в) запитання про суспільну думку. Вони передбачали отримання оцінки переліку правопорушень, що посягають на громадський порядок; необхідності залучати особовий склад всіх служб і підрозділів до охорони громадського порядку; потреби внесення змін до діючого законодавства.

В ході проведення опитування респондентам були запропоновані анкети, які передбачали реєстрацію відповідей самим опитуваним, а саме роздаточний вид анкет. Щодо вибраного кола опитуваних, слід зазначити, що анкетування було проведено серед працівників органів внутрішніх справ, так як дослідження носило спеціальний характер, а опит саме цієї сукупності людей дозволяв робити адекватні висновки про становище і тенденції розвитку поставленої проблеми.

Отримані результати анкетування були проаналізовані з урахуванням класифікації запитань. Аналіз серії запитань про факти показав, що найбільша кількість респондентів, які приймали участь в опитуванні, - працівники служб міліції громадської безпеки - 70%. Звичайно це процентне співвідношення було заздалегідь запланованим, тому що їхня думка як думка фахівців-практиків вбачається найбільш цікавою для дослідження. Але для того, щоб розширити погляд на проблему до опитування були залучені також працівники кримінальної міліції (17%) та органів слідства (13%). З усієї кількості респондентів керівні посади займали 15% опитуваних. Цінність отриманих результатів опиту підтверджується високим кваліфікаційним рівнем опитуваних (99% становили працівники з вищою юридичною освітою), великий професійний стаж - 80% опитуваних мали стаж роботи двадцять років і більше, при чому 95% працюють на останній посаді понад п'ять років.

Опитування працівників органів внутрішніх справ дало змогу виявити певні тенденції в проблематиці охорони громадського порядку.

Істотний вплив на громадський порядок мають злочини і правопорушення, які хоча прямо й не посягають на громадський порядок, проте скоюються в громадських місцях. Так в практичній діяльності органів внутрішніх справ цьому аспекту придається багато уваги: третина респондентів (28%) вважає, що основною проблемою, з якою стикаються працівники міліції при охороні громадського порядку - це велика кількість злочинів, які скоюються в громадських місцях, тобто на очах у багатьох громадян. А це, в свою чергу, відбивається на свідомості законослухняних громадян, які, побачивши скоєний злочин у громадському місці, переконані у безкарності правопорушника. Тобто іншою проблемою охорони громадського порядку вбачається непоінформованість громадян про скоєні та розкриті злочини, що впливає стан громадського порядку. З цією думкою погоджуються 21% респондентів.

Як вже зазначалося, в практичній діяльності органів внутрішніх справ цій проблемі приділяється багато уваги. Тому вжиті заходи сприяли деякому поліпшенню ефективності охорони громадського порядку. Так, кількість злочинів, вчинених у громадських місцях скоротилася майже повсюдно, за винятком  Кіровоградської та Херсонської областей [158. - с.55].

Істотного зниження правопорушень у громадських місцях з 1996 року досягнуто в Луганській (-22,8%), Харківській (-17,8%), Львівській (-41,8%), Київській (-20,9%) областях, а в цілому по Україні - на 17,3% (з 58063 до 48044 злочинів). Розглянемо як зменшувалася кількість злочинів з 1996 року по 1997 рік.

І хоча ми спостерігаємо тенденцію зниження злочинності в громадських місцях, проте наведені цифри статистичних даних виступають на підтвердження висновків респондентів про проблеми забезпечення громадського порядку.

Безпосередній вплив на стан громадського порядку мають правопорушення, що посягають на громадський порядок. Так як і у сфері скоєння злочинів, правопорушення також мають тенденцію до зниження. Проте правопорушення, що посягають на громадський порядок, серед загальних правопорушень займають значне місце, їх питома вага складає 16%, тобто майже п'яту частину. Це говорить про те, що громадський порядок досить поширений об'єкт посягання. Розглянемо тенденцію посягань на громадський порядок за 1996-1999 роки.

Як бачимо, в загальній тенденції зменшення кількості правопорушень та зменшення кількості правопорушень, що посягають на громадський порядок, все-таки присутні елементи збільшення кількості деяких правопорушень. Наприклад, стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в невідведених місцях або з порушенням установленого порядку. На наш погляд, зростання кількості цих правопорушень можна також пояснити нестабільністю громадського порядку. Більшість громадян придбає зброю для самозахисту, тобто сучасна криміногенна ситуація створює передумови для побоювання за власну безпеку, тому громадяни купують зброю для свого захисту. В той же час недостатня правова освіта громадян, а також відсутність законодавства про зброю створює передумови для зростання даних правопорушень.

Таким чином, даний аналіз також підтверджує необхідність законодавчого забезпечення охорони громадського порядку. На підтвердження даного висновку виступають результати опитування (проанкетовано 804 респонденти).

Це є основною проблемою, яка виникає при забезпечені громадського порядку. Як показало опитування (49% респондентів), відсутність належного законодавства у сфері охорони громадського порядку вимагає негайного виправлення. І яку б проблему не виділяли респонденти, майже всі (91%) вбачають необхідним внести зміни до діючого законодавства, а саме збільшення санкцій за правопорушення, що посягають на громадський порядок та надання переваги штрафу, як превентивному методу.

Значний вплив на стан громадського порядку має профілактика правопорушень. На сьогоднішній день ця проблема постає досить гостро перед суспільством. Під впливом багатьох негативних змін, які відбуваються в державі майже повністю зруйнована система державних і громадських інститутів, що виконували функції профілактики правопорушень. Виховна робота в трудових колективах та за місцем проживання громадян зовсім не проводиться, перестали існувати товариські суди.

І хоча, як підтвердило опитування, для ефективної охорони громадського порядку потрібно саме діяльність громадських формувань (94,5% респондентів), невиправдано з року в рік скорочується кількість громадських пунктів охорони порядку, добровільних народних дружин та чисельність дружинників. За станом на перше січня 1998 року в Україні налічувалось 5,6 тис. громадських пунктів охорони порядку проти 6,1 тис. у 1996 року та близько 7,1 тис. ДНД проти 8,5 тис., кількість дружинників зменшилася на 2,4% з 108,9 до 106,2 тис.