Запобігання та припинення процесів тінізації економіки, повернення відносин учасників цивільного обороту речей, прав, дій у сферу легального капіталообігу, тобто детінізація суспільно-економічних відносин, можуть мати успіх за умов поглибленого дослідження структури тіньових відносин, їх адекватного відображення у відповідному понятійному апараті і на цій підставі розробки комплексного підходу до розв'язання проблем детінізації економіки [97, с. 181]. Останній повинен базуватися, насамперед, на створенні економічних передумов і превентивної організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин, побудованої на засадах, розроблених у теорії адміністративного права [1; 98; 151], теорії детінізації економіки (далі - ТДЕ) [95; 97].

У контексті створення економічних передумов і превентивної організаційно-правової інфраструктури забезпечення режиму законності в ТДЕ розроблено значний масив понятійного апарату, що віддзеркалює міждисциплінарний характер тіньової економіки, різноманітні аспекти і технології тіньового капіталообігу, юридично значимі економічні, організаційно-правові та інші ознаки тіньових відносин [97, с. 97-121; 152, с. 149]. Зазначений понятійний апарат може бути екстрапольованим на дослідження проблем детінізації відносин у сфері погашення податкового боргу, співвідношення детінізації економічних відносин податкових боржників та контрольної діяльності органів ДПС України щодо погашення податкового боргу, визначення принципово нової суспільної ролі органів ДПС України у цьому процесі.

Проте для його екстраполяції доцільно розглянути хоча б деякі основні поняття, що є необхідними для даного дослідження.

Загальне визначання поняття "тіньова" економіка включає заборонену діяльність та діяння протиправного характеру, а також економічну діяльність, яка внаслідок різних причин не враховується в контролюючих органах та органах статистики і не потрапляє в облік національного валового продукту [97, с. 100]. Проте, на думку П.Т. Геги, "тіньова" економіка це не тільки ті сфери життєдіяльності суспільства, які стоять за межами легальної економіки (наприклад, торгівля зброєю, наркобізнес, проституція й т.ін.), а, перш за все, порушення чинного законодавства, ухилення від сплати податків, що спостерігається практично у всіх сферах підприємницької діяльності [153]. Це комплексне явище, зазначає автор, що має певні властивості, які проявляються в різних формах і тягнуть за собою різноманітні наслідки. А тому "тіньову" економіку можна розглядати як:

- економічну діяльність, що не враховується і не контролюється державними органами, спрямовану на одержання доходів шляхом порушення чинного законодавства;

- види економічної діяльності, в яких створюється нова вартість, що не враховуються офіційною статистикою;

- результат порушення рівноваги між суб'єктами держави з приводу створення та розподілу продукту через дерегуляцію економіки й порушення на цій основі балансу інтересів, недостатності юридичних засобів та недосконалості правового механізму контролю за дотриманням норм законодавства [153].

Для визначення соціальної природи, причинного комплексу "тіньової" економіки, суб'єктів, об'єктів та змісту тіньових відносин, пріоритетних напрямів і методів протидії відтворенню тіньових відносин дослідники тіньової економіки виділяють "неформальний" і "підпільний" сектори "тіньової" економіки [154, с. 6], а також підпорядковані їм за змістом і структурою види та підвиди джерел тіньових проявів [97, с. 200].

За визначенням В.М. Поповича, неформальний (свідомо невраховуваний державою) сектор "тіньової" економіки охоплює сукупність "соціально-позитивних", "соціально-нейтральних", "соціально-перемінних, відмираючих" (приписки, спекуляції та ін.) джерел доходів громадян, отриманих від невраховуваних і звільнених державою від оподаткування видів економічної діяльності (прибуток із присадибних земельних ділянок, ремонт будинків за участю родичів, сусідів, знайомих, власними силами; індивідуальне надання послуг на епізодичній основі - прибирання квартир, догляд за дітьми та ін.; незначні підробітки за рахунок ремісництва в домашніх господарствах тощо) [97, с. 102].

Підпільний (протиправний) сектор "тіньової" економіки містить сукупність "соціально-перемінних, новоутворених" і "соціально-негативних" джерел тіньових доходів (протиправні доходи, отримувані за рахунок вчинення адміністративних і фінансових правопорушень, з використанням псевдолегальних фінансово-господарських інструментів) [97, с. 102; 152, с. 149].

Аналізуючи структуру "тіньової" економіки, у науковій літературі виділено такі види тіньової діяльності: непротиправна; протиправна; кримінальна. На думку, наприклад, В.А. Предборського, більш дієвою є класифікація видів тіньової діяльності, побудована на суто економічному підході, зокрема:

1. сфера неформальної економіки;
2. сфера офіційно-публічної економіки, за діяльністю якої держава в цілому здійснює ретельний контроль, однак, незважаючи на це, окремі сегменти її більшою чи меншою мірою виходять поза режим управління ними;
3. сфера кримінального господарювання [95, с. 105].

