Для цього на об'єкти наносять розчин нінгідрину або алоксану, потім документи залишають у темному приміщенні й спостерігають за ними протягом 10-15 діб.

Виявлені за таких умов сліди звичайно проявляються чітко без одноколірного забарвлення.

Пошук нових проявників для цього методу триває.

У 1976 р. на кафедрі криміналістики колишньої КШ МВС СРСР (тепер Українська академія ВС) під керівництвом В. М. Єфимчука було розроблено хімічний метод з використанням перманганату калію, наслідком чого було винайдення нової речовини, що дозволяла виявляти сліди пальців.

Треба приготувати водний розчин марганцевокислого калію в пропорції 0,8-1 г на 60 см3 дистильованої води.

До розчину перед вживанням додають 0,2-0,8 см3 концентрованої сірчаної кислоти; відбувається хімічна реакція і утворюється марганцева кислота (сильний оксидатор).

Якщо тепер об'єкт занурити в розчин, то марганцева кислота проявить слід і забарвить його в коричневий колір.

Хімічні методи мають серйозну ваду - їх застосування пов'язане з походженням документа, який забарвлюється.

Сутність радіографічного методу полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому припускається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, що входять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальній, фосфор), стають радіоактивними.

Під час контакту об'єкта (опроміненого) з фотоплівкою в місцях розташування сліду відбувається засвічування фотоемульсії.

Залишається тільки проявити плівку - слід на ній буде чорним на білому тлі.

На завершення цього питання - деякі моменти, що стосуються фіксації слідів рук та інших об'єктів трасології.

Виявлені сліди фіксують загальними способами й засобами: протоколюванням (вербально-графічний вид фіксації), копіюванням, моделюванням, фотографуванням, вилученням слідів безпосередньо з носієм, на якому виявлено слід (наочно-образний) вид фіксації.

Спосіб фіксації й технічні засоби, що застосовуються, залежать від багатьох чинників - виду сліду, характеру об'єкта-но-сія, речовини сліду тощо.

У будь-якій ситуації треба мати на увазі, що сліди папілярних візерунків рук і ніг мають складну структуру і дослідження їх здійснюється на мікроскопічному і макроскопічному рівнях.

Тому копіювання будь-якими технічними засобами, без сумніву, зменшує шанс мікроскопічного дослідження, наприклад, иороскопічного, еджеоскопічного.

Отже, на місці події краще використати неушкоджувальні методи виявлення слідів, такі як візуальний огляд, а також застосовувати оптичні засоби, люмінесцентні, рентгенографічні, фотографічні методи.

Наприклад, немає необхідності оброблювати скляні об'єкти порошками, оскільки потожирові сліди завжди можна виявити оглядом на просвіт.

Порошкові методи рекомендують для виявлення слідів на шорстких об'єктах, папері, фруктах, шкірі, тканинах тощо.

Забарвлені та видимі сліди вилучають разом із слідоносіями (пляшки, склянки, шматки скла, документи, деталі машин), з об'ємних слідів виготовляють зліпки.

Забарвлені порошками сліди також рекомендується вилучати разом із об'єктом-слідоносієм, і лише у випадках, коли предмет є громіздким і його неможливо вилучити, застосовують копіювання на дактилоплівці та їх замінювачі (див. табл. с. 86).

Виявлені хімічними методами сліди не підлягають копіюванню; їх великим масштабом фотографують, а документи вилучають і відповідним способом упаковують.
 

 
Взагалі належить пам'ятати правило: сліди рук, виявлені різними засобами на місці, бажано доставити фахівцеві в оригіналі.

Будь-яке копіювання призводить до втрати частини відображеної інформації.

Сліди, виявлені парами йоду, фотографують або копіюють на спеціальні плівки - ортолідинові, крохмальні, декстринові (хоча краще вилучати з оригіналом і передавати фахівцеві, з яким під час дослідження він фіксувався в лабораторних умовах.