Приводами до порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є таке: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви, повідомлення очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку або злочинну діяльність конкретних осіб; в) безпосереднє виявлення ознак розкрадання (затримання з краденим, інші джерела).

Підставами слугуватиме достатня інформація про те, на якому об'єкті чи в кого, де, коли вчинено крадіжку, що саме викрадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засобів їх вирішення багато в чому обумовлено слідчими ситу-

Журавель В. А. Вказана праця.- С. 527-535.

аціями, які склалися залежно від часу, що минув од моменту крадіжки чи виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі:

1. Подія злочину сумнівів не викликає, факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або "по гарячих слідах". Це, зазвичай, ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомоги заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сигналізації чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто самостійно або за участі працівників правоохоронних органів затримують злочинців із краденим. Основне тактичне завдання в такій ситуації - закріпити сліди злочину, тобто зібрати докази, що викривають затриманого, визначити розмір краденого, його місце і т. ін. Типові версії в указаній ситуації: а) факт крадіжки мав місце і вчинено її затриманим; б) затриманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій провадяться такі слідчі дії: особистий обшук, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його допит. Відстрочення цих дій на пізніший час не припустимо, оскільки це може негативно позначитися на схоронності викраденого майна (його як серйозного доказу вини злочинці намагаються позбутися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі й одязі затриманого, обумовлених, наприклад, способом подолання перешкод. Невідкладність допиту підозрюваного обумовлена тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на обрання лінії поведінки і позицію допитуваного (відсутність психологічної готовності пояснити, продумати фальшиву спрямованість своїх показань). Після цього варто допитати свідків-очевидців, потерпілого, службових або матеріально відповідальних осіб, що дозволить отримати важливу доказову інформацію про обставини крадіжки та її виявлення, учасників та обставини затримання підозрюваного, коло осіб, проінформованих про розслідувану подію.

Після виконання вказаних слідчих дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), зокрема й місця затримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилучення інших речових доказів, що підтверджують причетність затриманого до розслідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в такій ситуації завершується проведенням обшуку за місцем проживання затриманого; пред'явленням для впізнання потерпілому або матеріально відповідальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрюваного; призначенням і проведенням відповідних видів судових експертиз.

2. Факт крадіжки встановлено, наявні відомості про гаданого злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У такій ситуації визначальним чинником виступає час. Основне завдання слідства - це пошук особи (осіб), причетних до крадіжки тощо. Дії слідчого і працівників кримінального розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації способом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні прикмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг тощо), в якому напрямку вони зникли, можливі місця їх перебування, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) "по гарячих слідах", а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організуються тактичні операції: розшук злочинця; затримання "по гарячих слідах"; розшук викраденого майна; встановлення свідків та ін., які охоплюють собою різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається залежно від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку варто виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинено крадіжку (з кола пенсіонерів, домашніх господарок, учнів), а також серед працівників житлово-експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, електриків та ін.). Під час розслідування крадіжок, учинених з приміщення державних чи колективних організацій, свідки виявляються із кола клієнтів, працівників та осіб, які охороняли цей об'єкт. Особливу групу свідків складають працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також водії таксі.

Якщо в результаті проведення названих тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалі необхідно дотримуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підозрювану в крадіжці особу не буде встановлено, в подальшому проводяться огляд місця події, допити свідків - очевидців і потерпілого, результати яких для встановлення зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне значення. Так, завданням огляду місця крадіжки в цій ситуації є виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточненкя і розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб із кола знайомих і родичів (за описанням свідками-очевидцями прикмет зовнішності), можливо причетних до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено, але інформація про суб'єкта злочину відсутня. Така слідча ситуація в інформаційному плані є найменш сприятливою, а в організаційному - найскладнішою. Основні завдання - тісною співпрацею слідчих і опера-тивпо-розшукових органів вживати максимально можливих заходів для встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть проводитися такі тактичні операції: збирання відомостей про злочинця, розшук викраденого майна та ін.1 Змістом таких операцій є:

• попереднє опитування потерпілого (матеріально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних предметів тощо);
• огляд місця події, який охоплює дослідження матеріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинено крадіжку, а й довколишньої місцевості - сходових площадок, горищ і підвалів житлових будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.);
• допит потерпілого та свідків (черговість допиту цих осіб визначається залежно від того, хто з них першим виявив крадіжку і повідомив про неї в правоохоронні органи);

-   призначення і проведення судових експертиз;

-   перевірка за криміналістичними обліками (першочергово, за дактилоскопічним способом учиненого злочину);

-   постаиовлення на облік викрадених номерних предметів;

-   вивчення матеріалів раніше не розкритих крадіжок, учинених аналогічним способом.

