-         визначення потреби у нових кадрах, обладнанні та інформаційній мережі, що необхідні для здійснення заходів з адаптації законодавства, а також заходи щодо їх підготовки та підвищення кваліфікації, в тому числі інтенсивне підвищення рівня знання іноземних мов;

-         прогнозовані строки виконання заходів з адаптації законодавства у сфері юстиції та внутрішніх справ;

-           перспективні обсяги видатків на здійснення заходів з адаптації законодавства.

Слід зазначити, що перелічені етапи роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, які має здійснювати МВС України, цілком узгоджуються із положеннями Концепції Загальнодержавної програми [72]. Після того, як наприкінці 2003 року було прийнято Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" [155], МВС України необхідно зробити конкретні та обґрунтовані кроки щодо ефективного забезпечення виконання Загальнодержавної програми в межах своєї компетенції, які, серед інших, сприятимуть досягненню критеріїв для укладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом та подальшого входження України до Європейського Союзу. Керівництво МВС України, на нашу думку, має зорієнтувати весь особовий склад на те, що адаптація законодавства України - це перший етап тривалого процесу наближення національної системи права, включаючи також правову культуру, доктрину та судову і адміністративну практику, до системи права Європейського Союзу відповідно до критеріїв, що висуваються Європейським Союзом щодо держав, які мають намір приєднатися до нього.

Відомо, що однією з найважливіших умов вступу і засобом виконання копенгагенських критеріїв для України є адаптація до acquis communautaire (або спільного надбання), що є системою спільних прав та зобов'язань, які мають обов'язкову силу стосовно до всіх держав-членів в рамках Європейського Союзу. Це спільне надбання складається не тільки із законодавства Співтовариства або права Співтовариства у вузькому розумінні, але й включає в себе всі акти, схвалені в рамках другої та третьої опор Європейського Союзу - Спільна політика в сфері зовнішніх зносин і безпеки та Спільна політика в сфері правосуддя та внутрішніх справ, а також, в першу чергу, спільні цілі, визначені в Договорах. Відповідно Україна, як і інші держави, що прагнуть бути прийнятими до Європейського Союзу, мають прийняти acquis у повному обсязі, тобто роль МВС України у цьому процесі вельми важлива. У роботі вважається, що МВС України повинно зробити усе можливе, щоб цей процес охоплював всі стадії нормотворення та нормозастосування і був обов'язковим для усіх органів внутрішніх справ України в межах їх відповідної компетенції з обов'язковою співпрацею з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

У роботі відстоюється точка зору, відповідно до якої МВС України доцільно спрямувати діяльність з адаптації законодавства під кутом загальнонаціональної справи. Такий підхід зумовлений тим, що "реальний успіх трансформаційних процесів можливий лише тоді, коли реформи та їхні результати відповідають інтересам і сподіванням широких верств населення, а тому отримують суспільну підтримку" [52]. Цілком логічно, що така підтримка можлива лише за умови залучення до процесу адаптації, у тому числі і у сфері юстиції та внутрішніх справ, громадськості в цілому, що забезпечить легітимність та ефективність цього процесу. Слід зазначити, що, крім Міністерства юстиції України та його Департаменту міжнародного права, до розробки Загальнодержавної програми було залучено й інші центральні органи виконавчої влади, у тому числі МВС України, науково-дослідницькі установи, провідні фахівці у сфері європейського права, а також експерти Українсько-європейського консультативного центру з питань законодавства (UEPLAC). Наприклад, UEPLAC провів опис права ЄС у пріоритетних сферах адаптації законодавства, що саме становить одну з основ Загальнодержавної програми адаптації законодавства України. Ми переконані, що МВС України, керуючись принципом прозорості діяльності органів державної влади, має сприяти повному освітленню процесу реалізації Загальнодержавної програми в межах своєї компетенції задля ефективності співпраці з громадськістю.

Під час аналізу способів інтеграції національних правових систем країн-учасниць Євросоюзу вже зазначалося, що необхідне попереднє дослідження щодо доцільності використання гармонізації чи уніфікації права та законодавства. У роботі вважається, що МВС України у ході адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ також доцільно визначити роль і значення гармонізації та уніфікації на кожній із стадій правової інтеграції, місце у правовому механізмі взаємодії, а також розробити систему заходів, що забезпечували б кожний із цих способів. На сучасному етапі МВС України повинно плідно співпрацювати з органами державної влади, які відповідальні за правове забезпечення процесу інтеграції України до ЄС (ці органи були визначені у підрозділі 1.3 дисертації). Крім того, стратегія МВС України щодо гармонізації законодавства у сфері юстиції та внутрішніх справ в межах компетенції має передбачати способи попередження та подолання розбіжностей між правом ЄС та правом України. При цьому слід усвідомлювати, що суперечності розвитку правової дійсності, які є об'єктивним явищем і визначають сутність права [156], не можна ототожнювати з юридичними колізіями.

