1. підрозділи дозвільної системи та ліцензування не включені до підрозділів ОММ на нормативному рівні;
2. підрозділи міліції особливого призначення (МОП) “Беркут” виконують ряд функцій, серед яких надання допомоги підрозділам кримінальної міліції, підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю, допомоги слідчо-оперативним групам тощо, в зв’язку з чим вони не можуть вийти з прямого підпорядкування начальника регіонального управління;
3. підрозділи конвойної служби та ізолятори тимчасового тримання для затриманих та взятих під варту осіб не можуть бути передані до ОММ, оскільки виконання ними своїх функцій, безпосередньо пов’язане з діяльністю підрозділів кримінальної міліції;
4. Департамент Державної автомобільної інспекції, до складу якого відноситься дорожньо-патрульна служба, здійснює частину функцій, які вимагають залишення її в структурі регіональної міліції.

Для вирішення цих проблем, на нашу думку, доцільним є розмежування понять міліції громадської безпеки та місцевої міліції. Більше того, вважаємо, що таке розмежування можна здійснити з огляду на поняття громадської безпеки. Адже, громадська безпека включає в себе такі відносини, які попереджують або усувають шкідливі для життя та здоров’я наслідки, котрі можуть бути заподіяні в результаті дій людей або штучним, або природнім джерелом підвищеної небезпеки [193, c. 21]. Тобто, основною сферою функціонування місцевої міліції буде охорона громадського порядку, а підрозділів міліції громадської безпеки – забезпечення громадської безпеки. Фінансування місцевої міліції, на першому етапі реформування, слід здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Державну політику щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, на наш погляд повинен здійснювати Департамент громадської безпеки. Тому підрозділи ДАІ слід віднести до ДГБ, і через них здійснювати нагляд за діяльністю дорожньо-патрульної служби ОММ, видавати обов’язкові до виконання приписи щодо усунення недоліків у роботі цих служб, проводити навчання та інструктажі працівників служби ДПС місцевої міліції.

За таких умов, структура поліції громадської безпеки могла б прийняти такий вигляд:

• Департамент поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції.
• Управління поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції Головного комісаріату поліції.
• Відділи, сектори та окремі підрозділи поліції громадської безпеки (ДАІ (в т.ч. дорожньої поліції), дозвільної системи та ліцензування).
• Стройові підрозділи МОП “Беркут”, конвойної служби поліції.
• Ізолятори тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб.

Структура місцевої поліції в такому варіанті виглядатиме так:

• Департамент поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції.
• Управління поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції при Головних комісаріатах поліції.
• Управління, відділи, сектори, пункти при міських, районних комісаріатах кримінальної поліції.
• Стройові підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульної служби міліції.
• Приймальники-розподільники, спеціальні приймальники для осіб підданих адміністративному арешту.

Окремо слід зупинитись на питанні перепрофілювання приймальників-розподільників для осіб, затриманих за бродяжництво. Їх сучасний статус, з огляду на дотримання прав і свобод людини, на даний час викликає сумнів. Роль органів місцевої влади в управлінні ними повинна бути збільшена, через соціальну спрямованість функцій цих установ. Основним призначенням таких приймальників повинно бути соціальна адаптація та надання допомоги особам, які не мають постійного місця проживання. Щодо функціонування приймальників-розподільників для неповнолітніх, то їх значення, як спеціальної установи ОВС, не викликає сумнівів.

Доцільним, на наш погляд, було б створення у відділах місцевої поліції секторів організації охорони громадського порядку, інспекції в справах дітей, підрозділів профілактики та адміністративної практики, підрозділів агітації і пропаганди тощо. На сектор організації охорони громадського порядку слід покласти функції аналітично-штабного підрозділу.

Утворення органу місцевої міліції, як зазначалось вище, здійснюється на підставі рішення ОМС, шляхом спільного подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів ОМС для узгодження МВС України. На наш погляд, орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про утворення місцевої міліції, повинен представити до МВС України проект бюджетно-фінансового кошторису, який обґрунтовує можливість створення такого органу внутрішніх справ. Ми вважаємо, що МВС України повинно мати право відхилити подання через:

• невідповідність проекту встановленим вимогам та чинному законодавству;
• нездатність ОМС забезпечити середню оплату праці працівників міліції за нормативами чисельності персоналу ОММ;
• нездатність ОМС створити належну матеріально-технічну базу та забезпечити соціальні гарантії працівників місцевої міліції, визначені законодавством.

Для узгодження подання доцільно було б передбачити одночасне підписання адміністративного договору між МВС України та ОМС, в якому слід визначити питання делегування повноважень міністерством, питання взаємодії, координації діяльності, фінансування, відповідальності, соціальних гарантій тощо. На нашу думку, термін дії такого договору повинен встановлюватись не менше строку виконання повноважень відповідної Ради до моменту підписання іншого договору після обрання нового складу Ради або до другого їх засідання. При відсутності нового подання та проекту договору до другого засідання Ради дія попереднього договору може бути продовжена на строк виконання повноважень відповідною Радою, за умов відсутності апеляції збоку Міністерства внутрішніх справ України.

Крім цього договір міг би включати в себе питання організаційного характеру. Зокрема, наказ МВС України від 11.04.2005 року № 231 “Про заходи щодо подальшого вдосконалення охорони громадського порядку і безпеки громадян” вказує на необхідність організації охорони громадського порядку зональним методом, залучивши до цього членів громадських формувань, працівників охоронних структур [34].

Центральною службою, яка повинна організовувати ОГП є служба дільничних інспекторів міліції. Діяльність дільничного інспектора міліції є багатофункціональною (загальна та індивідуальна профілактика; адміністративна; кримінально-процесуальна; організаційна; участь у наданні соціальної і правової допомоги населенню). Визначені функції, в свою чергу, дозволяють конкретизувати завдання (попередження правопорушень та їх припинення), яке спрямоване на забезпечення громадського порядку на певній території як основної мети діяльності дільничного інспектора міліції. Отже, сфера функціонування дільничного інспектора міліції висуває високі вимоги до суб’єкта цієї діяльності.

Слід зауважити, що в ОВС спеціалісти більшу частину трудового дня витрачають на виконання суто технічних функцій, що не потребують високої кваліфікації. Це відбувається тому, що під час скорочень управлінських апаратів звільнялися, як правило, технічні працівники. І багато хто вважає це правильним. Мовляв, вигідніше мати зайвого спеціаліста, ніж двох технічних працівників. Практика свідчить зовсім не так. Саме тому, спеціалістам доводиться друкувати довідки, розносити інформацію, вести облік документації. Великий паперовий потік, щоденна напруженість перетворюють кваліфікованого фахівця на технічного працівника, зайнятого впорядкуванням нескінченої кількості довідок, звітів, директив. Таке нераціональне його використання негативно позначається на розробленні перспективних проблем, що потребують тривалого й ретельного вивчення [194, с. 110]. Тому слід переглянути питання організаційно-штатного забезпечення підрозділів ОММ, зокрема служби дільничних інспекторів міліції. Окремі кроки з цього питання вже врегульовано на нормативному рівні [31].

Ми вважаємо, що робота дільничних пунктів ОММ в містах може бути організована наступним чином: три-чотири адміністративні дільниці повинні бути згруповані в одному дільничному пункті і утворювати адміністративну зону. Адміністративна зона очолюється старшим дільничним інспектором. Вона повинна обслуговуватись визначеною кількістю нарядів патрульної служби. 2-3 адміністративних зони повинні утворювати сектор охорони громадського порядку, який обслуговується нарядами дорожньо-патрульної служби.

Завдання та функції дільничного інспектора міліції на наш погляд є достатньо добре визначені на нормативному рівні [28]. Організація роботи ДІМ є сформованою на підставі багаторічної практики і досвіду, проте застосування тих чи інших форм адміністративної діяльності дільничного інспектора потребує вдосконалення. Зокрема, аналізуючи форми зв’язків з громадськістю працівників служби ДІМ, в ході опитування нами виявлено тенденцію схильності до використання традиційних форм – участь громадян в роботі громадських формувань з охорони громадського порядку (26,2 %) та прийом громадян (37,4 %) (Додаток Б).

Робота дільничних інспекторів міліції є перевантаженою виконанням різнопланових завдань. Така універсальність, на нашу думку, може стати причиною недостатньої ефективності роботи служби.

Роботу дільничних інспекторів міліції доцільно було б організувати так, щоб дільничні пункти виконували роль чергових частин в адміністративній зоні. З цією метою слід забезпечити цілодобове несення служби 1 працівником адміністративної зони на дільничних пунктах, з розрахунку 4 дільничних інспектора та 4 помічника ДІМ на адміністративну зону. Служба повинна здійснюватись по змінах, за графіком, який дозволяє дотримуватись норм трудового законодавства. Для цього в адміністративній зоні повинні нести службу помічники дільничних інспекторів міліції. До повноважень помічників дільничних інспекторів міліції, на наш погляд, доцільно було б віднести завдання:

• постійного зв’язку з черговою частиною та інформування дільничних інспекторів міліції про стан оперативної обстановки на дільниці;
• прийому громадян на дільничному пункті та реагування на повідомлення про злочини та події, шляхом інформування чергових частин та дільничних інспекторів міліції;
• ведення службової документації на дільничному пункті;
• виконання обов’язків дільничного інспектора на час його відсутності (хвороба, відпустка, відрядження);
• підготовка інформаційних зведень за добу для інструктажу нарядів патрульної та дорожньо-патрульної служб;
• забезпечення охорони затриманих;
• забезпечення санітарного та протипожежного стану на дільничному пункті тощо.

На нашу думку, обслуговування адміністративної дільниці двома працівниками міліції є необхідним як з огляду на ефективність роботи, так і через необхідність забезпечення особистої безпеки. Більше того, у Статуті патрульно-постової служби міліції тактика дій передбачає необхідність залучення двох працівників міліції до заходів, пов’язаних із затриманням, перевіркою документів, доставленням до ОВС тощо [27]. Розширення повноважень помічників дільничного інспектора є необхідним для організації роботи дільничних пунктів як міні-райвідділів із цілодобовою роботою. Дільничний інспектор повинен працювати безпосередньо на дільниці, в той же час бути постійно проінформованим про стан оперативної обстановки на дільниці. Тому, основні завдання помічника дільничного інспектора спрямовані на функції оперативного інформування та роботу на дільничному пункті. Таким чином, зональним методом можна охопити всю територію органу місцевого самоврядування – міста.