Порушенню кримінальної справи про грабіж або розбій слугують такі джерела (приводи):

-    заява потерпілого;

• заяви, повідомлення осіб, у підпорядкуванні або під охороною яких перебувають матеріальні цінності;
• заяви, повідомлення службових осіб підприємств, установ, організацій, звідки було викрадено майно;

-    заяви очевидців грабежів чи розбійницьких нападів;

-    затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

• повідомлення працівників медичних закладів, які надавали допомогу потерпілим від таких злочинів;

-    інші джерела.

Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є необхідною наявність у первинних матеріалах інформації про характер та обставини події (достатні дані).

Наповнення початкового етапу розслідування цих, як і будь-яких інших злочинів, у кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов'язана з обставинами, що характеризують злочин, тобто з часом, що минув од моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістю викрадених предметів, поведінкою потерпілого, свідків і осіб, причетних до вчинення злочину.

З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх достовірність і достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення додаткових обставин через отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. У процесі перевірки необхідно звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні цьому виду злочину. До них можна віднести:

• наявність ознак старанного підготування, зухвальства, проявленого нападниками;
• ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;
• характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;

•   спосіб зникнення з місця події;

• способи приховання і реалізації злочинно придбаного майна і цінностей;

• дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їхні зв'язки. Встановлення названих ознак здійснюється як на стадії до-

слідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Виявлення вказаних ознак проводиться поетапно, оскільки вони тісно пов'язані між собою.

Отже, грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками статей 186 або 187 КК України, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх перебування, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів1.

1 Глібко В. М. Розслідування грабежів і розбоїв. У кп.: Криміналістика: Підручник / За ред. В. КХ Шспітька.- К., 2001,- С. 551-561.

Назвімо системи цих дій та заходів, залежно від можливих типових слідчих ситуацій па початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв.

Перша ситуація - злочинця затримано на місці злочину або негайно після його вчинення:

-    затримання;

-    особистий обшук і допит підозрюваного;

-    огляд місця події;

-    допит потерпілого та його освідування;

-    обшук за місцем проживання і роботи затриманого;

• огляд і пред'явлення для впізнання вилучених речей і предметів;

-    призначення судових експертиз;

-         установлення можливих очевидців події та їх допити. Друга ситуація - затримано злочинця, який збував викрадене майно:

-    особистий обшук і допит затриманого;

• пред'явлення для впізнання потерпілому і свідкам підозрюваного (після допиту цих осіб), а також пред'явлення їм для впізнання вилучених викрадених предметів і речей;

-    обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного;

-    спостереження за підозрюваним і його оточенням;

• установлення очевидців у місцях збуту викраденого та їх допити.

Третя ситуація - затримано особу, яка скуповувала або збувала викрадене під час грабежу чи розбою майно та якій відома інформація про злочинця, але вона відмовляється її повідомити чи заперечує це:

• особистий обшук особи, що скуповувала чи збувала викрадене майно;

-    огляд місця затримання;

-    допити;

-    обшуки за місцем мешкання і праці затриманого (коли такі є);

-    пред'явлення для впізнання речей і цінностей;

-    накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

• організація засідок за місцем проживання затриманого або в інших місцях;
• затримання (після встановлення) злочинця, який передав або продав скуповувачеві викрадені цінності; обшуки, допити та інші первинні слідчі дії.

Четверта ситуація - злочинець відомий, але він переховується, і місце його перебування невідоме:

-    огляд місця події;

-    допити потерпілих і свідків;

-    обшук за місцем проживання і праці злочинця;

• з'ясування всіх можливих зв'язків підозрюваного, їх оперативна перевірка й подальші допити;

-    накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;

• огляд записників, блокнотів, телефонних довідників тощо, які належали підозрюваному та його оточенню;
• затримання (після встановлення місця перебування) злочинця, допити, обшук (особистий, за місцем затримання та ін.), інші слідчі дії для його викриття.

