Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

4. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв

 

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК України. Учиняючи діяння, злочинці прагнуть заволодіти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров'ю потерпілого. Тому криміналістична характеристика цих злочинів охоплюється їх основними схожими особливостями. Законодавець розмежував грабежі та розбої, виходячи з міри небезпеки насильства, застосованого в ході їх учинення.

Типові елементи криміналістичної характеристики грабежів і розбійних нападів є такими:

  1. Узагальнена інформація про можливі безпосередні предмети злочинного посягання.
  2. Відомості про обстановку вчинення злочину (місце, час, умови зберігання й охорони майна).
  3. Відомості про своєрідні ознаки способів учинення злочинів, тобто послідовне здійснення комплексу дій, котрі скеровані па досягнення бажаного результату (підготовка, відкрите викрадення майна чи напад, приховування слідів злочину).

 

4.  Відомості щодо особистості суб'єкта злочину.

5.  Особа потерпілого.

Особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини зазвичай вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті, кафе та інших громадських місцях. Злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, боячись наразитися на напад. Вчиняючи грабіж чи розбійний напад, злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час, знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.

В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу є те, що такі злочинні акції звичайно здійснюються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. Нерідко використовуються різноманітні види сучасної вогнепальної зброї, найновіші технічні пристосування, інструменти та інші засоби ураження. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосіб учинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів із грошима, старално аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від'їзду, планують способи схову й реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників житлових приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх учинення частіше за все пов'язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками.

Найбільш типовими підготовчими для вчинення грабежу чи розбою діями є:

-    попередня розвідка щодо об'єкта посягання;

-    розроблення плану вчинення злочину;

-   підбір учасників і розподіл функцій між ними (за умов учинення групового злочину);

-   вибір (визначення) найбільш вдалих місця і часу;

-   підготування засобів маскування зовнішності, зброї, знарядь зламу, транспортних засобів тощо.

Типовими способами вчинення грабежів і розбоїв є такі:

-   силове й миттєве знімання головних уборів і шарфів;

  • виривання сумок, портфелів та інших носильних предметів із рук потерпілого (ривок);
  • заволодіиня майном у спосіб фізичного або психологічного тиску або ж із застосуванням зброї;
  • заволодіння майном введенням в організм потерпілих отрути, сильнодіючих наркотичних речовин тощо.

Отже, способи вчинення грабежів і розбоїв є різноманітними, і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин. На відміну від деяких інших злочинів, грабежі та розбої мають одномо-мептпий характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому істотного значення набуває встановлення таких обставин:

  • місце, час, умови вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наявність очевидців;
  • хто вчинив розбійний напад чи грабіж (вік, професія нападника, чи притягався раніше до кримінальної відповідальності, якщо так, тоді де він відбував покарання, коло його знайомих, злочинні зв'язки і т. ін.);
  • роль кожного співучасника злочину, вчиненого групою (організатор, виконавець, підбурювач, пособник);
  • чи провадились певні дії та які конкретно щодо приховування злочину;

-    який характер насилля, застосованого до потерпілого;

  • якщо у ході злочину було застосовано зброю (вогнепальну, холодну, хімічну), тоді кому вона належить, де, коли і в кого придбана або відібрана тощо;
  • хто став жертвою нападу, його стан здоров'я і тяжкість тілесних ушкоджень, а також яка ступінь заподіяння моральної та матеріальної шкоди;

 

  • що саме викрадено, кому воно належало, індивідуальні особливості та споживча вартість матеріальних цінностей;
  • які обставини сприяли вчиненню грабежу або розбійницького нападу.