• мав місце грабіж чи розбійницький напад за обставин, повідомлених заявником (ним частіше за все буває потерпілий);
• подія, про яку повідомляє заявник, мала місце, але було вчинено інший злочин (бандитизм, замах на вбивство, хуліганство);
• грабіж або розбійницький напад учинено, але не за тих обставин, про які повідомляє заявник (він або свідомо, або внаслідок добросовісної помилки спотворює правду);

•  злочину не було, повідомлення неправдиве;

•  грабежу чи розбою не було, має місце інсценування цього злочину.

Відносно кожної загальної версії конструюються окремі версії щодо окремих обставин справи. Так, стосовно особи злочинця можуть будуватися такі типові окремі версії:

•  злочин учинено відомою конкретною особою;

•  злочин учинено безпосереднім збувачем викраденого або певною особою з його оточення;

• злочин учинено особою, раніше судимою за аналогічні або інші злочини;
• злочин учинено неповнолітніми, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за майнові та корисливо-насильницькі злочини, а також за викрадення автотранспорту;
• злочин учинено особами, раніше не судимими, але такими, що неодноразово вчиняли ще не розкриті грабежі і розбійницькі напади аналогічним способом;
• злочин учинено особами, які тривалий час ніде не працюють, зловживають спиртними напоями;

•   злочин учинено "гастролерами";

•   злочин учинено особами за "наводкою".

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, передусім слід передбачити, як уже зазначалося, такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не є відомим потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшуко-вих органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомоги передбачених у плані конкретних слідчих дій та опе-ративпо-розшукових заходів. Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

• проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;
• перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у районі чи населеному пункті, виявити можливих "гастролерів";
• за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувались у вчиненні злочину.

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слідчої ситуації, на що вже вказувалось, і конкретних обставин.

Плануючи затримання злочинців із речовими доказами, якщо це відомо слідчому, варто передбачити:

• розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з боку злочинців;

-     питання щодо часу і моменту операції;

-     можливі способи фіксації злочинних дій;

-     способи належного процесуального затримання.

Під час збирання процесуально і криміналістично значущої інформації важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання. Тут можна виявити сліди злочину, зокрема вогнепальну і холодну зброю, майно, яким заволоділи злочинці і яке викинули в момент затримання, різні документи тощо.

Роблячи огляд автотранспортних засобів, що використовувалися, необхідно обстежити салон, багажник та інші місця, де можна сховати викрадені цінності, а також знаряддя вчинення злочину та інші речові докази.

Ретельному оглядові підлягає одяг затриманих. Під час особистого обшуку можна знайти не лише документи, зброю і цінності, а й інші документи, що свідчать про співучасників, спосіб вчинення злочину та ін. Важливо відразу після затримання провести обшук за місцем проживання і роботи затриманих, де також можна виявити різні докази їхньої злочинної діяльності. Ці дії має проводити слідчий, який розслідує злочин. Під час обшуку потрібно першочергово шукати такі об'єкти:

• зброю та матеріали для його виготовлення (наприклад, заточене шило або терпух);
• предмети, схожі на вогнепальну зброю (запальничка у вигляді пістолета, іграшковий пістолет тощо);

-     речі і предмети, набуті злочинним способом;

• можливі засоби маскування злочинця та матеріали для їх виготовлення (маски, шматки тканини з вирізом для очей, темні окуляри і т. ін.);

-     одяг зі слідами пошкоджень і забруднень;

-     особисті документи інших осіб;

• документи на різноманітні речі, що, можливо, належать не обшукуваній особі (паспорти, квитанції тощо);

-     предмети листування обшукуваного з іншими особами та ін.

Допит потерпілого. Потерпілі від таких злочинів - ті особи, які володіють особистим майном, або в їхньому оперативному управлінні чи під звітом тощо було державне або колективної власності майно. Це - працівники ощадних кас, відділів банків, водії таксі, інкасатори, сторожі підприємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодін-ня матеріальними цінностями або цінними документами злочинці застосовують психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або інших знарядь злочину. Крім того, необхідно враховувати, що ці злочини тривають в основному короткий відтинок часу. Все це відбивається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і деталізуючи інформацію, мусить проявити особливу делікатність у стосунках із допитуваним.

Перед допитом доцільно поговорити з потерпілим, щоби з'ясувати певні обставини і скласти план допиту. Під час допиту слід з'ясувати такі обставини:

Час і місце вчинення щодо нього злочину?

З якої причини потерпілий перебував у вказаному місці?

Звідки він прибув?

Хто знає про наявність у нього матеріальних цінностей чи грошей?

З ким він вів розмову щодо своїх цінностей? Де й коли (о котрій годині) було вчинено напад? Скільки було злочинців?

