6) відповідно до положень ст. 146 КПК РФ слідчий і особа, яка провадить дізнання складають, по суті, не постанову про порушення кримінальної справи, а лише її проект, тому що юридичної чинності дане рішення набуває лише за умови згоди з ним прокурора. Анкетування слідчих і осіб, які провадять дізнання, показало, що вони не вбачають у наданні прокурору подібного права нічого, крім своєрідної компенсації у зв'язку з втратою ним повноважень із санкціонування процесуальних дій органів розслідування, пов'язаних з найбільш істотними обмеженнями конституційних прав і свобод учасників кримінального судочинства. Прокурор, який здійснює нагляд за діяльністю слідчого та особи, яка провадить дізнання, отримує у відповідності з КПК копію постанови про порушення кримінальної справи, що направлялася йому негайно, має можливість оперативно відреагувати на незаконність даного рішення, скасувавши його або закривши справу провадженням. Випадки необґрунтованого порушення кримінальних справ на практиці зустрічалися вкрай рідко - приблизно 0,05 % і для їхнього запобігання було цілком достатньо зазначених форм прокурорського нагляду [183, с. 23].                                

 Новела КПК РФ, яка вимагає згоди прокурора у випадку порушення кримінальної справи особою, яка провадить дізнання, або слідчим, потягла за собою неоднозначне трактування правозастосувачем моменту порушення кримінальної справи, а разом з тим, і початку обчислення строків слідства та дізнання. Виникло запитання, чи є кримінальна справа порушеною відразу після винесення відповідної постанови дізнавачем, слідчим, або ж лише після згоди прокурора.

Автори виданих після прийняття КПК РФ науково-практичних коментарів до нього й інших опублікованих з даного питання праць вважають, що кримінальна справа вважається порушеною з моменту отримання згоди прокурора [334, с. 465; 253, с. 7; 150, с. 100]. Порушення кримінальної справи органом дізнання або слідчим у цьому випадку складається з двох основних етапів: 1) винесення постанови про порушення кримінальної справи органом дізнання або слідчим; 2) отримання згоди прокурора. При цьому прокурор має право відмовити дати таку згоду, про що повинен винести відповідну постанову. Лише після отримання органом дізнання, слідчим згоди прокурора кримінальна справа вважається порушеною з усіма витікаючими з цього правовими наслідками: появою підстав для провадження розслідування, виникненням відповідних прав та обов'язків посадових осіб, які уповноважені на його здійснення, початком обчислення строків дізнання чи слідства.        

Що стосується проекту КПК України, то варто сказати, що в ст. 221 згода прокурора при порушенні кримінальної справи, на нашу думку, виписана не дуже досконало. У вказаній статті передбачено, що слідчий повинен отримати згоду прокурора. Виникає питання: якого прокурора? Будь-якого, чи того, в компетенцію якого входять нагляд за проведенням слідства по коректній справі? Закріплюючи  норму про те, що справа може бути порушена лише за згодою прокурора, не враховано, що в окремих випадках слідство може вести сам прокурор. Вважаємо, що необхідно законодавчо встановити строк, відповідно до якого прокурор, отримавши постанову про порушення кримінальної справи, негайно, і у всякому випадку не пізніше 24-х годин дає згоду на порушення кримінальної справи або відмовляє в дачі згоди на порушення кримінальної справи. Проміжок часу між винесенням постанови про порушення кримінальної справи і прийняттям прокурором відповідної постанови не повинен перевищувати добовий строк.

Аналіз наведених міркувань дозволяє зробити висновок про те, що у зв'язку з відсутністю практики застосування вищезазначеної кримінально-процесуальної новели ще недостатньо аргументів для формулювання розгорнутих висновків та побудови довгострокових прогнозів. Практична реалізація відповідних положень кримінально-процесуального закону безумовно потребує значних матеріальних та інтелектуальних ресурсів, а також подальшого удосконалювання законодавчої бази кримінального судочинства.

Стадія порушення кримінальної справи завершується прийняттям рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи або направленням заяви або повідомлення за належністю (ч. 2 ст. 97 КПК). При цьому слід зосередити увагу на постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.

Добовий строк, протягом якого прокурору повинно бути направлено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, є процесуальною гарантією ефективності прокурорського нагляду за вирішенням заяв, повідомлень та іншої інформації про злочин, законністю та обґрунтованістю прийнятого рішення. Є очевидним те, що з однієї постанови без вивчення матеріалу перевірки важко, а інколи взагалі неможливо перевірити законність прийнятого рішення. Тому прокурор вимушений за власною ініціативою витребувати ці матеріали для перевірки в порядку нагляду, або знайомитися з ними на місці. В результаті незаконна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи може бути скасована прокурором через тривалий час з моменту отримання повідомлення про злочин, коли більшість слідів злочину будуть істотно пошкоджені або безповоротно втрачені. Саме тому слід приєднатися до думки А.П. Гуляєва, який вважає, що разом з ухвалою про відмову в порушенні кримінальної справи прокурору повинне надсилатися повідомлення про злочин і матеріали його перевірки. Тільки за згодою прокурора з ухваленим рішенням матеріал перевірки може бути "списаний до архіву" [55, с. 139].

 Подібну думку висловлює також Г.В. Юркова, яка зазначає, що "гарантією швидкості вирішення заяв і повідомлень про злочини було б закріплення правила щодо негайного направлення матеріалів про відмову в порушенні справи прокурору" [379, с. 87].

Таким чином, підводячи підсумок викладеному, необхідно підкреслити, що виконання призначення кримінального судочинства по захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які постраждали від вчинених злочинів, захисту особи від незаконного і необґрунтованого обвинувачення у стадії порушення кримінальної справи, багато в чому залежить не тільки від обґрунтованості прийнятого рішення по повідомленню про злочин, але й від своєчасності його прийняття. Тому правильна регламентація процесуальних строків у стадії порушення кримінальної справи має істотне значення для виконання тих завдань, які стоять перед цією стадією кримінального судочинства.