Зазначені особливості доцільно враховувати при розробці заходів по боротьбі з економічною злочинністю та при розкритті окремих злочинів. Узагальнюючи зазначені підходи, можна зробити висновок про те, що злочини, які здійснюються в економічній сфері, мають свої особливості, небезпечні як для економіки, так і державності в цілому. Навіть загальний огляд свідчить, що вони об'єднують у своїй сукупності велику кількість діянь, зазначених у різних розділах Особливої частини кримінального права. Тому для визначення економічної злочинності доцільно виявити ознаки, що визначають їх спільність, соціальну сутність і специфічну суспільну небезпеку.

Розглянемо економіку як сукупність виробничих відносин, що відповідають конкретному рівню розвитку продуктивних сил суспільства та містить у собі певну, властиву лише їй, сукупність відносин між людьми, що складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Отже, зміст та обсяг злочинних посягань на суспільні відносини, які є змістом економіки, можна виділити у кримінально-правовому понятті "економічні злочини". Як і економіка в процесі свого існування розподіляється на декілька сфер, так і економічні злочини можливі у будь-якій зі сфер економіки, де поява її руйнує нормальне функціонування на основі чесної конкуренції та інших законів прозорого бізнесу [170].

Дослідження злочинів проти власності та господарських злочинів дозволяє припустити, що в аналізованій площині вони пов'язані між собою найбільш тісно. Власність на засоби та способи виробництва є необхідною основою виробничих відносин, в яких здійснюється господарська діяльність. Правильне її здійснення є необхідною умовою та гарантією нормального розвитку й примноження власності. Тому ці злочини можуть наближатися один до одного або навіть перетинатись між собою за так званими вторинними суспільно небезпечними наслідками. Наприклад, злочини проти власності зазвичай призводять до негативних наслідків і в галузі господарської діяльності. Посягання ж проти правильного здійснення господарської діяльності можуть призвести до збитків, завдати шкоди майну, зруйнувати нормативні економічні відносини [222].

Усі інші злочинні діяння, що здійснюються у сфері економічної діяльності, не можна визначити економічними за своєю суттю. Наприклад, вбивства, тяжкі тілесні ушкодження бізнесменів, посадові злочини, спрямовані не проти економіки. Якщо вони і порушують хід економічних процесів, то роблять це не прямо, а опосередковано. Але, як ми знаємо, кримінальний закон передбачає відповідальність за прямий збиток. Цивільно-правова категорія "втрачена вигода" залишається за межами кримінального права. Крім того, подібні злочини не прив'язані лише до цієї сфери. Вони можуть здійснюватися і в інших сферах суспільного життя. Таким чином, до економічних злочинів, виходячи з положень нинішнього кримінального законодавства України, можна віднести злочини проти власності та господарські злочини.

На підставі здійсненого аналізу можна дати їм таке загальне визначення: економічний злочин - це передбачене кримінальним законом діяння у сфері економічних відносин, спрямоване на порушення відносин власності та існуючого порядку здійснення господарської діяльності.

Оперування ж міжвидовою групою таких суспільно небезпечних діянь може сприяти вибору кримінально-правових засобів, які стануть більш ефективними саме у своїй сукупності, у кількісному підході до вирішення єдиного завдання, у нашому випадку - це може бути координація боротьби з економічною злочинністю.

Особливої уваги при дослідженні заслуговують небезпечні тенденції сучасної організованої злочинності щодо намагання проникнути та закріпитися у найважливіших сферах політичної та економічної діяльності, бо саме вони є найбільш небезпечними для держави.

Вивчення матеріалів кримінальних справ і публікацій показало, що при розробці злочинних акцій лідери організованих злочинних формувань використовують як старі традиційні криміногенні фактори, кримінальні технології вчинення злочину, приховування його слідів, так і нові, пов'язані з процесом зміни форм власності, з підприємницькою діяльністю, недосконалістю чинного законодавства [285]. Зокрема, організовані злочинні угруповання використовують нові кримінальні технології та схеми при розкраданні державного майна, бюджетних коштів, кредитних ресурсів тощо. Це, насамперед, незаконне переведення основних фондів державних підприємств у приватний сектор із подальшим їх привласненням; укладання фіктивних угод про оренду з метою викупу державної власності за низькими цінами; неправомірне заволодіння контрольним пакетом акцій при проведенні приватизації підприємства; переведення безготівкових грошових коштів у готівку з подальшим їх привласненням; випуск у безготівковий обіг фіктивних грошових коштів; привласнення кредитів, отриманих під гарантію Уряду, та інші.

Практика свідчить про те, що злочини у сфері економіки, як правило, скоюють організовані злочинні групи або організована злочинна спільнота. Рівень, ступінь організації, соціально-кримінальний склад таких груп і спільнот є різним.

Організовану злочинну групу доцільно відносити до першого рівня функціональної ієрархічної структури організованого злочинного формування, бо вона, у більшості випадків, не має корумпованих зв'язків з посадовими особами владно-управлінських органів. Члени таких груп займаються розкраданням державного майна, контрабандою, фінансовим шахрайством, ухиленням від сплати податків тощо.

Як свідчать матеріали слідчої практики, у сфері економіки наявний також і другий рівень функціональної ієрархічної структурованості організованого злочинного формування - це організована злочинна спільнота. Про нього можна говорити, коли дві і більше груп об'єднуються у злочинну спільність за взаємною згодою у процесі конкуренції або боротьби за сфери впливу на конкретних об'єктах, в галузях господарювання чи територіях.

