Також передбачено, що результатом виконання Програми буде комплект нормативних документів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо.

Як ми бачимо, в даному випадку йдеться про відповідну інформаційну інфраструктуру та інформаційні ресурси, що покликані створювати безпечні та сприятливі умови життєдіяльності окремих осіб, всього суспільства та держави в цілому [171].

Таким чином, ми можемо стверджувати, що інформаційна безпека - це стан захищеності встановлених законодавством норм та параметрів інформаційних процесів та відносин, що забезпечує необхідні умови існування держави, людини та суспільства як суб'єктів цих процесів та відносин.

Також необхідно визначити ряд основних характеристик інформаційної безпеки, що обумовлюються специфікою її предмету:

1. На сьогоднішній день відбувається розмиття меж між окремими напрямками державної діяльності. Тому діяльність по підтриманню національної безпеки охоплює певну частину інших напрямів діяльності держави, зокрема інформаційної. Саме на перетині цих напрямів формується сфера державної діяльності, яка пов'язана із підтриманням стану інформаційної безпеки держави, суспільства та людини.
2. Співвідношення між напрямками державної діяльності щодо інформації, національної та інформаційної безпеки постійно змінюється під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів.
3. Основою для втручання та участі держави в інформаційних процесах та відносинах є такі категорії як компетенція та юрисдикція, ніякого окремого "інформаційного суверенітету" не існує.
4. Конституція України надає питанням захисту інформаційної безпеки статусу окремої функції держави, що говорить, насамперед, про офіційне визнання пріоритету цього напрямку державної діяльності.
5. Компетенція держави в сфері інформаційної безпеки обумовлюється конкуренцією між інформаційними правами особи та функціями держави і її органів по регулюванню інформаційних процесів та відносин.
6. В демократичному суспільстві державне регулювання інформаційної сфери можливо лише шляхом встановлення правових норм.
7. Політика інформаційної безпеки носить багатовекторний характер що обумовлюється неоднорідністю суспільних відносин в цій сфері.

Таке змістовне наповнення категорії "інформаційна безпека", на нашу думку, є більш прийнятним з позицій правової науки і практики і запровадження його дозволить конкретизувати нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в цій сфері, або навіть, створити окремий кодифікований акт.