Узагальнюючи вимоги Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, можна систематизувати та виділити такі основні повноваження (компетенцією) ОМС та їх виконавчих органів щодо організації діяльності ОММ:

-         утворення, реорганізація або ліквідація, за погодженням з відповідними головними управліннями, управліннями Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі місцевої міліції; 

-         внесення в установленому порядку до відповідних органів внутрішніх справ пропозицій та погодження призначення на посади і звільнення з посад керівника місцевої міліції, начальників структурних підрозділів і дільничних інспекторів цієї міліції, пропозицій щодо їх заохочення або притягнення до відповідальності; 

-         внесення на розгляд відповідної ради пропозицій про введення або скорочення посад працівників місцевої міліції;

-         вирішення спільно з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України питань щодо створення належних умов для служби та відпочинку особовому складу органів внутрішніх справ [77].

Самостійним елементом самоврядного рівня виступає сільський, селищний, міський голова. Щодо його повноважень, то він:

• забезпечує в межах повноважень, визначених законодавством, організацію охорони громадського порядку і громадську безпеку на відповідній території, дотримання законності та належну організацію роботи місцевої міліції;
• вносить до головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад працівників місцевої міліції, їх заохочення або притягнення до відповідальності [77].

Крім зазначених вище повноважень, слід вказати на специфічні функції районних та обласних рад, які впливають на організацію процесу фінансування ОММ, зокрема щодо:

-         затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

-         розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення [77].

Місцеві бюджети, відповідно до чинного законодавства, мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій [77]. 

Держава зобов’язана фінансувати у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов´язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою [77].

Стаття 21 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану [77].

З огляду на це, вважаємо за доцільне передбачити в Законі України “Про поліцію”, що у випадках введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи на окремій її території, органи місцевої міліції переводяться на фінансування за рахунок Державного бюджету України та підпорядковуються начальнику регіонального управління МВС України .

Характеристика рівнів адміністративно-правового регулювання та організації діяльності ОММ та їх елементів дає підстави вважати, що для забезпечення комплексного підходу до процесу реформування галузі внутрішніх справ, складовою частиною якого є етапи формування органів місцевої міліції, необхідно збалансувати систему ОВС.

Протягом останнього часу реформування системи МВС здійснюється з метою вдосконалення такої структури в напрямі скорочення апарату управління, зменшення адміністративного тиску. Проте, на наш погляд, система залишається неповороткою, немобільною, надмірно навантаженою адміністративним тиском, застарілою як щодо структури, так і щодо форм та методів її діяльності.

Для вирішення цієї проблеми слід комплексно підійти до процесу реформування. Насамперед, необхідно чітко визначитись із поняттям галузі “внутрішніх справ”, що змінить підхід до процесу реформування органів внутрішніх справ, дозволить конкретизувати врегулювання суспільних відносин у сфері забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, призведе до системного підходу в реорганізації системи державного управління. Така реформа є необхідною, що підтверджують 71,2 % опитаних, які вважають, що система організації охорони громадського порядку міліцією не відповідає сучасним вимогам (Додаток А).

З метою приведення структури ОВС до оптимальної форми, слід вирішувати проблему чіткого розподілу повноважень між рівнями управління. Зменшення цих рівнів, адміністративного тиску на нижчу ланку ОВС, 70,4 % опитаних, в ході дослідження, вважають запорукою покращення якості власної роботи (Додаток А).

Цим шляхом пішли німецькі правоохоронці, які постійно модернізують свою діяльність. 2006 рік для них став роком реформ і нових вимог. Донедавна поліція Баварії мала чотири рівні організації – державну, поліцай-дирекцію (міська) і поліцай-інспекцію (районна). Два роки тому керівництво поліції вирішило реформувати загальну систему поліції. До реформ німці підійшли виважено, обміркувавши все до дрібниць. Було вирішено розформувати поліцай-дирекції (міські управління), а працівників направити на місця, у поліцай-інспекції, щоб вони виконували не управлінські, а виконавські функції.

