Суб'єктами здійснення громадського контролю за дотриманням органами виконавчої влади законодавства, що регламентує порядок розгляду адміністративної скарги виступають громадяни, об'єднання громадян, засоби масової інформації. Закон України "Про звернення громадян" (ч. 5 ст. 16) передбачає, що в інтересах громадянина, за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, скарга може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність; ст. 18 даного Закону серед процесуальних прав громадянина при розгляді скарг передбачає право користуватися послугами адвоката, представника трудового колективу чи організації, яка здійснює правозахисну функцію. Таким чином, вказані положення Закону України "Про звернення громадян" встановлюють можливість представництва інтересів громадян у адміністративному провадженні за скаргами іншими уповноваженими на це особами чи організаціями. Процесуальний статус представника, як особи, яка на підставі наявних у неї повноважень, виступає від імені іншої особи (яку представляють), безпосередньо створюючи (змінюючи, припиняючи) для останньої права і обов'язки, передбачає і можливість здійснення контролю за правомірністю процесуальних дій чи рішень органу, що вирішує адміністративну справу за скаргою. Реалізовуючи свої процесуальні права громадянин або його представник, одночасно здійснюють контроль за виконанням обов'язків суб'єкта провадження за справою, так як процесуальним правам суб'єкта звернення фактично відповідають обов'язки суб'єкта провадження.

Разом із тим, можливо погодитися з думкою О.В. Шоріної, яка заперечуючи імперативний характер вказівок за результатами такого контролю, відмічає, що "у процесі контролю громадські організації, інші органи громадськості, як правило, не можуть здійснювати безпосередній вплив на об'єкти, що перевіряються. Реалізація чи відхилення їх зауважень цілком залежить від рішень керівників органів, яких здійснюється перевірка..." [299, c. 120].

Крім того, громадяни, об'єднання громадян, засоби масової інформації вправі здійснювати контроль за діяльністю органів, що здійснюють провадження за скаргою не тільки як процесуальні представники інших осіб, але і за власною ініціативою. Однією з юридичних гарантій, яка забезпечує можливість здійснення такого контролю, є принцип відкритості і прозорості діяльності органів виконавчої влади. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" громадяни мають право вносити пропозиції (зауваження), заяви у органи державної, зокрема виконавчої, влади, у яких висловлювати поради, рекомендації щодо діяльності даних органів (їх посадових осіб), повідомляти про порушення цими органами (посадовими особами) чинного законодавства та піднімати ряд інших питань.

Нагляд за додержанням законодавства, що регламентує порядок розгляду скарг здійснює прокуратура України. Головною ознакою, яка відрізняє контроль від нагляду є те, що, як відмічається у літературі, контролюючий орган, на відміну від прокуратури, має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного, а також самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності [300, c. 454].

Здійснення прокуратурою нагляду за дотриманням законодавства про розгляд органами виконавчої влади скарг фізичних та юридичних осіб належить до сфери загального нагляду. У Перехідних положеннях Конституції України (п. 9) нагляд за додержанням та застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (загальний нагляд) визнаний за прокуратурою як тимчасова функція - до введення у дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Питання про доцільність позбавлення прокуратури функції загального нагляду неодноразово піднімалося у юридичній літературі [301, c. 65-69]. Висловлюються досить вагомі аргументи на користь перегляду такого рішення.

Необхідно відмітити значну роль, яку відіграють органи прокуратури у забезпеченні законності та захисті прав фізичних та юридичних осіб у сфері виконавчої влади. У місцевих державних адміністраціях за 2001 рік було розглянуто із вжиттям заходів 5559 протестів, приписів і подань прокуратури. Притягнуто до відповідальності 1525 посадових осіб, порушено щодо них 122 кримінальні справи. На загальну суму 4477988 грн. відшкодовано за прокурорського втручання збитків, нанесених місцевими державними адміністраціями [302, c. 497]. У літературі підкреслюється, що у "сучасних умовах жоден із державних органів не може в повному обсязі взяти на себе функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері виконавчої влади" [303, c. 497]. Тому збереження за прокуратурою функції загального нагляду (можливо у змінених об'ємах), на нашу думку, є додатковою гарантією забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у їх взаємовідносинах із органами виконавчої влади.

Повноваження прокуратури щодо здійснення нагляду за дотриманням законодавства про розгляд скарг органами виконавчої влади регламентовані Законом України "Про звернення громадян" і Законом України "Про прокуратуру" [304].

Перевірки виконання органами виконавчої влади законів при розгляді скарг фізичних та юридичних осіб проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також із власної ініціативи прокурора. Слід підкреслити, що об'єктом прокурорського нагляду у сфері виконавчої влади, як відмічає М.К. Якимчук, є лише та діяльність органів виконавчої влади, яка порушує вимоги закону [305, c. 494].

Співвідношення меж прокурорського нагляду за дотриманням законодавства про розгляд скарг, з компетенцією суб'єктів, які здійснюють контрольні функції у даній сфері, необхідно розглядати через призму співвідношення таких понять як "контроль" і "нагляд" . Обсяг наглядових повноважень прокуратури є дещо вужчим, порівняно із повноваженнями контролюючих органів. Прокуратура, на відміну від органів, які здійснюють безпосередній контроль, не вправі оцінювати акти, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади з точки зору її доцільності, надавати останнім вказівки щодо організаційного характеру їх діяльності. Крім того, органи прокуратури не вправі приймати рішення, які б скасовували чи змінювали правові акти органів виконавчої влади прийняті у процесі або за результатом розгляду скарг. Окремі акти реагування прокуратури, зокрема, протест, можуть тільки зупиняти дію опротестованого документа. Але і при принесенні будь-якого акту прокурорського реагування (припису, протесту, подання) органи прокуратури не в змозі самостійно відновити порушені права будь-якого з учасників адміністративного провадження за скаргою і притягнути винну особу до відповідальності.