Президентський контроль за дотриманням законодавства що регламентує порядок розгляду скарг громадян здійснюється як безпосередньо Президентом України, так і через відповідні структури. У літературі, безпосередній президентський контроль розглядається, в основному, через реалізацію Президентом України повноважень щодо підбору і призначення кадрів на посади у відповідні державні органи, а також наділення його правом скасовувати постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, якщо вони протирічать Конституції України [288, c. 483]. Безпосередній президентський контроль за дотриманням законодавства про розгляд скарг громадян здійснюється також шляхом організації звітування перед Президентом України керівників центральних органів виконавчої влади та голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань роботи зі зверненнями (у т.ч. скаргами) громадян.

Певний обсяг контрольних повноважень Президента України реалізується через відповідні структурні підрозділи Секретаріату Президента України. Так, згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Секретаріат Президента України, Секретаріат Президента України здійснює моніторинг актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної ради Автономної Республіки Крим, актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій та за наявності відповідних підстав вносить Президентові України пропозиції щодо зупинення дії, скасування таких актів. Крім того, Секретаріат Президента України організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, політичних партій, громадських та інших організацій, на основі аналізу таких звернень розробляє і подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем [289].

Результати президентського контролю відображаються, зокрема, у ряді актів прийнятих Президентом України. Так, Президентом України були прийняті Укази "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 19.03.1997 p. № 241/97 [290], "Про додаткові заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 13.08.2002 р. № 700/2002 [291], "Про серйозні недоліки у роботі з розгляду звернень громадян органів виконавчої влади та правоохоронних органів Донецької області" від 17.10.2003 р., "Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів" від 14.04.2004 р. № 434/2004 [292]. У вказаних нормативних актах висловлюється оцінка стану дотримання органами держаної влади та органами місцевого самоврядування законодавства про розгляд скарг громадян, звертається увага на основні порушення, що допускають посадові та службові особи при їх розгляді, даються конкретні доручення вказаним органам щодо поліпшення стану розгляду скарг громадян.

Адміністративний контроль у сфері виконавчої влади у літературі відноситься до так званого внутрішнього контролю, який здійснюється органами і посадовими особами органів виконавчої влади в середині системи виконавчої влади [293, c. 354]. Об'єктом такого контролю виступають будь-які дії та рішення органів виконавчої влади, при чому оцінюється не тільки їх законність, але і доцільність.

На думку А.Б. Зеленцова, однією з особливостей адміністративного контролю є те, що він "переслідує швидше практичні управлінські цілі (удосконалення діяльності адміністративних органів), ніж цілі захисту інтересів громадян, забезпечення їх суб'єктивних прав..." [294, c. 13].

З такою позицією можна погодитися лише у певній мірі, враховуючи те, що значна сфера адміністративного контролю, безпосередньо не стосується порушених суб'єктивних прав громадян (наприклад, контроль за використанням фінансових, матеріальних ресурсів і т.п.) і направлена, переважно, на зміцнення виконавчої дисципліни, організованості і порядку у системі виконавчої влади. Разом із тим, необхідно відмітити, що при здійсненні адміністративного контролю у сферах, які безпосередньо пов'язані із забезпеченням суб'єктивних прав громадян (наприклад, контроль за дотриманням прав і законних інтересів громадян у процесі вирішення адміністративно-правових спорів і ін.), завдання захисту таких прав, виходячи з конституційної норми, згідно якої права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути чимось вторинним.

Адміністративний контроль за дотриманням законодавства, що регламентує розгляд скарг громадян здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади (посадовими особами) стосовно підпорядкованих їм органів, підприємств, установ, організацій. У літературі такий контроль характеризується як надвідомчий та відомчий контроль [295, c. 37].

Відповідно до Конституції України (п. 9 ст. 116) Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Такі повноваження Кабінету Міністрів України зумовлюють і здійснення контролю за діяльністю вказаних суб'єктів, так як функція контролю об'єктивно притаманна управлінській діяльності. Контроль з боку Кабінету Міністрів України за дотриманням законодавства, що регламентує порядок розгляду скарг здійснюється шляхом перевірки діяльності, у даній сфері, відповідних органів виконавчої влади. Результати такого контролю відображаються у актах, що приймаються Кабінетом Міністрів України (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.1999 р. "Про хід виконання Указу Президента України від 19.03.1997 р. № 241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення в Івано-Франківській області").

