Розгляд зазначеного питання обумовлений потребою створення єдиного правового поля задля ефективного вирішення актуальних завдань, що виникають у сфері юстиції та внутрішніх справ. У той же час, цілком зрозуміло, що без з'ясування і дослідження загальних засад правової інтеграції України до ЄС неможливо формування єдиного правового поля у сфері юстиції та внутрішніх справ. Виходячи із цих обставин, у роботі пропонується проаналізувати концептуальні засади адаптації законодавства України до законодавства ЄС, що постає одним із важливих інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи, з огляду на подальше їх застосування під час вирішення правових проблем інтеграції України до ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Варто зауважити, що у підрозділі 1.3 дисертації досліджувалися питання щодо організаційного забезпечення правової інтеграції України до ЄС, у тому числі обґрунтована доцільність формування системи органів державної влади України для правового забезпечення європейської інтеграції України. Слід також наголосити на особливій ролі Міністерства юстиції України у зазначеній системі.

У роботі вважається за доцільне проаналізувати еволюцію процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У 1998 році Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу [34] визначила процес адаптації у вигляді основних стадій: імплементація УПС; укладання галузевих угод; приведення діючого законодавства у відповідність із стандартами ЄС; створення механізму приведення проектів актів законодавства України згідно з нормами права ЄС. Наступним кроком стало затвердження 19 серпня 1999 року Кабінетом Міністрів України Постанови "Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" [146], яка більш чітко сформулювала цілі адаптації українського законодавства як однієї із першочергових складових інтеграційного процесу. Концепція розглядає правову адаптацію як планомірний процес, який включає три окремі етапи, на кожному із яких досягається певна ступінь відповідності законодавства України законодавству ЄС у сферах, що визначені як пріоритетні. На першому етапі переважними напрямками вважалися:

- розвиток в Україні такої правової системи, яка сприяла б досягненню стабільності у суспільстві, гарантувала б верховенство права, права людини та забезпечувала б функціонування ринкової економіки відповідно до вимог Декларації, прийнятої Європейської Радою на Копенгагенському самміті у червні 1993 року;

- приведення законодавства України у відповідність з вимогами УПС та інших міжнародних договорів, які стосуються співробітництва України та ЄС;

- розвиток законодавства України у пріоритетних сферах, що визначені Концепцією, у напрямку його поступового зближення із законодавством ЄС.

         На другому етапі процес адаптації законодавства має зосередитися та таких завданнях:

-         перегляд законодавства України у сферах, що визначені частиною другою статті 51 УПС, з метою забезпечення його приблизної відповідності законодавству ЄС;

-         правове забезпечення створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також підготовка до асоційованого членства у ЄС.

Третій етап адаптації законодавства убачається як період підготовки розширеної програми гармонізації законодавства України до законодавства ЄС з метою забезпечення інтеграції України до спільного ринку ЄС. Цей етап буде залежати від укладання Угоди про асоційоване членство України у ЄС.

Для вирішення питань, які зумовили уповільнення процесу адаптації законодавства та на виконання Рішення № 1 Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС від 11 грудня 2000 року, Міністерством юстиції України було розроблено проект Закону України "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та проект Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України". 21 листопада 2002 року було прийнято Закон України "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" [72]. Ця Концепція [72] включає характеристику передумов для розроблення Загальнодержавної програми, головні завдання, принципи формування та виконання, а також структуру Загальнодержавної програми.

10 січня 2002 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Постанову "Про внесення змін до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" № 39 [147]. Зазначена Постанова закріплює єдині правила для органів виконавчої влади щодо розроблення проектів нормативних актів України з урахуванням норм та стандартів європейського права; встановлює порядок здійснення розробником проекту експертизи проектів нормативних актів України на відповідність нормам та стандартам європейського права; визначає коло питань, регулювання яких вимагає висновку про відповідність нормам та стандартам європейського права; дає вичерпний перелік підстав, за яких головний розробник проекту може аргументувати можливість відступати від дотримання вимог відповідності з нормативними актами ЄС та визначає такий відступ як обов'язково тимчасовий. Зокрема, відповідно до Тимчасового регламенту [147] опрацюванню з дотримання цієї вимоги підлягають проекти актів з питань боротьби з відмиванням грошей, міграційної політики, захисту персональних даних, а також питань, включених до планів роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, які щороку розробляються Міністерством юстиції України.

