Тому при визначенні напрямів боротьби з відмиванням брудних коштів, особливо з використанням фінансово-кредитної та банківської сфер, доцільно запровадити ряд нових процедур. Наприклад, встановити порядок, при якому фінансові установи повинні вести облік клієнтів незалежно від того, чи є вони фізичними або юридичними особами. Це тільки одна з головних умов використання фінансової та банківської системи для скоєння економічних злочинів, що потребує вирішення в Україні на загальнодержавному рівні [217]. Потребують розробки міжнародні стандарти обліку, звітності, банківської та фінансової діяльності. Доцільно підписати міжнародні угоди з обміну інформацією, що допоможе більш ефективно провадити спільне розслідування. Крім того, необхідно удосконалити законодавство, згідно з яким легалізацію брудних коштів, у тому числі здобутих шляхом ухилення від оподаткування, визнати злочином. У боротьбі з глобальним відмиванням "брудних" коштів існує чимало інших проблем, які вимагають їх подальшого вирішення.

Розглядаючи зазначену тему у розрізі удосконалення окремих положень теорії адміністративного права та державного управління, необхідно зазначити, що вирішення ряду проблем не тільки щодо подолання кризових явищ в економіці, а також передумов для існування економічної злочинності та її загроз економічній безпеці в цілому можливе за рахунок створення ефективно діючої управлінської вертикалі. У цих умовах зміни у статусі та функціях інститутів як правоохоронних структур, так і фінансової та грошово-кредитної політики, торкаються проблем адміністративної реформи, через які реалізується державна влада в сфері економіки та правопорядку.

В Україні існує чотири центри державної влади: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів і Національний банк України, які визначають економічну політику та повинні впливати на розвиток і захист економіки. Однак до цього часу кожен із них ще не має чітко окресленого статусу повноважень, не несе повною мірою відповідальності за свої рішення і не може приводити їх у дію в межах єдиної законодавчо визначеної економічної політики держави. Навпаки, довгий час існувало протистояння різних гілок влади, що завдало економіці держави значної шкоди. А це, в свою чергу, сприяло подальшому зростанню кількості економічних злочинів, розвитку економічної злочинності як основної загрози економічній безпеці. Певним чином, лише після підписання "Угоди про взаємодію" між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів ця проблем почала вирішуватись [309].

За визначенням експертів Світового банку, найбільший внесок у розвиток тіньової економіки в Україні внесли законодавча влада, уряд, державні службовці та підприємці. Експерти міжнародних організацій та абсолютна більшість вчених, які досліджують зазначений феномен, вважають, що сьогодні для "тіньовиків" настали досить благодатні часи, тому що існує правова неврегульованість економічної діяльності з великою кількістю заборон, регламентації дій посадових осіб, зарегульованість більшості економічних процесів [48, 102].

У державі прийнято ряд законів щодо покращання інформаційного забезпечення, в тому числі і правоохоронної діяльності, це передусім "Про захист інформації в автоматизованих системах" [398], "Про інформацію" [400], "Про Національну програму інформатизації" [406], однак суттєвих зрушень у вирішенні проблеми інформаційного забезпечення правоохоронної діяльності не наступило.

У багатьох громадян України виникає питання, чому діючою владою не використовуються механізми легалізації тіньової економіки? Є. Марчук, даючи відповідь, зазначив, що існує сукупність інтересів влади, яка перехрещує її з тіньовою економікою, особливо її кримінальною частиною. Тільки позитивні зміни у владі держави будуть супроводжуватися процесом легалізації тіньової економіки [283].

Декриміналізація соціально-економічної сфери буде сприяти формуванню гармонійних відносин у суспільстві, забезпеченню основних прав і свобод людини.

Таким чином, дослідженням доведено, що необхідно погодитися з висновком про те, що адміністративна реформа не може бути ефективною, якщо її проводити у звуженому вигляді, торкаючись лише окремих ланок державного апарату. Не слід забувати, що йдеться саме про "систему", яка має свої складові, закономірності й особливості організації. Усі її частини повинні бути узгодженими, знаходитися у стані постійної взаємодії між собою. Крім того, вони повинні мати єдину мету та зацікавленість щодо її досягнення. Зазначене має пряме відношення до організації і застосування координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що разом з корупцією різних гілок влади продовжує гальмувати розвиток економічних реформ, відлякує інвесторів, позбавляє бюджет значної частини доходів, ставлячи під загрозу економічну безпеку держави. Якщо не вжити комплексних заходів поєднання зусиль усіх зацікавлених державних, у тому числі правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, в майбутньому можуть знайти розвиток подальші небезпечні для держави негативні процеси, такі як:

• подальша консолідація злочинних угруповань на територіальному, міжрегіональному та міжнародному рівнях при одночасному розподілі та перерозподілі сфер впливу на території України, розширення та поглиблення кримінального контролю за цілими галузями економіки, включаючи фінансову сферу та всі інші види підприємницької діяльності;
• посилення спроб злочинних авторитетів, які мають у своєму розпорядженні значні капітали, проникнення в політику, лобіювання своїх інтересів у владних структурах усіх рівнів шляхом формування вигідної їм громадської думки через підконтрольні засоби масової інформації, розширення масштабів підкупу корумпованих представників влади і посадових осіб, посилення їх впливу на хід виборів до органів влади усіх рівнів, розпалювання міжнаціональних конфліктів, посилення політичної нестабільності;
• можливе поширення корупції не тільки на апарати влади та управління, а й силові структури, в тому числі правоохоронні органи, які ведуть боротьбу з корупцією та економічною злочинністю;
•  збільшення масштабів і рівня небезпеки економічних злочинів, все більшого використання у злочинних цілях професійності високого рівня колишніх і діючих співробітників правоохоронних органів, юристів, економістів та інших фахівців, посилення озброєності злочинності та технічної оснащеності;
• зростання масштабів соціальних, економічних наслідків економічної злочинності, включаючи збільшення збитків від них, масового незадоволення населення в цілому, в тому числі результатами боротьби з економічною злочинністю, відтік іноземних інвесторів, а в кінцевому результаті може статися підрив ринкових перетворень через незабезпеченість умов для нормальних економічних відносин та підприємництва в цілому [49].

Тому подолання економічної злочинності вимагає застосування більш широкого кола дієвих заходів, ніж це робиться сьогодні. Так, поряд із розвитком правоохоронної системи, у процесі адміністративної реформи повинна відбутися реформування органів, що безпосередньо створені для боротьби з економічною злочинністю. Але при обговоренні проблем реформування державного апарату через відсутність наукового обґрунтування майже всі учасники звертають увагу лише на необхідність скорочення чисельності працівників у системі МВС та незначних структурних змін інших правоохоронних органів. У той же час сучасна теорія державного управління стверджує, що є недоречним зведення реформи лише до скорочення, оскільки це є вторинним процесом. Вирішальним є питання щодо структурного забезпечення ефективності узгодженої діяльності державних органів. Що стосується діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, то виникла нагальна необхідність звільнення їх від розв'язання дріб'язкових питань і надання можливості зосередитися на принципових проблемах боротьби з економічною злочинністю, визначити перспективні заходи поєднання зусиль оперативно-розшукової діяльності та профілактичних заходів протидії.