Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

3. Подальший етап розслідування крадіжок

Сторінки матеріалу:

  • 3. Подальший етап розслідування крадіжок
  • Сторінка 2

Початковий етап розслідування крадіжок у разі успішного його виконання повинен завершуватись установленням особи, щодо якої є достатні підстави для підозрівання її в учиненні крадіжки. Наступний етап характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження раніше зібраних фактів щодо винності цієї особи. На ньому можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

• Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено потерпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнавання інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

  • негативних обставин під час розслідування події (про які зазначено вище);
  • результатів відтворення обстановки та обставин події щодо перевірки певного факту (наприклад, чи могли фактично бути у приміщенні матеріальні цінності в певній кількості та обсязі; чи справді можна було крізь такий пролом у стіні чи двері винести вказані предмети тощо);

-   даних судових експертиз, допитів, очних ставок.

  • Факт крадіжки й особу, яка її вчинила, встановлено, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним у справі доказам, викрадене майно виявлено. У цій ситуації слідчий приймає рішення про достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.
  • Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, приміром, факт виготовлення заздалегідь знаряддя зламу, збуту викраденого тощо). За цієї ситуації слідчий на підставі аналізу показань обвинуваченого будує версії з кожного пункту як зізнання, так і заперечення пред'явленого обвинувачення. З метою перевірки сконструйованих версій проводяться допити нових свідків, очні ставки.
  • Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обвинуваченого в її вчиненні, але він пред'явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки та осіб, які можуть це підтвердити), викраденого майна не знайдено. У цій ситуації перевіряються версії щодо місця перебування обвинуваченого (чи міг він перебувати у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також причетність осіб, на свідченні яких базується алібі обвинуваченого, до його злочинної діяльності. Опрацьовуються версії про подальшу долю викраденого майна, триває реалізація тактичних операцій перевірки алібі, розшуку викраденого майна. З цією метою проводяться додаткові обшуки за місцем проживання обвинуваченого, за місцем знаходження належного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо), пред'явлення для впізнання потерпілим, обвинуваченим предметів, що належать їм, судові експертизи, допити свідків, очні ставки та ін.

У тих випадках, коли злочинця не встановлено або встановлено, але ще не затримано, вказані слідчі ситуації початкового етапу переходять і на подальший етап розслідування. Дії слідчого мають бути спрямовані на виявлення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів, колег по службі), забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення й усунення причин і умов, що сприяють учиненню крадіжки. Цьому може також сприяти вміла взаємодія слідчих органів з громадськими організаціями та окремими громадянами.

Отже, до кола слідчих дій, що на цьому етані розслідування крадіжок повинні бути виконані у тій чи іншій послідовності, залежно від наявної слідчої ситуації, належать: затримання підозрюваного, його особистий обшук; обшук за місцем проживання, роботи або навчання; освідування, допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення й проведення судових експертиз; відтворення обстановки та обставин події; пред'явлення для впізнання виявлених у ході обшуків чи інших заходів предметів тощо.

Затримання особи, підозрюваної у вчиненні крадіжки, може відбуватися за таких ситуацій: 1) за умови виявлення у неї або в її помешканні викрадених предметів, цінностей; 2) коли цю особу встановили вивченням документів, за допомогою яких було оформлено збут краденого майна через комісійні магазини, ломбарди тощо; 3) коли, під час реалізації краденого, було затримано родичів або знайомих особи, яка вчинила крадіжку, і вони на допитах називають підозрюваного, підтверджуючи факт передання чи продажу їм цього майна; 4) під час збуту краденого самим злодієм; 5) коли підозрюваного було затримано оперативними засідками, організованими на місці складування краденого майна тощо.

У момент затримання проводять особистий обшук, а потім обшуки в помешканні та за місцем роботи підозрюваного. За наявності для того підстав можуть проводитись обшуки і в його родичів та знайомих. Метою обшуків є виявлення краденого майна, грошей, одержаних від його реалізації, знарядь зламу та злодійського інструменту, які використовувалися під час учинення крадіжки, одягу і взуття, де могли залишитися сліди перебування суб'єкта на місці вчинення крадіжки.

Допит підозрюваного. Допитуваному пропонують пояснити: за яких обставин при ньому, в його помешканні або в іншому приміщенні, яке має до нього певний стосунок, опинились викрадені речі; з яких причин на ньому, його одязі, взутті залишилися ті чи інші виявлені сліди. Показання підозрюваного, зокрема, висунуті ним версії захисту, підлягають невідкладній перевірці.

Безпосередньо допиту може передувати освідування, метою якого є виявлення і фіксація слідів (пошкоджень, часток речовин тощо), пов'язаних із перебуванням на місці крадіжки, що можуть залишатися на тілі та одязі підозрюваного.

