Протягом всієї історії людства інформація розглядалася як важливий військовий, політичний, економічний, соціальний фактор, що в значній мірі обумовлював подальший розвиток держави, суспільства та особистості в конкретно-історичних умовах. Володіння певною інформацією виступало в якості володіння певною цінністю суспільного характеру. Здатність індивідуумів збирати, накопичувати, трансформувати та передавати інформацію взагалі стала одним з головних факторів, що сформував людину як соціальну істоту, фактором, що дозволив індивідуумам взаємодіяти, передавати досвід та знання наступним поколінням, тим самим ставши основою суспільного прогресу.

Здавалося б, що така важлива субстанція як інформація повинна була давно стати предметом наукових досліджень. Та проблемами інформації, її сутністю, процесами її збирання, обробки, зберігання, передачі, розповсюдження вчені стали безпосередньо займатися лише у ХХ столітті. Інформація стала предметом окремої галузі науки - кібернетики (від грецького kybernetike - мистецтво управління), яка представляє собою науку про загальні риси процесів та систем управління в технічних пристроях, живих організмах та людських організаціях.

Але слід зазначити, що в правовому аспекті почали приділяти увагу проблемам інформації набагато раніше. В першу чергу, в плані регулювання обігу інформації, пов'язаної з діяльністю держави та державними інтересами. Це твердження має право на існування тому, що вже починаючи з перших існувавших держав - Стародавніх Єгипту та Вавилону, ми можемо зустріти такі поняття як державна таємниця, знайти правові норми, що передбачали покарання за зраду, яка включала в себе передачу ворогові певної інформації і таке інше. В цьому можна вбачати зародження основ інформаційного права.

Існує багато визначень інформації. В загальному розумінні вона представляє собою "певні відомості, сукупність яких-небудь даних, знань"[345, 153]. Виділяють два аспекти існування інформаційної субстанції. По-перше, це структурна інформація, яка являє собою міру організації або впорядкованості системи чи процесу і є їх внутрішньою характеристикою. В другому аспекті інформація безпосередньо пов'язана з процесом віддзеркалення як в матеріальному так і в нематеріальному світі. Якщо предмет зазнає певних змін, що є результатом (віддзеркаленням) впливу іншого предмету, то перший предмет стає носієм інформації про другий предмет. І якщо для неживої природи процес віддзеркалення носить пасивних характер, будучи простим механізмом констатації певних даних, то для об'єктів живої природи, передусім індивідуума, процес віддзеркалення носить активний характер і пов'язаний не лише з сприйняттям інформації, але й з її аналізом, переробкою, передачею.

В сучасних трактуваннях в рамках інформаційного права, часто намагаються сприймати інформацію в чистому вигляді, хоча незалежно від носія вона підпадає під правове регулювання лише тоді, коли відносно неї виникають певні суспільні відносини, тобто, лише тоді, коли цією інформацією починають оперувати конкретні особи. Саме інформаційні відносини та процеси виступають в якості предмету інформаційного права.

Необхідно відмітити, що на сьогоднішній день категорія "інформація" є одним з найпоширеніших в науці та практиці. Але разом з тим, ця поширеність поєднується з невизначеністю та дискусійним характером самого визначення поняття інформації. Багато в чому ця дискусійність пов'язана із специфічним характером принципів та методів вивчення та використання інформації в різних галузях науки і практики. Ці розбіжності проявляються в сприйнятті самої інформації, у визначенні форм її прояву у матеріальному світі, її місця у певних системах світогляду, її ролі у функціонуванні індивідів, суспільних груп, держави та суспільства в цілому.

Засновником теорії інформації вважається К. Шеннон, який в своїй роботі "Праці по теорії інформації та кібернетиці"[356, 718] на початку 60-х рр.. ХХ століття виклав кількісно-математичні принципи інформації, визначаючи останню як невизначеність що скорочується. Таким чином, інформація розглядається ним як фактор, що усуває невизначеність вибору, при чому кількість інформації тим більше, чим більша невизначеність усувається за допомогою цієї інформації. Теорія інформації К. Шеннона стала затребуваною із зростанням інформатизації суспільства для визначення розмірів інформаційних потоків і згодом дала можливість розвинути нові концепції впорядкування інформаційних процесів.

Один з засновників кібернетики Н. Вінер розглядав інформацію як специфічну субстанцію, відмінну як від матеріального так і від ідеального, стверджуючи, що "інформація - це ані матерія, ані енергія"[34, 418].

Кінець ХХ століття вніс значні зміни у сприйняття самого поняття інформації та її соціального значення в суспільстві. Це пов'язано з процесом формування так званого інформаційного суспільства, тобто суспільства, основною характеристикою якого є стрімко зростаюча, всепроникаюча інформація про всі сторони життєдіяльності такого суспільства. Головними аспектами, що характеризують соціальне та політичне обличчя та рівень розвитку такого суспільства є: "інформованість населення, безперешкодна робота всіх служб масової інформації та їх здатність збирати і передавати об'єктивні відомості і їх оцінки; а також, що не менш важливе, інтерес до їх роботи у всіх верствах народу, доступність інформації та наявність технічних засобів, що дозволяють її отримати"[237, 130]. Сучасні технології вже не обмежуються рамками однієї країни, а мають загальносвітове значення. На перше ж місце в сучасних умовах виходять саме інформаційні технології. За висловленням канадського вченого Маршала Маклюена інформаційна ситуація світу схожа на велике селище. Події, що відбулися в самому віддаленому регіоні планети в той же день стають відомі людям у всіх цивілізованих країнах. Електронні засоби масової комунікації та передачі інформації діють зі швидкістю світла, тим самим стираючи кордони та зменшуючи відстані.