Організована злочинна спільнота має корумповані зв'язки з посадовими особами владно-управлінських структур високого рангу, здійснює контроль над тіньовим бізнесом, володіє значним капіталом кримінального походження, який досить часто інвестується у легальний, напівлегальний і кримінальний бізнес. Члени такої спільноти використовують нові кримінальні технології підготовки, вчинення злочину та приховування його слідів. Їх злочинна діяльність вписується у сферу звичайної господарської угоди, фінансової операції, тим більше - у межах легальної підприємницької діяльності [24].

Таким чином, у сфері економіки України поширюється найбільш небезпечна для держави організована злочинна діяльність такої форми співучасті, як злочинна спільнота. Водночас у чинному Кримінальному кодексі відсутнє таке поняття, як "організована злочинна спільнота".

У той же час, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю виявляють у сфері економіки організовані злочинні групи та організовану спільноту, але суди тільки у кожній третій справі визнають наявність організованої злочинної групи.

Крім того, однією з найбільш складних проблем викриття злочинців, перш за все верхівки злочинних угруповань і корупціонерів, є доказування факту їх злочинної діяльності, особливо в тих випадках, коли вони безпосередньо не беруть участі у скоєнні прямо передбачених кримінальним законом дій. Тому виходить, що ніде непрацюючий злочинний авторитет або "проживаючий" на скромний оклад чиновник може придбати майно на сотні, а то й мільйони гривень, або доларів за кордоном, а правоохоронці не мають можливості запитати їх щодо джерел зазначених доходів. Звичайно, значною допомогою в даному випадку було б встановлення контролю за доходами та обов'язок володаря пояснити джерела придбання маєтків, дорогих авто, вкладів на значні суми. На питання щодо встановлення контролю над доходами 49,7 % опитаних відмітили важливість зазначеного для активізації боротьби із злочинністю, а 49,5 % вважають, що при нашій системі та рівні корумпованості це нічого позитивного не дасть [16].

Щодо подальшого розгляду проблеми економічної злочинності як негативного впливу, то однією з найбільших небезпек для економіки держави залишається відмивання брудних коштів. У 90-ті роки усвідомлення такої небезпеки на світовому рівні призвело до різкого зростання значення боротьби з нею, що сприяло введенню у більшості країн кримінальної відповідальності за відмивання брудних коштів. Сьогодні такі діяння визнані злочином і в Україні. Але було б помилкою вважати, що проблема вирішена, коли вона є навіть достатньо контрольованою. Це пояснюється дуже просто: доки уряди приймають рішення, злочинці встигають розробити прогресивніші, більш швидкі методи відмивання та переміщення коштів у всьому світі. Розглядаємо саме походження терміну "відмивання" брудних коштів. З англійської слово "laundry" означає прати (речі). Таким чином, з "брудних" коштів змивається "бруд", вони стають "чистими", а отже, є можливість приховати джерела походження цих грошей. Немає значення, хто цим займається: торговці наркотиками та зброєю, організовані злочинні групи, терористи, шахраї з кредитними картками чи інші особи, бо небезпечність відмивання коштів полягає у наступному. По-перше, воно сприяє розвитку злочинності й корупції. Ця фінансова основа необхідна злочинцям не тільки для продовження протиправної діяльності, а й для розширення її масштабів. По-друге, - це пряма загроза як національній, так і міжнародній безпеці. Оскільки злочинність за своїми масштабами є все більше інтернаціональною, фінансовий аспект стає все складнішим і комплексним. Підтвердженням зазначеного є оцінка Міністерства фінансів Швейцарії, згідно з якою в світі відмивається близько $ 50 млрд. [232]. Огляд викритих транснаціональних злочинів показав, що злочинці володіють технологіями, яких, на жаль, не мають більшість поліцейських департаментів у всьому світі [290]. Сьогодні міжнародні масштаби відмивання грошей роблять національні кордони та пасивні заходи правоохоронців нереальними перешкодами. Це відбувається тому, що гроші можуть переміщатися за допомогою електронних засобів, комп'ютерів, супутників, безперешкодно долаючи національні кордони держав. У банківській діяльності все частіше використовується Інтернет. Це означає, що коли відповідні органи намагаються розслідувати економічні злочини, то вони стикаються з відсутністю паперових документів. Є тільки електронний слід, який легко можна знищити. Як наслідок, з кожним роком збільшується обсяг вивезення валюти за межі України і несанкціоноване розміщення її на рахунки іноземних банків.

Проблеми виникнення та розвитку тіньової економіки і відмивання брудних коштів в Україні досліджували: А.В. Базилюк і С.О. Коваленко [12], О.М. Горщак [44], Г.Є. Долженков [32], В.М. Попович [82; 346], Е.О. Дідоренко [94], О.В. Турчинов [100], В.І. Антипов [117], М.Я. Азаров [205; 268], В.О. Ман-дибура [253], П.В Мельник [254], В.М. Геєць [277], О.М. Іщенко [288], Г.В. Пан-ченко [306], В.Я. Тацій [324], В.І. Шакун [329], Л.А. Савченко [349], О.П. Ряб-ченко [348]. Аналіз зазначених та інших праць свідчить про негативний вплив тіньової економіки на розвиток українського суспільства та шкоду, яку завдає відмивання брудних коштів.

Недоліки в організації боротьби з відмиванням коштів можуть призвести до таких негативних наслідків: створення у злочинців враження безкараності; можливості злочинним організаціям безперешкодно фінансувати подальшу діяльність, у тому числі й терористичну; спричинення шкоди у всій фінансовій системі особливо в країнах, де фінанси тільки розвиваються; концентрації економічної та фінансової влади в руках злочинних організацій, що може підірвати національну економіку країни, демократичні засади влади й управління [32, 86-87].