Зазначені вище зловживання були, так би мовити, на "одному кінці електричного дроту". Водночас на іншому кінці електричної мережі, де вироблявся товар, електрогенеруючі підприємства (податкові боржники) відчували дефіцит оборотних коштів і "акумулювали" у своєму обліку великі суми податкової заборгованості, з відповідними наслідками як для самого підприємства, соціальної інфраструктури, яка створювалася за радянських часів і утримувалася за рахунок таких підприємств для галузі і для бюджету.

Способи, пов'язані з незаконним банкрутством. Суб'єкти незаконного банкрутства намагаються ухилитися від погашення фінансових зобов'язань перед "добросовісними" кредиторами та бюджетом. З цією метою суб'єкт незаконного банкрутства офіційно звітує через пресу або шляхом надсилання повідомлення кредиторам про збитки та "від'ємний" баланс і подає заяву про банкрутство до господарського суду. Суб'єктом незаконного банкрутства активно запроваджуються різноманітні схеми ухилення від сплати податків, погашення податкового боргу та інших фінансових обов'язків. Потенційний суб'єкт незаконного банкрутства має реально "позитивний" баланс активів (наявність достатнього для погашення зобов'язань майна, оборотних коштів). У цьому випадку "добросовісні" кредитори, з одного боку, і потенційний суб'єкт незаконного банкрутства, з іншого - можуть мати різних власників, засновників і службових осіб, які не входять, як правило, до однієї управлінської структури [179].

Незаконне банкрутство - це комплекс протиправних дій, що порушують встановлений законом порядок вирішення проблем неплатоспроможності СПД, банкрутства, фінансово-господарської діяльності в цілому і спричиняють збитки державі та іншим кредиторам. При незаконному банкрутстві подача офіційної заяви суб'єктом господарювання про банкрутство до господарського суду є псевдолегальною адміністративною операцією в єдиному, продовжуваному процесі задля досягнення протиправної мети.

Разом з тим національне законодавство передбачає лише кримінальну відповідальність, наприклад, за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконних дій під час банкрутства [35]. Проте на відміну, наприклад від російського законодавства у сфері банкрутства, законодавство України не містить поняття "незаконне банкрутство" і не передбачає відповідної адміністративної чи фінансової відповідальності. Щодо цього М.Й.Коржанський слушно зауважує, що погрожувати кримінально-правовими заходами і не використовувати при цьому адміністративних заходів недоцільно і соціально невиправдано [180]. На думку В.К.Колпакова, "найголовнішим критерієм розмежування адміністративних правопорушень є ступінь суспільної небезпеки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відносить одні діяння до проступків, інші - до злочинів і включає їх склад до відповідних кодексів" [181, с. 50]. Б. Грек стверджує, що співвідношення адміністративної і кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства та фіктивне банкрутство повинно полягати в тому, що остання матиме місце тільки у випадку спричинення цими діями істотної шкоди суб'єкту господарювання або державі [182, с. 27-28]. Зазначену думку підтримує в контексті адміністративної відповідальності за ухилення від оподаткування М.О. Мацелик, який визначає, що "головним критерієм кваліфікаційного діяння у якості злочину або адміністративного проступку слід вважати суми несплаченого податку, збору, інших обов'язкових платежів [156, с. 121]. Крім того, автор зазначає, що "адміністративна відповідальність може перетворюватись у кримінальну відповідальність тоді, коли в законодавстві про адміністративні правопорушення передбачено аналогічні кримінально-правові діяння й ознаки, тобто критерії їх розмежування залежать, наприклад від вартості оціненої шкоди. Як тільки наведені показники будуть перебільшені, то адміністративна відповідальність буде перетворюватись у кримінальну [156, с. 34]. Ми приєднуємось до такої позиції відносно кваліфікації дій поадткових боржниів за "незаконне банкрутство", оскільки це буде сприяти ефективному правозахисту інтересів держави у сфері оподаткування.

Отже, на підґрунті проведеного аналізу, узагальнення і класифікації, необхідно зазначити, що серед найбільш важливих способів для здійснення моніторингу, аналізу ризиків щодо можливості погашення податкового боргу є ті, які пов'язані із: 1) правопорушеннями посадових осіб органів ДПС України у частині порушення встановленого законом порядку виконання реєстраційно-дозвільних і контрольних функцій у сфері погашення податкового боргу; 2) правопорушеннями з боку податкових боржників норм податкового законодавства щодо здійснення письмового узгодження із органом ДПС України визначених законом фінансово-господарських операцій відчуження, використання, ліквідації активів під час адміністративно-правового режиму податкової застави; 3) незаконним банкрутством.

Перелік описаних вище способів тіньових проявів у сфері погашення податкового боргу не є вичерпним. Види таких способів можуть змінюватись із часом у зв'язку із зміною соціально-економічної ситуації в країні та завдань адміністративно-правового регулювання. Тому, враховуючи межі предмета нашого дослідження, у наступному підрозділі роботи доцільно розглянути основний причинний комплекс відтворення тіньових відносин у сфері погашення податкового боргу.