П'ята ситуація - злочинець невідомий, але щодо нього є певні відомості (ознаки зовнішності, одягу, ім'я, прізвисько, місця, де йому властиво проводити час тощо):

-    огляд місця події та свідків;

-    допити потерпілих і свідків;

-    переслідування "по гарячих слідах";

• перекривання можливих шляхів відходу злочинця (злочинців);

-    подвірно-поквартирні обходи і т. ін.;

• розсилання (розповсюдження орієнтувань про прикмети злочинців);

-    складання суб'єктивних портретів;

-    використання ЗМГ,

-    перевірка за криміналістичними обліками.

Допомогу громадськості у спосіб звернення до населення через ЗМІ використовують із метою:

• виявлення очевидців грабежу чи розбою, інших свідків у справі;
• встановлення особи й місця перебування особи, яка вчинила злочин (суттєве значення має опублікування або показ через ЗМІ фотографії або фоторобота злочинця);
• виявлення нових доказів у справі та викраденого майна тощо.

Шоста ситуація - злочинець невідомий і про нього нічого не відомо. За такої ситуації зміст комплексу слідчих і оператив-по-розшукових дій є аналогічним до попередньої ситуації, за винятком заходів, що ґрунтуються на використанні ознак зовнішності злочинця. Основні напрями:

-    пошук злочинця "по гарячих слідах";

• проведення подвірно-поквартирного обходу з метою виявлення інформації про злочинців і пошуку очевидців (свідків);

-    пошук викраденого майна;

• пошук злочинців за аналогічним способом учинення злочинів (метод MOS);
• перевірка й використання інших обліків інформаційних центрів;
• максимальна активізація негласної оперативної роботи і перевірка підконтрольного контингенту тощо.

Ось перелік обліків, за якими доцільно проводити перевірку в ході розслідування та здійснення пошукових заходів: Криміналістично-пошукові:

-    злочинів, за способами їх учинення (MOS);

• викраденої, загубленої, вилученої, добровільно зданої нарізної зброї;
• стріляних куль і гільз, виявлених на місцях нерозкритих злочинів;

-    слідів рук, вилучених із місць нерозкритих злочинів;

• слідів знарядь зламу та інструментів (у справах про грабежі та розбої, пов'язані з проникненням у житло або інше приміщення способом зламу).

Оперативно-довідкові:

-     про осіб, що обвинувачувались у вчиненні злочину, відносно яких застосовувалося взяття під варту;

-    осіб, що засуджувалися судом за вчинення злочинів;

-    осіб, які перебувають у розшуку;

-    осіб, що вчинили злочин, але були звільнені від покарання;

• про викрадені та не знайдені номерні вироби, предмети антикваріату, автотранспортні засоби (за цим обліком підлягає обовязковій перевірці майно, вилучене від підозрюваного, але таке, що не належить потерпілому, оскільки злочинець міг вчиняти й раніше інші злочини, майно могло бути набуто злочинним способом іншими особами і залишено на зберігання тощо).

У справах про грабежі та розбійницькі напади, особливо за двох останніх ситуацій є можливим проведення таких пошукових заходів:

• запровадження оперативного плану "Перехоплення" з метою блокування автошляхів і магістралей у випадках, коли злочинці могли використовувати автотранспорт;

-    блокування вокзалів, аеропортів, автостанцій тощо;

-    організація засідок у місцях імовірної появи злочинців;

• запровадження додаткових патрульних нарядів на маршрутах можливого руху злочинців;
• організація активного пошуку, зокрема з використанням службово-розшукової собаки на прилеглій до місця події території з метою виявлення злочинців, що там переховуються, викинутого чи схованого майна або інших предметів, виявлення стоянки автотранспорту злочинців.

У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий уже на початковому етапі розслідування зазвичай має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто і про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому, принаймі, з заяви потерпілих тощо. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість уже на початковому етапі розпочати конструювання й перевірку версій і планування розслідування.

Планування розслідування грабежів і розбійницьких нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті проведення перевіркових заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування. Процес планування розслідування проходить за такими етапами:

-   вивчення вихідної (початково наявної) інформації;

-   аналіз установлених і визначення інших обставин, що підлягають з'ясуванню;

-   побудова перевірочних слідчих і оперативних версій;

-   визначення тактичних і оперативних заходів щодо перевірки відповідних версій.

На початковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад можна побудувати такі загальні типові версії: