Реаліями сьогодення, значною кількістю збиткових підприємств та нагальною необхідністю відновлення їх платоспроможності викликана потреба у формуванні резерву арбітражних керуючих.  Так, з метою подальшого вдосконалення системи заходів, спрямованих на подолання неплатоспроможності державних підприємств було започатковане навчання керівного складу збиткових підприємств за програмою підготовки арбітражних керуючих. Воно відбувається на базі Інституту підготовки кадрів промисловості Мінпромполітики України та Навчального аналітичного центру антикризового управління, що дає право на отримання ліцензій арбітражного керуючого[236]. Це ще раз підкреслює значимість даних суб'єктів для подолання збитковості підприємств, виведення їх із кризового стану.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі "Про порядок подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих у справах про банкрутство" від 01.04.2002р. №01-8/376 звернув увагу на відповідний порядок погодження кандидатур арбітражних керуючих із заступником Міністра економіки України  або за його дорученням - керівником структурної політики чи начальником управління з питань власності та банкрутсва для боржників, у статуному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, та в інших випадках, передбачених законодавством[237].

Більшості із зазначених вимог дотриматись неважко, оскільки підтвердженням юридичної або економічної освіти є відповідний диплом; наявність спеціальних знань можна з'ясувати в процесі призначення; ліцензія та реєстрація перевіряються теж досить легко. А от відсутність зацікавленості щодо боржника та кредиторів перевірити фактично неможливо, хіба що вона буде очевидною через формальні зв'язки із зазначеними суб'єктами.

Проблема інтересів у сфері господарської діяльності не є новою[238], і недаремно дослідники відзначають взаємодію між тим, чиї інтереси представляє та захищає арбітражний керуючий, та його правовим статусом[239].

На перший погляд, інтересу як правовій категорії приділено достатню увагу в Законі, відповідно до якого при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, крім того його призначення залежить від відсутності зацікавленості щодо боржника і кредиторів (ст.3-1 Закону).  Але це не значить, що в процесі відновлення платоспроможності боржника не виникають або не існують інші, крім інтересів боржника та кредиторів, інтереси. По-перше, сам арбітражний керуючий, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зацікавлений в отриманні винагороди за свою діяльність. По-друге, процес відновлення платоспроможності боржника або банкрутства особливо цікавить працівників підприємства. Насамкінець, існують публічні інтереси, які теж повинен захищати арбітражний керуючий.

Практика свідчить про те, що в процесі санації інтереси боржника та членів трудового колективу далеко не завжди становлять основну турботу арбітражного керуючого. Цільове призначення процедури банкрутства, яка повинна відновлювати тимчасову неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, в таких випадках відходить на другий план. Інколи завдяки "відновленню платоспроможності" підприємство навіки зникає з економічного простору, ліквідується, і тим самим звільняє місце на ринку, яке миттєво опановується іншими,  або підприємство-інвестор настільки "розумно" бере участь у процедурі санації, що поглинає боржника, якщо він є цікавим об'єктом.

Оскільки досягнення конкретної публічної цілі не є основною метою діяльності арбітражного керуючого і у нього "не виникає мотивації до довгострокових планів"[240],  у таких випадках страждають публічні інтереси  та приватні інтереси працівників підприємства -боржника. Це викликає негативне сприйняття його постаті, на що неодноразово вказувалося в наукових виданнях[241]. Нам треба врахувати досвід країн, де навчилися захищати публічні інтереси. Так, у США до заміщення посади "конкурсного керуючого" дана особа вносить в суд завдаток у визначеній сумі на користь держави, яка повертається йому в разі виконання належним чином своїх повноважень. У Франції дані функції виконують "конкурсний керуючий" та суддя-комісар, які не входять до складу виконавчого органу підприємства-боржника[242]. Деякі науковці підтримують це положення і пояснюють його ефективність саме тим, що арбітражні керуючі реалізують не власні, а публічні інтереси[243].

Що ж стосується захисту інтересів найманих працівників, то тут треба використовувати можливості вітчизняного законодавства, яке потребує вдосконалення. З метою забезпечення реалізації прав та законних інтересів працівників під час процедури санації та ліквідації підприємства-боржника слід наділити трудовий колектив правом вимагати припинення повноважень арбітражного керуючого, який проводить неефективну економічну політику, не забезпечує соціально-трудових прав та інтересів працівників, зазначених у колективному договорі.