Таким чином правоохоронці Баварії зміцнили органи, що безпосередньо працюють із населенням, і значно скоротили витрати на забезпечення керівників. До особового складу поліцай-дирекції поставились з увагою. Ці офіцери зараз займають на місцях відповідальні посади, їх не перевели на службу в інші міста. Переглянуто функціональні обов’язки поліцейських – вони орієнтовані на профілактику злочинів, аналітичну роботу [192, с. 14].

Крім цього, на нашу думку, процес реформування галузі внутрішніх справ та формування місцевої міліції в Україні доцільно було б здійснити розширюючи поняття галузі внутрішніх справ. Для цього необхідно вдосконалити структуру елементів центрального та місцевого рівнів адміністративно-правового регулювання та організації діяльності ОВС. Тоді структура МВС України могла б набути такого вигляду:

1. Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган управління. Очолюється міністром внутрішніх справ (політична фігура – член Кабінету Міністрів); його заступники – начальники департаментів МВС України. МВС координує, регламентує діяльність ОВС, визначає нормативну чисельність, структуру ОВС, здійснює контроль.

2. Державні департаменти у складі Міністерства внутрішніх справ України як урядові органи державного управління за окремими напрямами службової діяльності, серед яких основними слід вважати:

• Головний штаб (координаційний центр);
• Департамент кадрового забезпечення;
• Департамент внутрішньої безпеки;
• Департамент кримінальної поліції (в його складі Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю);
• Департамент транспортної поліції;
• Департамент громадської безпеки та у справах місцевої поліції;
• Департамент судової поліції;
• Департамент досудового слідства та експертизи;
• Департамент внутрішніх військ;
• Департамент державної служби охорони;
• Департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб;
• Департамент фінансового та ресурсного забезпечення.

Доцільно вирішити питання щодо можливості реорганізації, утворення і включення до системи МВС України Департаменту податкової поліції, Департаменту Державної прикордонної служби, Департаменту з питань надзвичайних ситуацій. Проте, ці питання потребують додаткового дослідження.

За такої системи, на наш погляд, вирішуються наступні проблеми:

1) Вивільняються від міліцейських функцій підрозділи, яким вони не властиві, а саме:

- досудове слідство;

- експертно-криміналістичні підрозділи;

- паспортні та міграційні служби;

- Державна служба охорони.

2) Підрозділи, які виконують міліцейські функції згруповані за напрямами діяльності:

- кримінальна міліція;

- місцева міліція;

- міліція громадської безпеки;

- транспортна міліція;

- судова міліція;

3) Внутрішня безпека МВС України – стає неміліцейським підрозділом, що усуває певні протиріччя стосовно функцій цього підрозділу.

4) Зберігається статус і структура внутрішніх військ.

За таких умов система органів внутрішніх справ, які виконуватимуть міліцейські (поліцейські) функції – це:

1. Департаменти поліції МВС України.
2. Головні комісаріати поліції Головних регіональних та регіональних управлінь МВС України в АРК, в областях, м. Києві та м. Севастополі. В їх складі:

• Управління по боротьбі з організованою злочинністю.
• Управління кримінальної поліції.
• Управління поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції.
• Управління судової поліції.

В складі Управлінь поліції:

• Міські, районні комісаріати, окремі підрозділи кримінальної поліції.
• Відділи, сектори і пункти місцевої поліції при комісаріатах кримінальної поліції.
• Відділи, сектори, окремі підрозділи судової поліції.
• Відділи, сектори, окремі підрозділи поліції громадської безпеки.

1. Лінійні управління, відділи, сектори, пункти поліції на транспорті.
2. Навчальні заклади МВС.

На першому етапі реформування реалізація права органів місцевого самоврядування (територіальних громад), щодо створення та ліквідації органів місцевої поліції, не повинна призводити до їх реструктуризації, а зводитись лише до питань делегування управлінських повноважень та зміни порядку фінансування.

Можна було б привести структуру підрозділів міліції громадської безпеки у відповідність до структури місцевої міліції, ці підрозділи назвати місцевою міліцією, привести штатну чисельність у відповідність, налагодити вертикальні та горизонтальні зв’язки в системі управління, комунікації та інформаційне забезпечення діяльності. Але і за таких умов виникатиме ряд проблем: