Поряд із проблемами правового регулювання створення, функціонування, припинення державних фінансових установ, про які йшлося в попередніх підрозділах, існує низка проблем внутрішньої ефективності Ощадного банку. Серед них зокрема такі:

• Організаційна структура Ощадбанку, зокрема центрального апарату, не відповідає сучасним вимогам розвитку банку. Існує брак дієвих механізмів у системі внутрішнього та зовнішнього контролю, відповідальності; неналежним є рівень інформаційного обміну у системі самого банку, з огляду на найширшу в Україні філійну мережу тощо.
• Існуюча практика корпоративного управління недостатньо відповідає загальноприйнятим вимогам і не передбачає оптимальної системи взаємовідносин з державою як акціонером; відчутними є проблеми звітності та прозорість у прийнятті рішень та діяльності банку. Як зовнішню проблему, ідентифікуємо факт відсутності чіткої і послідовної стратегії держави з боку власника.
• Велика частка старих проблемних активів створює суттєве неприбуткове операційне навантаження, а також обмежує ефективне використання капіталу.
• Банк продовжує виконувати певні соціальні функції, вартість яких є коштовною, проте механізм її обчислення не завжди відповідний.
• Механізм регулювання відносин з державою щодо питань соціальної відповідальності є недосконалим і не гарантує зваженого підходу в реалізації представниками держави своїх інтересів.
• Капітальна база є застарілою і потребує суттєвого оновлення та інвестицій.
• Мережа розповсюдження банківських продуктів і послуг в основному представлена мережею філій, яка залежить від ручної праці, відтак потребує постійної напруженої роботи з кадрами.
• Невідповідною є маркетингова стратегія і політика щодо залучення нових і утримання існуючих клієнтів.
• Рівень інформаційних, управлінських і банківських технологій в загальному не дозволяє надання сучасних банківських послуг, проведення оперативного і якісного аналізу діяльності Ощадбанку і ухвалення відповідних управлінських рішень.