 Наступна особливість пов'язана із діяльністю арбітражного керуючого поряд із здійсненням керівником підприємства-боржника своїх обов'язків. Згідно із ч.15 ст.13 Закону, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника (якщо арбітражний суд не усунув керівника боржника від виконання своїх обов'язків). На цій стадії можна вести мову про виконання арбітражним керуючим частини повноважень, що здійснюються від свого імені  в якості самостійного суб'єкта. Однак визначення "від свого імені" потребує уточнення. Відповідні вимоги заявляються від імені особи, в інтересах якої діє арбітражний керуючий (боржника чи кредиторів), оскільки бути позивачем, а також мати майновий інтерес, за даною категорією справ формально можуть лише вони.  Таким чином, на стадії порушення справи про банкрутство арбітражний керуючий не набуває в повній мірі статусу першого керівника підприємства, оскільки продовжує діяти попередній  керівник або орган управління боржника. Щоправда, діяльність останнього дещо обмежується - відповідно до ч.13 ст.13 Закону, керівник або орган управління боржника укладає зазначені в Законі угоди лише за погодженням з розпорядником майна. Та навіть на цьому етапі арбітражний керуючий може залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, тобто має місце його роботодавча правосуб'єктність.

Існує думка, що у цьому випадку виникає комплекс трудових відносин: "арбітражний керуючий - працівник" та "боржник - працівник"[244].  Але в такому випадку комплекс буде передбачати наявність, як мінімум, двох правовідносин з одним працівником з приводу однієї і тієї ж трудової функції, що трудове законодавство не передбачає. Вважаємо, що у цьому випадку правовідносини "роботодавець - працівник" виникають між наймачем (керуючим) та громадянами.

На стадіях санації та при проведенні процедури ліквідації арбітражний керуючий отримує в певному обсязі правосуб'єктність роботодавця як керівник підприємства боржника. Так, відповідно до п.1 ч.4 ст.17, з дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження керівника боржника, а управління боржником переходить до керуючого санацією. Крім того, припиняються повноваження органів управління боржника-юридичної особи, і вони зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією документації, матеріальних та інших цінностей боржника (п.2 вищезгаданої статті). А згідно з п.11 ч.2 ст.18, заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, може бути звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації, і звільнення здійснює арбітражний керуючий. Ті ж повноваження має і ліквідатор (арбітражний керуючий на стадії ліквідації боржника), про що свідчить аналіз пунктів 2,5, 10  ч.1 ст. 25 Закону.

 Повноваження арбітражного керуючого припиняються у випадках, коли: суд усуває його від виконання обов'язків, про що виноситься ухвала (ч.9 ст. 3-1 Закону); у разі анулювання ліцензії (ч.2 ст.3-1 Закону); є власна заява керуючого  чи рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання керуючим своїх обов'язків (ч.8 ст.17 Закону). В літературі уже зверталася увага на те, що відсторонення арбітражного керуючого за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків  має певну схожість з дисциплінарним стягненням за трудовим правом у вигляді звільнення[245].  До речі, законодавство окремих країн СНД (наприклад, ст. 9 Закону Республіки Казахстан "Про банкрутство") вказує на те, що особа, яка здійснює процедури банкрутства, може бути відсторонена від виконання своїх обов'язків при здійсненні дій, що є підставою для звільнення керівника організації.

Дослідження правового статусу арбітражного керуючого дозволяє зробити висновок, що віднесення його виключно до суб'єктів цивільного права себе не виправдовує, оскільки певні відносини за  участю останнього реалізуються у відповідності з принципами трудового права. Арбітражний керуючий має спеціальний правовий статус, оскільки він є суб'єктом як цивільно-правових, так і трудових правовідносин. В останніх він виступає як одноособовий орган ("перший керівник"), що володіє роботодавчою правосуб'єктністю.

         Складний статус вимагає і відповідного рівня правового регулювання, яке поки що не можна назвати досконалим. Постійно зростаючий вплив ролі арбітражних керуючих в умовах перерозподілу пріоритетних сфер економіки та безпосередня участь як в економічній долі певного суб'єкта підприємницької діяльності, так і в долі конкретних трудових колективів та кожного окремого працівника  дає підстави у найбільш стислі  терміни вносити необхідні зміни до чинного законодавства з питань банкрутства та законодавства про працю. Зокрема:

- чіткого визначення порядку оформлення трудових відносин арбітражного керуючого з представниками комітету кредиторів, у випадках, передбачених ст.52 Закону (особливості банкрутства відсутнього боржника) та з інших підстав;

- встановлення механізму реалізації прав трудового колективу в процедурі санації та ліквідації підприємства -боржника;

- чіткого окреслення порядку взаємодії арбітражного керуючого з комітетом кредиторів, які виступатимуть в якості роботодавця, а суд - органом, що встановлює правоздатність арбітражного керуючого;

- розробки типової трудової угоди для арбітражного керуючого.

         Результатом проведеного в розділі дослідження можуть стати наступні висновки:

         - встановлена залежність правового становища керівника в залежності від політичного та економічного устрою держави;