Як відбувалася подія (у чому виражалися дії злочинців; які знаряддя злочину використовували злочинці; чи чинив потерпілий опір, якщо так, тоді як саме; які сліди залишилися на тілі потерпілого, а які на тілі злочинця; в якому напрямку покинув злочинець місце події; дії потерпілого після того, як злочинець залишив місце події тощо)?

Наслідки грабежу або розбою для потерпілого (яке майно викрадено, його ознаки, прикмети, де воно містилося, чи спричинено шкоду здоров'ю потерпілого)?

Хто міг бути очевидцем події, хто міг виступати у ролі навідника?

Чи бачив потерпілий злочинця раніше, де і за яких обставин?

Чи збереглися документи на викрадене майно (паспорт на відеомагнітофон) або запасні частини чи речі (шматок шкіри від пальто) та ін.?

У ході допиту потерпілого слідчий має звернути особливу увагу на інформацію про індивідуальні ознаки зовнішності злочинця. Тут важливо враховувати не тільки психічний стан потерпілого, а й час доби, освітлення, місце, де відбувся напад. Ця вимога обумовлена тим, що потерпілі часто через переляк і неправильне сприйняття події повідомляють слідчому неточні дані про одяг, його колір і фасон, про знаряддя злочину, кількість злочинців та ін.

Під час допиту потерпілих слід звернути увагу на індивідуальні особливості матеріальних цінностей, якими заволоділи злочинці. Слідчий повинен уточнити, хто може підтвердити, що в потерпілого була така кількість виробів з коштовних металів, сума грошей, цінних паперів чи інших матеріальних цінностей. Якщо у потерпілого є фотознімки, технічні чи інші документи, їх необхідно долучити до матеріалів кримінальної справи з метою можливого використання під час виконання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій.

Допит свідків також має свої особливості. Звичайно свідками у таких справах є особи:

• які можуть повідомити певні відомості про обставини грабежу або розбійницького нападу (наприклад, бачили потерпілого до нападу на нього, чули крики про допомогу і т. ін.);
• на яких підозрюваний посилається на підтвердження свого алібі;
• яким підозрюваний продав або передав набуте злочинним способом майно;

-    що брали участь у затриманні злочинця;

• які можуть охарактеризувати спосіб життя і моральне обличчя підозрюваного (обвинуваченого) тощо.

Варто пам'ятати, що допитувані свідками особи можуть бути знайомі з нападником. З урахуванням цього слідчий має продумати перелік запитань, що їх треба з'ясувати під час допиту, і тактику самого допиту.

Ось питання, що їх необхідно з'ясувати під час допиту свід-ків-очевидців:

За яких обставин відбувався грабіж або розбій?

Хто вчинив злочин або чи відома будь-яка інформація про злочинця, його прикмети?

Напрямок, в якому покинув місце злочину нападник, яким транспортом він користувався?

Якою зброєю, іншими предметами і знаряддями користувався злочинець під час учинення злочину?

Які предмети було привласнено злочинцем або залишено на місці події?

Якою була поведінка потерпілого на момент учинення злочину і після нього?

Де був свідок на момент перебігу злочинної події?

З яких причин та обставин допитувана особа опинилася на місці події і стала її очевидцем? Хто ще міг бачити подію злочину?

Важливого значення для збирання доказів у справах про грабежі чи розбійницькі напади набуває огляд місця події. Під час цієї слідчої дії можна виявити такі групи слідів.

•  Що характеризують особу та особливості поведінки (пересування) злочинця і потерпілого, їх кількість:

• сліди рук, ніг, взуття, одягу, транспортного засобу (протектора, інструментів, супутні сліди - мастила, пального тощо);

-    запахові сліди;

• виділення організму і залишки життєдіяльності людини (недопалки, сірники, пачки від цигарок тощо);
• загальна характеристика місця події (втоптана земля, зім'ята трава, потертості на фарбованій поверхні тощо).

•  Що вказують на спосіб заволодіння майном:

• сліди застосування вогнепальної, холодної або хімічної зброї чи предметів, що її заступають (імітують);

-    пошкодження на перепонах, огорожах тощо;

• сліди, що свідчать про поранення або пошкодження одягу когось із учасників події (наприклад, плями крові, відірвані ґудзики, шматочки тканини).

Незалежно від місця вчинення злочину, слідчий під час огляду має використати всі наявні у нього технічні засоби, при-иаймі що є у валізі слідчого, освітлювальні прилади і докласти максимум зусиль, щоб відшукати сліди рук, ніг, мікрочастинок, слідів знарядь зламу, слідів крові, куль, гільз тощо. Так можна у певній частині підтвердити чи спростувати факти, викладені в заяві потерпілого. Під час огляду, оцінивши наявну інформацію з показань потерпілих і свідків, слідчий може змоделювати подію, що відбулася, і цим визначити завдання оперативним працівникам із розшуку і затримання злочинців "по гарячих слідах", за умови, що від моменту злочину і до моменту подання заяви минув незначний відтинок часу.