Вилучені в ході обшуків речі та цінності пред'являються для впізнання потерпілим (матеріально відповідальним особам), а в разі потреби і свідкам, коли тим відомі ознаки викраденого майна.

Призначення і проведення судових експертиз. Під час розслідування крадіжок призначаються і проводяться різноманітні судові експертизи, які залежно від мети можна поділити на декілька груп: а) ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, знарядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їхніх частин), дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ (ідентифікаційні); б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна (діагностичні чи класифікаційні). Зокрема, це такі судові експертизи: трасологічна (встановлення цілого за частинами) та її різновид - дактилоскопічна експертизи, експертиза слідів нашарування, експертизи речовин, матеріалів і виробів, товарознавча, судово-хімічна, біологічна експертизи, інколи судово-медична (наприклад, коли під час огляду місця події виявляють сліди крові, слини тощо) та ін.

Оцінювання висновків експертів потрібно проводити дуже вдумливо. Так, доволі категорично будуть установлювати причетність підозрюваного до вчинення крадіжки експертизи, що встановлюють індивідуальну тотожність (наприклад, ідентифікація затриманого за слідами його рук, долонь, виявлених на місці крадіжки; ідентифікація знайденого у ході обшуку в затриманої особи знаряддя зламу за слідами його застосування, вилученими з місця крадіжки). Інші ж експертизи (наприклад, експертиза речових доказів) установлюють лише групову належність об'єктів дослідження.

Допит обвинуваченого. Використовуючи зібрані докази і за наявності законних підстав особу, причетну до вчинення крадіжки, допитують як обвинуваченого.

З огляду на те що, вчиняючи крадіжку, злочинець завжди намагається діяти потай, а виявлення у тих чи інших осіб викраденого майна ще не доказує вчинення розслідуваної крадіжки саме конкретною особою (підозрюваним), допит обвинувачсного доволі часто відбувається зі значними труднощами.

Злочинці, особливо раніше судимі, не схильні без пред'явлення їм вагомих фактів визнавати свою вину, а тим паче видавати співучасників і викрадене майно. Навіть зізнаючись і повідомляючи деякі обставини вчинених крадіжок, вони не поспішають називати можливі джерела одержання доказів своєї вини. Більше, використовуючи прогалини у слідстві, відсутність у справі об'єктивних доказів, вони під час розгляду справи в суді відмовляються від раніше даних показань і намагаються скомпрометувати слідство і слідчого. В інших випадках ці особи, будучи викритими у вчиненні деяких епізодів крадіжок, з метою допомогти уникнути відповідальності своїм співучасникам або іншим особам використовують самообмову, тобто визнають свою причетність у крадіжках, яких вони не вчиняли.

Усе зазначене обумовлює особливо ретельну роботу слідчого щодо збору доказів вини обвинуваченого і виявлення викраденого майна.

Відтворення обстановки та обставин події. Після зізнання обвинуваченого у вчиненні ним крадіжки частіше за все слідчі, для закріплення доказової бази, проводять відтворення обстановки та обставин події у вигляді перевірки його показань на місці події (злочину). Однак доказового значення цієї слідчої дії не варто перебільшувати.

Зрозуміло, що розповідь обвинуваченого на місці з указуванням шляхів, котрими він рухався до і після вчинення крадіжки, місць проникнення у сховища і приміщення (житло), вилучення ним викраденого майна тощо може переконувати в тому, що крадіжку справді вчинено цією особою. Однак реально доказового значення результати перевірки показань на місці набудуть, принаймі, за однієї з таких умов: 1) щоб обвинувачений на місці крадіжки вказав на таку деталь (деталі), що вже були зафіксовані під час огляду місця події і таким способом підтверджують його показання щодо вчинення ним крадіжки; 2) щоб у ході перевірки показань на місці події було додатково виявлено такі речові об'єкти (знаряддя, особисті речі злочинця тощо), яких під час раніше виконаного огляду цього місця виявлено не було і які, безумовно, мають стосунок до розслідуваної події.

У справах про крадіжки ще частіше, ніж перевірка показань на місці, проводиться інший різновид відтворення обстановки та обставин події - слідчий експеримент, для встановлення реальної можливості виконати ті дії, про які дає показання обвинувачений, як-от: здатність суб'єкта до використання для зламу сховищ тощо, тих чи інших специфічних технічних знарядь; здатність особи проникнути у приміщення крізь певні отвори, лази, проломи, вікна, за наявності у неї певних фізичних даних (тілобудови, фізичної сили, зросту і т. ін.). Однак, оцінюючи результати таких експериментів, необхідно пам'ятати, що принципова можливість, здатність нині обвинуваченого у крадіжці виконати ті чи інші дії, ще не означає, що саме вона їх насправді викопувала.

Серед завдань розслідування важливе місце належить установленню обставин, які сприяють вчиненню крадіжок. Ці обставини молена згрупувати за деякими загальними ознаками так: