• невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина не висохла {сажа, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо);
• можна використовувати з урахуванням поверхні, на якій залишено слід (в основному гладких, полірованих, твердих);
• якщо слід не можна виявити за допомоги порошка, то це не означає, що його немає зовсім. У такому випадку треба застосовувати інші способи цього або інших методів.

Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей одержало назву порошкових методів.

Криміналістиці відомо понад 300 видів порошків, застосовується ж значно менше.

Порошки можна поділяти за різними критеріями. За структурним складом:

• неорганічні - переважно здріблені метали: залізо, алюміній, мідь, кобальт, барій, свинець, цинк або їх окиси;
• органічні - кам'яновугільні смоли, каніфоль, камфора, крохмаль, подрібнені стеблини рослин, кори, пильці, спор.

Залежно від здатності магнетизму:

• немагнітні - газова сажа, алюмінієва пудра (аргенторат), порошок бронзи, окису міді, барію, свинцю, крохмаль, каніфоль, органічні та синтетичні барвники - родамін, фуксін, метилен фіолетовий, блакитний тощо. В аерозолях: "Дакто-золь" - алюмінієва пудра; "Дактозоль-С" - газова сажа; "Дак-тозоль-Т" - тальк; та ін.
• магнітні порошки - порошки відновленого воднем заліза різного помелу (№ 6-3), феромагнітне залізо, оксиди кобальту, нікелю.
• суміші порошків, які мають не тільки адгезійні, а й інші властивості (люмінесцентні, завдяки яким виявляють невидимі сліди па кольорових поверхнях, спостерігаючи люмінесценцію в ультрафіолетовому промінні).

Комбіновані порошки-суміші містять як органічні так і неорганічні порошки. Світлі - "Опал", "Топаз", "Світла суміш"; червоно-коричневі - "Рубін", "Гранат"; темні: "Сапфір", "Агат", "Темна суміш"; суміші № 1-10 та ін.

Для виявлення сліду порошок треба нанести на поверхню, де прогнозується розташування сліду.

Порошки наносять посипанням або спеціальними пристроями: пензлями (магнітним, флейцовим, пуховим), пневматичними розпилювачами (аерозольним або поліетиленовим механічним).

Під час посипання (насипання) невелику порцію порошку наносять Pia об'єкт, наприклад, на лист аркуша, і, рухаючи останній, перекочують порошок по всій поверхні, а залишки зсипають у ємність.

Якщо предмет твердий і громіздкий, насипаний на нього порошок належить перемістити пензлем, здути, струсити.

На вертикальні поверхні немагнітні порошки наносять дактилоскопічним волосяним (білячим, колонковим) пензлем або пневморозпилювачами.

Магнітні порошки наносять магнітним пензлем.

Вид порошку підбирається з урахуванням поверхні, на якій залишено слід:
 

 
біла глазурована плитка, скло, фарфор

полірована деревина, органічне скло

алюмінієва фольга, оцинковане, нікельоване, хромоване залізо

фрукти (яблука, груші, сливи), стругане дерево, фанера, обгортковий чи газетний або писальний папір, картон

фаянс (див. фарфор)

• мармур  (див.  фарфор)
• пластмаса

шкіра в гума
 

темна універсальна суміш, порошкоподібне залізо, пилоподібне залізо, вуглекислий свинець, порошок (аргенторат) алюмінію, суміш: окис міді 95 ч + каніфоль 5 ч + порошок бронзи. ТІО - двоокис титану; охра; окис цинку; окис кобальту; азотнокислий вісмут

особливо дрібне пилоподібне залізо, вуглекислий свинець; окис кобальту; алюмінієвий порошок (аргенторат); окис цинку

темна універсальна суміш, вуглекислий свинець, порошок бронзи, суміш: Судан - 10 ч + лікоподій 90

газова сажа, пилоподібне залізо

суміш: окису цинку - 98 ч + окис алюмінію - 2 ч

сурик, порошок червоного сургучу

порошок алюмінію, суміш: окис цинку -20 ч + каніфоль - 1 ч сурик; ТІОл; аргенторат; окис цинку; окис кобальту

окис цинку

сурик, окис цинку; окис кобальту; порошок карбонільного заліза
 

Змочування. Змочувальні - а це частково адгезійні способи -полягають у тому, що за рахунок цього поверхневого фізичного явища під час стикання рідини з твердим тілом не всі тіла змочуються водою.