Стан роботи зі скаргами фізичних та юридичних осіб та організацію прийому громадян у підвідомчих органах перевіряється працівниками вищестоящих органів виконавчої влади при інспектуванні цих органів і при їх цільових перевірках. Крім того, адміністративний контроль може здійснюватися у вигляді службового контролю, тобто здійснення контролю посадовими особами за діями підлеглих осіб. Такий контроль, як правило носить поточний характер і здійснюється шляхом систематичних, періодичних чи разових перевірок.

При здійсненні адміністративного контролю за дотриманням законодавства, що регламентує розгляд скарг громадян звертається увага на строки та повноту розгляду порушених у скарзі питань, об'єктивність їх перевірки, законність та обґрунтованість прийнятих рішень, своєчасність їх виконання та направлення відповіді суб'єктам звернення.

З метою своєчасного виявлення причин, що призводять до порушення прав та інтересів громадян, забезпечення контролю за дотримання законодавства про скарги тощо, скарги громадян мають систематично узагальнюватися і аналізуватися. Результати такого аналізу використовуються при перевірках роботи підвідомчих органів та установ.

На особливий контроль беруться скарги в яких порушуються важливі питання діяльності органів виконавчої влади, або які отримані від окремих категорій осіб (наприклад, народних депутатів).

У випадку направлення скарг органами виконавчої влади на розгляд до підпорядкованих їм органів (підрозділів) чи установ, процес розгляду цих скарг контролюється на підставі контрольних карток та листування з таким органом. При цьому, особа, що здійснює контроль зобов'язана доповідати про його результати своєму керівникові. Порядок здійснення такого контролю визначається у відомчих інструкціях, які регламентують порядок розгляду звернень громадян.

Важливу роль у здійсненні контролю за дотриманням законодавства, що регламентує порядок розгляду скарг відіграють суди. В залежності від суб'єктів здійснення судового контролю розрізняють конституційний контроль (здійснюється Конституційним Судом України) і контроль судів загальної юрисдикції [296, c. 373].

Конституційний контроль, у т.ч. і щодо забезпечення конституційного права громадян на оскарження, здійснюється при вирішенні Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також офіційному тлумаченні Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Особливо важлива роль у здійсненні судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади в Україні вводиться адміністративним судам. У демократичній правовій державі адміністративні суди виступають інституцією, яка покликана захищати права фізичних та юридичних осіб від неправомірних дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У зв'язку із цим, необхідно виділити декілька характерних особливостей функціонування адміністративних судів:

а) стосовно цілей та завдань адміністративних судів - превалювання правозахисного аспекту у їх діяльності;

б) стосовно юрисдикції адміністративних судів - їх компетенція поширюється на вирішення спорів, що виникають виключно з публічно-правових відносин.

Судовий контроль за дотриманням законодавства у сфері розгляду скарг, здійснюється судами у процесі вирішення справ за скаргами громадян, якими оскаржуються рішення, дії (бездіяльність) органів виконавчої влади, їх посадових чи службових осіб. До прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) [297], такий контроль здійснювався загальними судами в порядку, передбаченому гл. 31-А Цивільного процесуального кодексу України (від 18.07.1963 р.) [298], і полягав у оцінці законності рішень, дій чи бездіяльності, що оскаржуються, тобто їх відповідності матеріальним і процесуальним нормам, на основі яких вони були прийняті. КАС України наділив адміністративні суди правом оцінювати рішення, дії чи бездіяльність владних суб'єктів не тільки стосовно їх законності, але і фактично - із точки зору і доцільності. Про це свідчить аналіз повноважень адміністративних судів щодо оцінки рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів, що оскаржуються. Зокрема, згідно п. 3, 5, 6, 8, 10 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів адміністративні суди перевіряють чи вчинені вони: а) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); б) добросовісно; в) розсудливо; г) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); д) своєчасно, тобто протягом розумного стpоку. Стосовно оцінки законності рішень, дій чи бездіяльності владних суб'єктів, що оскаржуються, адміністративні суди відповідно до зазначеної статті КАС України, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: а) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; б) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; в) безсторонньо (неупереджено); г) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; д) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.