Успішне досягнення цілей громадського порядку - враховуючи складність, різноманітність та багатогранність суспільних відносин, які складають його зміст - вимагає комплексного розв'язання, участь в якому приймають всі державні органи, органи місцевого самоврядування, громадські формування, посадові особи та громадяни притаманними їм формами і методами діяльності.

В своїй основі охорона громадського порядку являє собою практичне забезпечення його силами та засобами органів держави та громадськості, тобто їх практичну діяльність, об'єднану єдиним комплексом вжитих заходів спрямованих на чітке дотримання учасниками відносин своїх обов'язків. Основним призначенням цієї діяльності є здійснення боротьби з різного роду посяганнями на суспільні відносини, які складають зміст громадського порядку, попередження шкідливих наслідків стихійних сил природи та інших явищ схожого характеру, а також сприяння становленню та розвитку суспільних відносин, які зміцнюють громадський порядок у країні.

Охорона громадського порядку здійснюється різними організаційними та правовими способами, в переліку яких важливе місце належить цивільно-правовим, кримінально-правовим та адміністративно-правовим.

Адміністративно-правова охорона громадського порядку являє собою виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління, яка складається із встановлення обов'язкових правил поведінки, створення умов, що вимагаються для їх виконання, а також здійснення адміністративного нагляду та вживання заходів впливу. Виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління по охороні громадського порядку підрозділяється на нормотворчу, правозастосовну та правоохоронну.

В системі органів державного управління, які здійснюють охорону громадського порядку, особливе місце відводиться органам внутрішніх справ. Зміст їх діяльності найбільш предметно проявляється при дослідженні охорони громадського порядку із застосуванням методів науки управління, через системний аналіз виконання цієї складної соціальної функції.

Громадський порядок, як наголошується у літературі, - це цілісна система відносно самостійних, але тісно взаємопов'язаних і взаємодіючих відносин, зумовлених єдністю їх економічної та політичної основи, яка володіє внутрішньою організацією, структурою та прагне до певної спільної мети [116. - с.8].

Носіями відповідних прав і обов'язків у сфері громадського порядку є люди. Різні групи їх, об'єднані якою-небудь спільною ознакою, можуть являти собою самостійну систему. В даному випадку в сфері громадського порядку такою спільною ознакою буде виступати вимога про недоторканність суспільних відносин, що склалися та виконання кожним їх учасником своїх обов'язків.

Громадський порядок, як кожна діюча система, відчуває керівний вплив з боку відповідного суб'єкта управління, має свої певні цілі, засоби та способи управління. В зв'язку з цим виникає необхідність визначити зміст супутніх системі елементів:

• об'єкт управління (внутрішня його структура та взаємозв'язок складових частин);
• призначення, мета системи, що склалася;
• суб'єкт управління;
• зміст керівного впливу.

Без сумніву, найбільшу складність являє визначення об'єкта управління, його структури, взаємодії складових частин, характер середовища їх існування і т. п., тобто створення моделі громадського порядку. Уявляється можливим виділити в першу чергу наступні складові компоненти громадського порядку:

• недоторканність відносин, що склалися, які забезпечують захист людини і громадянина та їх законних інтересів;
• недоторканність відносин, що забезпечують власність;
• недоторканність відносин, що забезпечують необхідну обстановку для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій їх посадових осіб та громадян.

Таким чином, основною структурною частиною даного об'єкта управління є поведінка громадян, діяльність посадових осіб, державних і громадських органів, установ і організацій, які виступають носіями певних сукупностей суспільних відносин і взаємно дотримуються встановлених цими відносинами прав та обов'язків.

Об'єктом управління виступають й інші супутні компоненти, які входять в систему. Таким супутнім компонентом виступає, зокрема, навколишнє середовище, яке характеризується обставинами, що забезпечують реальне існування відносин, що склалися. Такого роду обставини можна згрупувати в три основні групи:

1. обставини, які характеризують суб'єкти відносин, що склалися;
2. особливості правових норм, які регулюють суспільні відносини в сфері громадського порядку;
3. умови прояву суспільних відносин.

Звичайно, встановлення характеристик супутніх компонентів, які впливають на суспільні відносини, що склалися, є самостійним предметом дослідження. Між тим, навіть на схематичному рівні, уявляється можливим виділити деякі загальні ознаки супутніх компонентів, які входять до об'єкту управління. До першої групи обставин, характеризуючих суб'єкти відносин, що склалися та тих, що являються об'єктом управління, слід віднести такі ознаки:

а) демографічні дані суб'єктів відносин;

б) їх економічний стан;

в) побутові умови;

г) загальнокультурний рівень;

д)  психологічний стан;

е) професіональну освіту;

ж) рівень правових знань, знань етнічних, моральних, релігійних норм та ін.

До другої групи обставин, які характеризують правові та моральні норми, що виступають засобом регулювання сукупностей суспільних відносин, що склалися, які складають зміст громадського порядку і також виступають об'єктом управління, слід було б віднести наступні ознаки:

а) повнота регулювання суспільних відносин;

б) обгрунтоване співвідношення регулювання суспільних відносин за допомогою правових та моральних норм;

в) чіткість та ясність встановлюваних нормами заборон, простота їх розуміння;

г) відповідність встановлюваних заборон інтересам переважної більшості суб'єктів та ін.