Цс явище покладено в основу виявлення слідів рук і підошов ніг водними розчинниками барвників, оскільки жир не змішується з водою.

Якщо у водний розчин барвника, наприклад, фіолетових чи синіх чорнил, занурити об'єкт із латентним слідом, то барвник змочить тільки ті ділянки сліду, де немає потожирової речовини.

Отже, слід стає видимим на забарвленому тлі документа. Звичайно, потім документ треба промити, тобто відновити у кольорі (викупати).

Окрім цього явищем змочування можна виявляти сліди рук на предметах, витягнутих із води.

Експериментами М. К. Губушкіна (1965 р.), В. М. Єфимчука і В. М. Салтевського (1976 р.) було встановлено, що на скляних, металевих полірованих, пластмасових, синтетичних, ламінованих покриттях, консервних бляшанках, що перебувають у стоячій воді (озері, ставку, калюжі), потожирові сліди зберігаються до 20 діб.

Після витягнення з води предмет належить висушити і обробити порошками: окису міді, пилоподібного заліза та ін. залежно від виду поверхні.

Наприклад, пощастило виявити сліди пальців рук навіть на трамвайному квитку, що пролежав три доби в калюжі.

Конденсація - ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий, кристалічний.

Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленнями у вакуумі.

Сутність цього способу полягає в тім, що частки твердої речовини, які перебувають у газоподібному стані, вибірково конденсуються і таким чином забарвлюють слід або поверхність слідопосія.

Внаслідок цього слід стає видимим - забарвленим або неза-барвлспим.

На основі явища конденсації розроблено два методи виявлення потожирових невидимих слідів пальців рук:

•  оброблення парами йоду (застосовується у слідчій практиці);

• вакуумне напилювання (застосовується в експертній практиці);
• оброблення парами йоду: йод є галогеном (галогени - це група хімічних елементів - фтор - Р, хлор - СІ, бром - Вг, йод -1, астат- - Аз).

За будь-якої температури він переходить із твердого стану в газоподібний, минаючи рідкий; одночасно він кристалізується під час цього переходу, тобто цей стан не є "парами йоду" в розумінні пари.

Пара - це молекулярний стан речовини, а пари йоду - зважені кристалики, сукупності молекул.

Якщо старанно здрібнити йод, то його порошок можна безпосередньо наносити на поверхню, наприклад, посипанням або волосяним пензлем.

Зараз існують два види виявлення слідів парами йоду:

-    безпосереднім нанесенням йоду на об'єкт у сумішах;

-    обкурювання слідів парами йоду.

Суть безпосереднього нанесення йоду на об'єкт: у склянку досить помістити кілька кристаликів йоду і накрити їх шматком прозорого скла (органічного скла).

Через 10-15 хв. скло внаслідок конденсації покриється частинами йоду (набуде коричневого кольору).

Потім його належить прикладати до того місця документа (предмета), де ймовірно є слід, і він стане видимий, оскільки частки йоду забарвлять потожирову речовину в коричневий колір.

Процес можна прискорити, якщо склянку підігрівати.

Виявлений слід належить негайно сфотографувати, оскільки він через 5-10 хв. випаровується.

Позитивною якістю цього виду методу оброблення парами йоду є те, що процедуру можна повторювати, а слід залишається незмінним, що дуже зручно - слід можна вивчити і сфотографувати, не змінюючи документ.

Останнім часом для безпосереднього впливу на слід йодом його стали наносити в суміші з порошками крохмалю, скла.