У роботі вважається, що Міністерство внутрішніх справ України має здійснювати процес адаптації законодавства України до законодавства ЄС з обов'язковим додержанням положень Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України. Разом з цим, МВС України, на виконання "Положення про порядок організації роботи центральних органів виконавчої влади з адаптації законодавства України до законодавства ЄС", що було прийнято Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства ЄС 5 листопада 1999 року, у своїй структурі передбачило створення відділення з європейської інтеграції. Цей структурний підрозділ та Управління правового забезпечення Головного штабу МВС України відповідальні за процес адаптації законодавства України до законодавства ЄС у міністерстві. Аналіз функцій відповідального управління МВС України, які випливають із ст. 7 Положення, свідчить, що у його складі повинні бути висококваліфіковані фахівці з права Європейського Союзу та міжнародного права, з необхідними знаннями основних засад порівняльного правознавства та іноземних мов. Враховуючи актуальність вирішення цього питання, у роботі вважається за необхідне у наступному розділі детальніше розглянути концепцію відомчої підготовки фахівців для обґрунтованої адаптації законодавства України до законодавства ЄС, зокрема у сфері юстиції та внутрішніх справ.

У роботі цілком поділяється точка зору фахівців [148-151], що вступ до Євросоюзу об'єктивно вимагає від нашої держави енергійних кроків по шляху наближення, гармонізації національного законодавства  із законодавством даного міжнародного об'єднання. Водночас, не маючи відповідних знань з права Європейського Союзу, успішно здійснити це неможливо. Вивчення права ЄС є важливим для нашої держави і з практичної точки зору. Безумовно, досконале знання права ЄС, яке є важливим інструментом здійснення інтеграційних процесів у сфері юстиції та внутрішніх справ, стає важливою передумовою успішного розвитку відносин нашої держави з ЄС у цій сфері.

Аналіз літератури [152; 153] дозволяє стверджувати, що процеси глобалізації зумовили трансформацію методології загальнотеоретичного правознавства в бік розширення об'єкта дослідження (таким об'єктом сьогодні є не тільки національні правові системи, а й міжнародно-правові), а також виявлення нових можливостей для застосування системного підходу (осмислення національної правової системи як складової іншої правової системи, наприклад Ради Європи чи Європейського Союзу). На думку Л.А. Луць [2, c. 4], саме такий методологічний підхід є необхідною умовою формування шляхів та способів входження правової системи України в європейський правовий простір. Нині проблеми права Євросоюзу досліджуються окремими вченими (В.Г. Буткевич, В.А. Василенко, О.Ф. Висоцький, В.Н Денисов,         А.І. Дмитрієв, В.І. Євінтов, О.В. Задорожний, С.В. Ісакович, П.Ф. Мартиненко, В.І. Муравйов, Ю.І. Нишпорко, В.Ф. Опришко, К.К. Сандровський та ін.). Так, вивченням деяких його аспектів займаються в рамках науки міжнародного та міжнародного економічного права. На нашу думку, різноаспектні результати досліджень (юридичні, економічні, історичні, політологічні, соціологічні тощо), проведених в Україні, мають не лише використовуватися для розвитку теорії міжнародного права, а й повинні допомагати вирішувати різноманітні практичні завдання, зокрема в галузі юстиції та внутрішніх справ. У роботі відстоюється точка зору, що сучасний український юрист незалежно від його спеціалізації має бути обізнаний з основними положеннями права Євросоюзу, оскільки практика економічного, зовнішньополітичного, культурного життя України постійно вимагає вирішення тих чи інших питань правового характеру, пов'язаних з інтеграцією нашої держави в європейську спільноту. У зв'язку з цим під час дослідження процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ ми вважаємо за доцільне творчо використати відповідні дослідження фахівців в галузі міжнародного права щодо європейської правової системи та інтеграції з нею правової системи України задля цивілізованої участі МВС України у процесах інтеграції України до ЄС в межах компетенції міністерства.

У роботі використовується поняття "міждержавно-правова система" - це цілісно структурно впорядкована за допомогою міжнародно-правових норм та інших юридичних засобів стійка взаємодія суб'єктів міжнародного права, що забезпечує належний міжнародний правопорядок як необхідну передумову функціонування світової системи загалом та регіональних її систем зокрема [2, с. 96, 97]. На нашу думку, слід визначитися і з поняттям європейського права, яке поставало і постає головним інструментом європейської інтеграції і водночас відтворює, втілює її результати. Європейське право - це новий юридичний феномен, що виник у другій половині ХХ ст. У літературі існують різні тлумачення цього поняття, і у роботі розділяється точка зору Л. А. Луць [2, с. 109], відповідно до якої європейське право - це нормативно-правовий масив, що містить норми міжнародного, національного права та права Євросоюзу, що складається із ознак національного і міжнародного права. Саме європейське право є головним засобом формування європейського правового простору.