Особливості тактики проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування крадіжок.

Огляд місця події. Практично в усіх кримінальних справах про крадіжки огляд місця події виступає невідкладною первинною слідчою дією, якість виконання якої обумовлює успіх усього подальшого розслідування (результати огляду дозволяють вирівлити питання про порушення кримінальної справи, побу-

Журавель В. А. Вказана праця.- С. 527-543.

дувати версії та скласти план їх перевірки). Тільки у справах про кишенькові крадіжки не завжди можливо точно визначити місце події та оглянути його. Огляд виконується негайно, щойно органам слідства стає відомо про вчинення крадіжки. Однак, іще до виїзду на місце події необхідно, як уже наголошувалось, забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною, потім визначити, хто має взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог, оперативний працівник, службові й матеріально відповідальні особи, потерпілі, свідки-очевидці тощо). Після прибуття на місце огляду початково визначають його межі та основні "вузли" (ділянки). Це визначається залежно від конкретного змісту місця минулої злочинної події: виду сховища, приміщення, житла, навколишньої місцевості тощо.

Однак можна вирізнити і деякі типові "вузли" огляду місця події у справах про крадіжку зі сховищ: 1) навколишня місцевість та її особливості (населення, шляхи, наявність близько розташованих будов, їхнє призначення); 2) шляхи можливого підходу (під'їзду) до місця крадіжки; 3) шляхи ймовірного відходу (від'їзду); 4) місце проникнення у приміщення, із якого вчинено крадіжку; 5) ділянки приміщень, по яких переміщався злочинець у пошуках майна, що було викрадено; 6) місця вилучення викрадених цінностей; 7) ділянки приміщення, де перебував злочинець після викрадення майна і звідки виходив тощо.

Отже, визначивши учасників огляду та його межі з "вузлами", провадять фотографування місця події. Після цього, користуючись способом "від периферії до центру" (оскільки це максимально забезпечує збереження слідів, повноту їх виявлення) детально обстежують ці "вузли", першочергово - місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх розміщення і стан тощо. Відшукуючи сліди злочинця, потрібно керуватись версіями про його дії на місця події. У багатьох випадках виявлені оглядом сліди можуть обумовити висновки щодо механізму проникнення, використовуваних злочинцем знарядь зламу, відмикання і, своєю чергою, забезпечити обґрунтовані припущення про певні фізичні ознаки злочинця (злочинців) (зріст, тіло-будову, інколи навіть розміри окремих частин тіла), навички, якими він володіє, а в окремих випадках навіть про професію. Якщо викрадені цінності були у спеціальних сховищах (сейфах, залізних ящиках тощо), що їх необхідно було відімкнути чи зламати, тоді сліди цих дій можуть дати додатковий матеріал для аналогічних припущень.

Перед детальним оглядом місця події крадіжки з приміщень, у яких зберігалися гроші й товарно-матеріальні цінності (складів, крамниць, інших торговельних підприємств, кас і т. ін.), варто опитати матеріально відповідальних осіб для з'ясування, які саме цінності вкрадені чи могли бути викрадені, звідки, в якій кількості. З цією метою під контролем слідчого можна дозволити матеріально відповідальним особам ознайомитися з обстановкою у внутрішніх приміщеннях сховища. Однак участь цих осіб у детальному огляді не рекомендована, оскільки ще складно переконатися, що не було інсценування крадіжки.

Детально оглядаючи кожне приміщення, де вчинено крадіжку, треба відшуковувати всі сліди злочинця, залишені чи загублені ним предмети: сліди знарядь зламу, знаряддя зламу або їхні частини, сліди рук (вони можуть залишатися на замках, петлях дверей, накладних планках та інших частинах вікон і дверей, навколо них), ніг, зубів, плями крові, слину, волосини, недопалки, предмети одягу злочинця.

Для організації розшуку і виявлення злочинця звертається увага па пошук і вилучення мікрослідів, залишених злодієм на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді з метою утруднити розслідування злодії посипають підлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірній або ацетоновій основі. Частинки цих та інших мікрослідів, а також предмети з запахом вилучаються і ретельно пакуються.