І, нарешті, до третьої групи обставин, які характеризують умови прояву, існування суспільних відносин в сфері громадського порядку, слід було б віднести наступні ознаки:

а) організація інформування суб'єктів про діючі та виникаючі заборони;

б) створення реальних умов безперешкодного виконання встановлених відносинами обов'язків;

в) створення умов, що забезпечують негайне виявлення фактів невиконання передбачених відносинами обов'язків.

Сукупність всіх перерахованих компонентів в їх взаємозв'язку та взаємодії складає необхідний прояв суспільних відносин в сфері громадського порядку, який є у досліджуваній системі об'єктом управління (така побудова громадського порядку, який виступає об'єктом управління в даному системному утворенні, подано схематично і не претендує на повноту охоплення всіх складових елементів громадського порядку. Оскільки використовується як методичний прийом для створення моделі, яка вимагається).

Слід звернути далі увагу на те, що важливим елементом будь-якого системного утворення є визначення мети системи, що склалася. В запропонованому системному утворенні метою керівного впливу на об'єкт управління, очевидно, буде досягнення такого становища, коли кожним учасником суспільних відносин в сфері громадського порядку будуть беззастережно виконуватись встановлені правовими і моральними нормами обов'язки, і тим самим безперешкодно реалізовуватись їх взаємні права, своєчасно попереджатись та припинятись різного роду порушення відносин і негайно відтворюватись нормальні відносини. В аспекті, що розглядається, такою метою є зразковий громадський порядок у країні.

Між тим, повне та кінцеве досягнення мети системного утворення не можливо, оскільки це невідворотно пов'язано з виявленням і вирішенням протиріч суспільного розвитку, тобто з встановленням виникаючих перешкод та їх успішним подоланням.

Практика забезпечення охорони громадського порядку в країні дозволяє виявити ряд наявних протиріч суспільного розвитку, які стоять на шляху до досягнення зразкового громадського порядку. Це такі протиріччя, як суспільні інтереси, з одного боку, та низький рівень свідомості окремих учасників відносин, який не дозволяє їм піднятися до рівня розуміння цих інтересів - з іншого боку; створення норм, які регулюють відносини в сфері громадського порядку - і незнання чи нерозуміння змісту таких норм в силу низької правової культури; встановлення нечітких, неконкретних заборон та правил поведінки - і відсутність єдності вимог до їх виконання; встановлення заборон, вимог, які не викликаються об'єктивною необхідністю або таких, що  не відповідають інтересам переважної більшості учасників відносин; встановлення правовідносин - і відсутність умов для їх безперешкодного прояву та ін.

Виявлення та встановлення повного переліку існуючих протиріч суспільного розвитку в сфері громадського порядку передбачають необхідність систематичного вивчення всіх умов і обставин, супутніх порушенням суспільних відносин в сфері громадського порядку з метою виявлення їх закономірностей і тенденцій, своєчасного виявлення нових характерних ознак і особливостей.

Сутність управління в системному утворенні полягає у впливові управляючої системи на управляєму для досягнення відповідної мети. Стосовно запропонованої моделі, управління в сфері громадського порядку розуміється як вплив на складові компоненти громадського порядку (суб'єктів відносин; правові і моральні норми, що регулюють суспільні відносини в сфері громадського порядку; умови прояву цих відносин) з метою забезпечення зразкового громадського порядку, своєчасного попередження порушень суспільних відносин, припинення таких порушень та відновлення порушених суспільних відносин.

Для здійснення такого керівного впливу на складові компоненти громадського порядку повинні бути чітко визначені суб'єкти цього впливу, відповідні його напрямки, а також прийоми і методи управління. Виконання цих вимог дозволить створити структуру моделі забезпечення громадського порядку в країні. Таким чином, застосування методу системного аналізу, на нашу думку, ще раз наглядно підтверджує висновок про те, що забезпечення громадського порядку це задача комплексна. Оскільки кожному напрямку управляючого впливу повинно бути відведено певне місце у всій системі управління, то необхідно чітке визначення управляючого суб'єкта. Органи внутрішніх справ, як показує системний аналіз, не в змозі взяти на себе роль єдиного суб'єкта управління, забезпечуючого ефективний керівний вплив на всі компоненти, які складають зразковий громадський порядок. Тому для забезпечення громадського порядку в країні по кожному компонентові, що складає зміст громадського порядку, повинні бути точно визначені відповідні державні органи або громадські організації, які здійснюють керівний вплив, конкретно визначені їх повноваження, сили та засоби, способи і методи управління, які у своїй сукупності забезпечують успішне виявлення та подолання протиріч суспільного розвитку по закріпленому напрямку.

У певній мірі законодавством розподілена компетенція по управлінню в сфері охорони громадського порядку між органами державної влади та управління, судом, прокуратурою. Між тим, питання про чітке розмежування компетенції різних органів державного управління в сфері охорони громадського порядку нагально вимагає свого вирішення.

Таким чином, створена модель громадського порядку (додаток В) дозволить визначити шляхи здійснення керівного впливу на громадський порядок та віднайти шляхи ефективного забезпечення громадського порядку.

Отже, зроблений аналіз дозволяє зробити наступні висновки:

1. Виходячи з положень, загальної теорії права, під громадським порядком у широкому змісті розуміється вся система суспільних відносин, що існують у даному суспільстві.