Ми можемо сказати, що так само як в ХVІІ ст. промислова революція змінила тогочасний світ і стала економічною базою для народження нового економічного укладу - капіталізму (чи індустріального суспільства), в наші дні відбувається "інформаційна революція", яка змінює традиційні схеми загальної взаємозалежності постійним підвищенням числа каналів комунікації та стає передумовою становлення і розвитку нової формації - інформаційного суспільства. Одні з прихильників теорії інформаційної революції - американці Р. Кохане та Дж. Най класифікують всю інформацію, що обертається в сучасному Світі, за трьома типами: вільна інформація, комерційна інформація та стратегічна інформація [380, 85].

До вільної інформації можна віднести таку, що розповсюджується безкоштовно. До такої вільної інформації відносяться програми громадського телебачення, радіомовлення, політична реклама, різного роду інформаційні акції, вільна інформація, розміщена в мережі Інтернет тощо. Стрімке, практично в геометричній прогресії зростання потоків та обсягів вільної інформації, яке носить характер інформаційного вибуху, вбачається одним з результатів інформаційної революції.

Інший різновид інформації - комерційна, тобто та інформація, яка виробляється з метою отримання прибутку у вигляді компенсації за її використання іншими, набуває в наші дні все більшого поширення. Взагалі, однією з ознак формування інформаційного суспільства є те, що інформація сама по собі стала товаром, при чому товаром, що має стратегічне значення для держави і суспільства. Поступово навіть рівень економічної могутності держави починає вимірюватись не лише обсягами та рівнем матеріального виробництва, а саме обсягами виробництва та поширення інформації. Як зазначають фахівці в галузі економіки: "З економічної точки зору інформація представляє собою неречовий продукт інтелектуальної діяльності людини і суспільства"[300, 36]. При цьому виробництво та розповсюдження інформації на сьогоднішній день є одним з найприбутковіших видів бізнесу, що підтверджується результатами роботи тієї ж корпорації Microsoft, лідера на ринку інформаційних технологій.

Однією з найхарактерніших ознак інформаційної революції в цій сфері стало народження електронної комерції, яка розвивається у відповідності до всіх законів ринку та вільної конкуренції. В сфері електронної комерції найбільш яскраво проявляється та модель ринкових відносин, яка чекає наше суспільство в майбутньому і ця модель ставить перед законодавцем непрості проблеми щодо правового регулювання таких відносин.

Проблеми пов'язані з тим, що процес виробництва, розповсюдження та споживання інформації має специфіку, відмінну від аналогічних процесів, що відбуваються з предметами матеріального світу. Ця специфіка полягає в ідеальній природі інформації. На відміну від матеріальних продуктів, споживання яких означає їх руйнування або втрату споживчих якостей, споживання інформації не призводить до аналогічних результатів. Інформація здатна копіюватися будь-скільки разів, при цьому не зменшуючись і не втрачаючи своїх споживчих якостей. Інформація здатна зберігатися, накопичуватися на будь-яких, придатних для цього носіях, а також у свідомості як окремого індивідуума так і в масовій свідомості суспільства. Інформація здатна змінюватися, вдосконалюватися, деталізуватися; на її основі можливо створення нової інформації тощо. Суб'єкт, що отримав, спожив інформацію, може передавати її іншим суб'єктам або в незмінному вигляді, або переробивши її завдяки власному розуму, або створивши нову інформацію. При цьому процесі передачі або поширення інформації вона, будучи отриманою іншими суб'єктами, залишається і у суб'єкта, що її поширює.

На цьому фоні найбільш традиційним та звичним виглядає третій тип інформації - стратегічна інформація. Стратегічна інформація безпосередньо пов'язана з діяльністю держави і має таке саме давнє коріння і історію, що і історія держави як правового та суспільно-політичного явища. Головною характеристикою стратегічної інформації має виступити специфічний правовий режим її збору, виробництва, зберігання та використання, а саме - режим таємності, або обмеженого доступу який забезпечується силою державного примусу. Але розвиток інформаційних процесів не обминув і цей "раритетний" вид інформації. Одночасно зі зростанням темпів розвитку суспільства та технологій зменшується час, протягом якого держава здатна забезпечувати секретність тієї чи іншої інформації, і це, не в останню чергу, пов'язано зі специфікою такої субстанції як інформація. Так, на думку Х. Клівленда "подібно до вірусу інформація намагається уразити все навколо себе. Надсуворіші бар'єри таємності, права інтелектуальної власності, а також питання конфіденційності будь якого рівня легко долаються за допомогою цього всесильного ресурсу"[369, 32].

В основі виникнення інформації лежить процес відображення, тобто передачі інформації від одного об'єкту до іншого та відображення цих процесів у свідомості індивідуума. Іншими словами, взагалі весь сенс існування інформації в суспільстві полягає у комунікації - процесі передачі інформації. А розвиток засобів комунікації багатократно прискорює цей процес і збільшує кількість та обсяг інформаційних потоків. Все це кінець кінцем може призвести до значного скорочення режиму таємності і ставить завдання розробки нових методів її забезпечення. Якщо раніше ці методи носили, в першу чергу, пасивний характер - характер певних обмежень або заборон, то на сьогоднішній день ці методи повинні бути активними, зокрема, це стосується таких методів як дезінформація та інформаційна експансія. Якщо не можливо повністю приховати інформацію, то потрібно її замаскувати, не обмежувати інформаційні потоки, а навпаки розширювати з тим, щоб ймовірні противники були неспроможні переробити та відділити корисну інформацію від некорисної або невірної, що ставить принципово нові завдання в галузі інформаційної безпеки.