Цивільний оборот, у контексті поняття "тіньової" економіки, визначеного В.М. Поповичем, відображає "легальний", "псевдолегальний" і "нелегальний" сукупний економічний оборот країни за певний період часу [97, с. 104-105]. Легальний цивільний оборот - це сукупність цивільно-оборотних операцій щодо руху речей, прав, дій у офіційно врахованому і неформальному, тобто свідомо невраховуваному і неоподатковуваному державою обороті країни. Псевдолегальний цивільний оборот - це сукупність цивільно-оборотних операцій з використанням легітимних цивільно-правових і фінансово-господарських інструментів, але з протиправних мотивів повністю чи частково не врахованих у балансі суб'єктів господарювання або врахованих у повному обсязі, та за своєю сутністю протиправних (а відповідно псевдолегальних, тіньових) операцій. Нелегальний цивільний оборот - це сукупність цивільно-оборотних операцій щодо протиправного руху речей, прав, дій поза межами врахованого і оподаткованого обороту країни (тіньові торговельно-посередницькі, невраховані дії щодо передачі прав власності на активи підприємств, їх успадкування, дарування та ін.) [97, с. 105]. Зазначені вище поняття можуть застосовуватись також для відображення адекватних процесів у сфері погашення податкового боргу.

Екстраполюючи зазначені вище теоретичні наробки з питань детінізації відносин на дослідження сфери погашення податкового боргу слід зазначити, що тінізація відносин у сфері погашення податкового боргу - це переведення податковим боржником своєї фінансово-господарської діяльності поза межі податкового контролю. При цьому, специфічні тіньові відносини у досліджуваній сфері формуються у двох основних сегментах. По-перше, це проведення легітимних видів фінансово-господарської діяльності податковими боржниками, але пов'язаних із здійсненням псевдолегального капітало- і документообігу із протиправною метою. Одним із основних факторів, що сприяє вчиненню тіньових проявів податковими боржниками є недосконалість процесуальних норм податкового законодавства, що регулюють порядок здійснення процедур адміністрування податкового боргу та недосконалість відповідного механізму правового регулювання адміністративної відповідальності (відсутність адміністративно-деліктних норм) за їх вчинення. Одним із шляхів усунення зазначених факторів є удосконалення норм адміністративно-деліктного права шляхом реалізації спеціальної функції адміністративно-деліктної законотворчості, яку В.К. Колпаков визначив як адміністративна деліктація [151, с. 321-322].

По-друге, формування тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу можливе шляхом вчинення податковими боржниками латентних адміністративних деліктів пов'язаних із приховуванням активів податкових боржників, порушенням порядку обліку фінансово-господарського обороту таких активів під час дії правового режиму податкової застави або арешту активів, іншими порушеннями податкового законодавства, тобто тих, що за своєю природою є неочевидними і залишилися невиявленими і незареєстрованими органами ДПС (податковим керуючим, працівником ООЗСПБ) чи іншими правоохоронними органами, у силу різних причин. Ці тіньові відносини формуються у сегменті так званої "латентної адміністративної деліктності", що за визначенням О.І. Остапенка складається з "сукупності деліктів і осіб, які їх вчинили, але у зв'язку з тими або іншими причинами залишились невиявленими і незареєстрованими правоохоронними органами, а до порушників не застосовувались заходи адміністративного чи громадського впливу" [155, с. 25].  

В наукових джерелах розроблено поняття "приховування" як "діяльність, спрямована на запобігання розслідуванню шляхом утаювання, знищення, маскування або фальсифікації інформації про проступок або носіїв [156, с. 93]. На думку М.О. Мацелик, спосіб приховування умисного ухилення від оподаткування є категорією адміністративного права [156, с. 91]. Категорія "приховування умисного ухилення від оподаткування" автором розглядається як складова (елемент об'єктивної сторони складу адміністративного проступку) поняття "адміністративна відповідальність за ухилення від оподаткування", під яким розуміється "застосування до осіб, уповноваженим на те органом або посадовою особою адміністративного стягнення, які мають факти навмисного ухилення чи приховування об'єкта оподаткування на підставах і у порядку встановлених процесуальними нормами адміністративного законодавства" [156, с. 86].

Формування тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу може здійснюватися у формально-врахованому, але по суті псевдолегальному сегменті фінансово-господарської діяльності податкових боржників і не врахованому - здійсненому поза межами контролю органів ДПС, тобто в сегменті латентно-адміністративної деліктності. Відповідно організаційно-правові заходи протидії вчиненню тіньовим проявам і тіньовій діяльності слід формувати із урахуванням псевдолегального та нелегального (не врахованого або латентного) сегментів діяльності учасників відносин. Надалі доцільно визначити ряд основних понять, що визначають методологічну спрямованість даного дослідження.

Прикладні питання пов'язані із визначенням структури тіньових відносин, джерел тіньової економіки досліджувалися такими ученими як Ю.Я Грошовик у сфері зовнішньоекономічної діяльності [157]; Н.П Дригваль у сфері обороту об'єктів інтелектуальної власності [158]; А.М. Новицький у ПЕК України [159] та ін.

Підходячи до безпосереднього аналізу джерел тіньової економіки у сфері погашення податкового боргу, на підставі теоретичних напрацювань щодо понятійного апарату, необхідно також визначити поняття, придатне для адекватного відображення, класифікації і правової оцінки всього спектра наявних різнорівневих і різнопрофільних джерел тіньових проявів і діяльності у досліджуваній сфері. Розробку такого поняття, як і деяких інших, необхідних для класифікації джерел тіньової економіки, що відображають структуру тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу, доцільно здійснити на засадах екстраполяції наведених вище понять і методології. При цьому будемо врахувати специфіку відносин у досліджуваній сфері.