерозподілу власності на "замовлених" кредиторів, відчуження значних ліквідних активів СПД-боржників за найнижчою ціною.

Підсумовуючи викладене вище, ми можемо класифікувати організаційно-правові фактори відтворення тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу. Зокрема, до загальних організаційно-правових факторів віднесемо ті, що однаково впливають (у формі причин - відтворюють, у формі умов - сприяють) на відтворення тіньових процесів не тільки у сфері погашення податкового боргу, а й у інших сферах управлінської діяльності, галузях народного господарства чи в економіці в цілому.

До специфічних груп факторів (причин і умов) виникнення та зростання податкового боргу, а також відтворення тіньових відносин у досліджуваній сфері,, які впливають (у формі причин - відтворюють, у формі умов - сприяють) на тінізацію відносин за участю податкових боржників.

I. До загальних організаційно-правових (обумовлюючих і стимулюючих) факторів (причини причин) тінізації відносин у сфері погашення податкового боргу необхідно віднести такі групи факторів.

1. "Політизація" приватизаційних процесів, основними критеріями якої були темпи та масштаби, а не економічна ефективність формування первинного капіталу.

1.1. Прийняття необґрунтованих управлінських рішень щодо проведення приватизації активів державних і комунальних підприємств за кількісними показниками в умовах відсутності досконалої методології приватизації, єдиної методики (стандарту) оцінки об'єктів приватизації та її економічної ефективності.

1.2. Формування руйнівної, фіскальної податкової політики щодо вітчизняного виробника, несформованість податкової системи в Україні, а також недосконалість і нестабільність її законодавчої бази (фактор безпосереднього впливу).