Один із засновників такого напрямку дослідження, як юридичні колізії та колізійне право, російський учений Ю. Тихомиров вважає, що юридична колізія - це суперечність між існуючим правовим порядком і намірами та діями щодо їхньої зміни [157]. Безумовно, юридичні колізії перешкоджають нормальному, злагодженому функціонуванню правової системи, негативно впливають на ефективність правового регулювання і у сфері юстиції та внутрішніх справ, стан законності та правопорядку, сприяють культивуванню правового нігілізму серед населення [2, с. 231]. У зв'язку з цим попередження, подолання та усунення юридичних колізій є важливим завданням юридичної науки і практики, а отже має поставати одним із головних напрямків діяльності МВС України щодо організації цієї роботи відповідно до своїх повноважень у сфері юстиції та внутрішніх справ.

У роботі вважається, що для зваженої організації та координації Міністерством внутрішніх справ України діяльності щодо реалізації різних етапів виключення юридичних колізій необхідно з'ясувати причини та місця виникнення юридичних колізій. На нашу думку, цілком логічним є творче застосування фахівцями відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України концептуальних положень юридичної науки щодо класифікації юридичних колізій. Такий підхід зумовлений тим, що для цивілізованої участі МВС України у процесах європейської інтеграції необхідно зважено використовувати класичні та новітні надбання юридичної науки в цілому. Аналізуючи різні способи класифікації юридичних колізій, у роботі вважалося за доцільне зупинитися на наступному підході [158]: 1) колізії між нормативними актами та окремими правовими нормами; 2) колізії у правотворчості; 3) колізії у правозастосуванні (різнобій у практиці реалізації одних і тих самих приписів, неузгодженість управлінських дій); 4) колізії повноважень та статусів державних органів, службових осіб, інших владних структур та утворень; 5) колізії цілей;   6) колізії між національним та міжнародним правом. Таким чином, юридичні колізії в правовій системі - це розбіжності і суперечності, що виникають в інституційній, нормативній та функціональній її частинах.

Для МВС України це означає необхідність спрямувати діяльність на диференціювання юридичних колізій, виходячи з їхнього поділу на нормативні, інституційні та функціональні. Вирішення проблем інституційних юридичних колізій потребує від МВС України чіткого та обґрунтованого визначення повноважень органів внутрішніх справ України, правових статусів посадових осіб у галузі європейської інтеграції в сфері юстиції та внутрішніх справ. Слід зазначити, що деякі аспекти цієї проблеми було розглянуто у підрозділ 1.3 дисертації, зокрема інституційні заходи взаємодії МВС України з органами усіх гілок державної влади. Безумовно, ці проблеми вимагають подальших ґрунтованих досліджень, у яких провідне місце має належати науковцям, що займаються розробкою організаційно-правових засад управління органів внутрішніх справ України у сфері європейської інтеграції.  Для попередження та усунення функціональних юридичних колізій Міністерству внутрішніх справ України слід приділити особливу увагу удосконаленню правотворчої діяльності та якісному правозастосуванню, використовуючи при цьому різноманітні організаційно-правові заходи. Зокрема, скоригувати організаційну структуру відповідних управлінь, підрозділів МВС України, які згідно зі своїми повноваженнями відповідають за правове забезпечення європейської інтеграції у сфері юстиції та внутрішніх справ; плідно співпрацювати з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Міністерством юстиції України, Інститутом нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України, Центром порівняльного та європейського права при Міністерстві юстиції України, Інститутом законодавства Верховної Ради України, Академією правових наук України, провідними правовими установами України, Українсько-європейським консультативним центром з питань законодавства (UEPLAC) та ін.

У роботі усвідомлюється, що найбільш чисельною є група колізій у нормативній частині правової системи. Насамперед, це колізії між законами та підзаконними актами, між національним та міжнародним правом. Відомо, що нормативно-правові акти різняться за своєю за юридичною силою. МВС України постає суб'єктом нормотворчості і видає відомчі акти - це підзаконні нормативні акти, що видаються в межах компетенції МВС України та містять вторинні (похідні) норми, які розкривають та конкретизують первині норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання [159, с. 365]. Як правило, акти МВС України мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення. Разом з тим, акти МВС України, що спрямовані на охорону громадського порядку, в силу їх статусу та прав, що йому делеговані, можуть набувати загального, міжвідомчого значення.

Таким чином, МВС України, відповідно до своєї компетенції та з урахуванням його призначення у системі правового забезпечення європейської інтеграції України, має усі підстави видавати відомчі акти у випадках, коли у межах сфери ведення Міністерства: а) нечітко, лише в загальних рисах, визначені права та обов'язки суб'єктів; б) маються прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів; в) прямо доручено законом (указом, постановою, розпорядженням) видати акт для конкретизації норми закону [159, с. 365, 366].