Відомі три суміші: "Крайод", запропонований вченими з Чехії та Польщі (суміш йод - крохмаль у відношенні 1:10); "Ткапол", запропонований криміналістами Росії (суміш йод -крохмаль у відношенні 1:8); "Кристал", (суміш йод - скло у відношенні 1:10).

Усі три суміші наносять на об'єкт волосяним пензлем або насипанням із подальшим перекочуванням і струшуванням порошку.

Ним засобом можна ефективно виявляти сліди на папері, тканинах і невеликих предметах.

Суть виявлення слідів - обкурювання парами йоду. Він є найбільш поширеним на практиці та в експертних дослідженнях.

Основу його становить природна властивість йоду сублімуватися, тобто переходити з твердого стану в газоподібний (зважений).

Для сублімації сконструйовано низку приладів - сублімато-рів, найпростішим з яких є скляна трубка, в яку кладуть кристалічний йод; до одного її кінця приєднано гумову грушу, а до іншого - лійку на гумовій трубці. Трубку тримають у руці, під впливом теплоти, від якої йод випаровується.

Прокачуючи повітря за допомоги груші, відводять пари до потрібного місця на об'єкті і виявляють слід.

Прилади для сублімації парів йоду одержали назву йодних трубок, видів яких є багато залежно від способу підігріву йоду.

Метод вакуумного напилювання також засновано на явищі сублімації.

Цей лабораторний метод використовується поки що тільки в експертній практиці.

Досліджуваний об'єкт розміщають у дзвоноподібній камері, з якої відкачують повітря.

Потім у ній спалюють (випаровують) метал (срібло, цинк та ін.).

Сублімовані частки металу осідають на речовині сліду або його носії, залишаючи слід забарвленим.

Розробив цей метод львівський учений Ю. Ю. Ярослав.

Гарні результати - у виявленні слідів на металах, фаянсовому посуді, а іноді на тканинах, за умови точного прогнозування розташування сліду, оскільки великі об'єкти в камеру можна помістити лише частинами.

Гальваностегія є лабораторним методом виявлення слідів рук.

У гальванічну ванну занурюють досліджуваний об'єкт і подають постійну електричну напругу.

Внаслідок електролізу на поверхні об'єкта, де відсутня пото-жирова речовина, осідає метал, а слід залишається чистим і, отже, видимим.

Цей метод придатний для виявлення слідів як у польових, так і в лабораторних умовах.

Базується на фізичному явищі люмінесценції речовин під впливом випромінювання, тому й люмінесценцію називають як ультрафіолетовою, так і інфрачервоною.

Першу можна спостерігати неозброєним оком, а другу -тільки за допомоги спеціальних приладів.

За хімічних методів хімічна речовина вступає в реакцію з по-тожировою і утворює забарвлене з'єднання в тих місцях, де розташовується слід. Внаслідок цього він стає видимим.

Як хімічні реактиви - проявники здавна використовують водний розчин азотнокислого срібла (ляпісу), речовин нінгід-рину або алоксану в ацетоні. (Окрім цього - ще ДРД (діазо-флюрен) і 5РІІ (водяна суспензія дисульфідмолібдену)).

Розчин нінгідрину наносять на документ і виставляють на світло для проявлення сліду, після чого його фотографують.

Нінгідрин наносять пульверизатором або тампоном, потім залишають документ на 4-6 год.

Сліди проявляються і набувають бузкового забарвлення.

Алоксан розчиняють у таких самих співвідношеннях, що й нінгідрин.

Він виявляє сліди приблизно за той же відтинок часу і забарвлює їх в оранжевий колір.

Виявлення слідів нінгідрином і алоксаном можна прискорити, якщо після нанесення розчину підігріти об'єкт, наприклад, прогладити праскою.

Втім, зі зменшенням часу виявлення втрачається якість слідів.

Найкращі результати виявлення давніх (до року) слідів отримують тривалим проявленням за відсутності світла.