Укладення спадкового договору частково або не повністю дієздатною внаслідок віку або стану психічного здоров'я особою, а також особою, обмеженою у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами або визнаною недієздатною внаслідок психічного розладу, може служити підставою для визнання правочину недійсним                (ст. 221-226 ЦК України).

 Слід звернути увагу на те, що набувач - фізична особа може бути, як таким, що не має жодного стосунку до спадщини, і не може претендувати на спадкування, так і входити до числа спадкоємців за заповітом або за законом.

 При укладанні спадкового договору набувач, якщо він є спадкоємцем за заповітом або за законом, не втрачає права на спадкування у тій частці майна, яке не було зазначене у спадковому договорі.

 Юридична особа може бути набувачем у спадковому договору, якщо вона визнається правосуб'єктною відповідно до правил ст. 91 та 92 ЦК України.

 Цивільна правосуб'єктність юридичної особи, тобто її здатність бути суб'єктом цивільних відносин, складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності цієї особи.

 Цивільна правоздатність юридичної особи це її здатність мати цивільні права і обов'язки, яка виникає з моменту створення юридичної особи, і припиняється з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

 Згідно ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

 Таким чином, на зміну спеціальній правоздатності юридичної особи, яка передбачалася радянським цивільним законодавством, прийшов принцип універсальної правоздатності, що є відображенням сучасної тенденції розвитку концепції цивільного права України, як права приватного.

 Разом з тим, обсяг цивільної правоздатності юридичної особи не є безмежним, оскільки визначається її установчими документами. Це означає, що комерційні організації, якщо в їх установчих документах не міститься вичерпний перелік видів діяльності, яку вони можуть здійснювати, можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Реалізуючи власну правоздатність, юридична особа може укладати будь-які правочини. Проте, якщо, наприклад, статутом юридичної особи визначений вичерпний перелік можливих видів її діяльності - вона наділена спеціальною правоздатністю, виходити за межі якої не має права. Укладені такою юридичною особою за межами її правоздатності правочини, очевидно, мають визнаватися недійсними судом, як такі, що не відповідають вимогам закону (ст. 215, 203 ЦК України).

 Обмеження цивільної правоздатності юридичних осіб може також мати місце за рішенням суду у випадках, спеціально передбачених законом (частина 2 ст. 91 ЦК України). Обмеження цивільної правоздатності юридичних осіб також може мати місце і за рішенням суду у випадках, спеціально передбачених законом[6].

 Крім того, у літературі слушно звертається увагу на те, що обмеженням правоздатності юридичної особи можна вважати правило частини 3 ст. 91 ЦК України, відповідно до якого здійснення нею окремих видів діяльності, перелік яких встановлюється законом, можливе лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії). Це правило поширюється на юридичних осіб, наділених як спеціальною так і універсальною правоздатністю, як на підприємницькі, так і непідприємницькі організації. Наприклад, таке ліцензування передбачено законом України "Про благодійництва і благодійні організації" від 7 березня 2002р.

 З врахуванням сказаного можна зробити висновок, що юридична особа, за загальним правилом, може бути набувачем в спадковому договорі, якщо тільки її цивільна правоздатність не обмежена спеціальним законом, судом або установчими документами даної юридичної особи[7].

 Разом з тим, оскільки самої лише цивільної правоздатності юридичної особи для того, щоб виступати набувачем у спадковому договорі, недостатньо, виникає необхідність з'ясування значення цивільної дієздатності юридичної особи, тобто її здатності набувати власними діями цивільні права і приймати на себе цивільні обов'язки.

 Цивільну дієздатність юридична особа реалізує через свої органи, які діють відповідно до установчих документів або закону[8] (частина 1 ст. 92 ЦК України).

Органи юридичної особи формують і виражають її волю, тому саме через ці органи, за їх допомогою, їхніми діями, юридична особа здобуває цивільні права і приймає цивільні обов'язки[9], зокрема, за спадковим договором.

 Разом з тим в якості осіб, які реалізують дієздатність юридичної особи можуть бути відповідно до частини 2 ст. 92 ЦК України інші суб'єкти, які є її учасниками. Юридична особа приймає участь в цивільному обігу через своїх працівників, завдяки діям яких вона не тільки здійснює свої права і виконує обов'язки, але також  набуває і припиняє їх. Дії цих працівників вважаються згідно з законом діями самої юридичної особи.

 При цьому орган юридичної особи, або інший суб'єкт, який діє від її імені, не можуть виходити за межі наданих ним повноважень[10]. У разі, коли ця вимога порушена, застосовуються правила ст. 241 ЦК України про наслідки укладення правочину з перевищенням повноважень. Відповідно права та обов'язки у юридичної особи в такому випадку можуть виникати лише в разі наступного схвалення нею правочину, зокрема, про набуття прав та обов'язків в результаті спадкового договору.

 Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

 Ст. 227 ЦК, яка передбачає цю ситуацію, продовжує традицію обмеження так званих "протистатутних правочинів", передбачених ст. 50 ЦК 1963 р. Остання виходила з того, що кожна юридична особа має спеціальну правосуб'єктність, межі якої визначаються її статутом або загальним положенням про юридичні особи певного виду. Правочини, вчинені за цими межами, визнавалися недійсними[11].

 Разом з тим, ст. 227 ЦК переносить обмеження у іншу площину. Тепер правочиноздатність юридичної особи обмежується не її статутними цілями, а вимогою наявності у неї відповідного дозволу (ліцензії) на вчинення певного правочину або правочинів певного типу. Правочин, укладений без такого дозволу (безліцензійний правочин) може бути визнаний судом недійсним. При цьому наявність провини учасників правочину значення не має.

 Наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція[12].

[1]Текст наводиться за виданням: Германское право. Гражданское уложение / Пер. с нем. -М.: Междунар. центр фин.-эк. развития, 1996. - Ч. 1.

[2]Справа № 2-306/03. Архів місцевого суду Малиновського району  м. Одеси за 2003 рік.

[3]Детальніше про поняття шлюбного договору див.: Ульяненко О.О. Шлюбний договір у сімейному праві України. -Дис... канд. юрид. наук. -К., 2003. -С. 63-79.

[4]Див.: Ульяненко О.О. Значення інституту шлюбного договору та його зв'язок з іншими видами договорів у світлі нового сімейного законодавства // Вісник прокуратури. -2003. -   № 3. -С. 80-84.

[5]Див.: Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник. -К.: А.С.К., 2001.

[6]Див.: Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова,  О.М. Калітенко. -Харків: Одіссей, 2003. -С. 62.

[7]Про тенденції у цій галузі див., наприклад: Борисова В.І. Органи юридичної особи // Проблеми законності. -Харків, 2002. -Вип. 53. -С. 33-40.

[8]Див.: Примак В. Ознаки юридичної особи, її цивільна правосуб'єктність і відповідальність - питання правового зв'язку та взаємної обумовленості // Юридична Україна. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - № 9. - С. 19.

[9]Борисова В.І. Органи юридичної особи // Проблеми законності. -Харків, 2002. -Вип. 53. -С. 34.

[10]Див.: Черепахин Б.Б. Органы и представители юридического лица // В кн.: Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. -М.: Статут, 2001. -  С. 467-477.

[11]Див.: Гражданский кодекс Украины: Комментарий. -Харьков: Одиссей, 1999. -С. 109.

[12]Див.: Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. - Харків: Одіссей, 2003. -С. 152.