У нових умовах розвитку суспільства в основу вдосконалення правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки повинні бути покладені такі концептуальні ідеї:

1. розгляд міліції громадської безпеки як системи державних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підпорядкування всієї діяльності міліції закону й спрямованість її на забезпечення та захист конституційних прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави;
2. розширення повноважень місцевого самоврядування щодо створення підрозділів міліції громадської безпеки;
3. надання міліції громадської безпеки статусу суто правоохоронного органу, який передбачає необхідність зведення до мінімуму функцій міліції, що безпосередньо не пов'язані з попередженням, припиненням і розкриттям злочинів;
4. забезпечення балансу обов'язків і прав міліції громадської безпеки, створення ефективних механізмів контролю за їх виконанням та ґарантії їх реалізації;
5. зміцнення кадрів міліції громадської безпеки, поліпшення роботи з персоналом, посилення правового та соціального захисту її працівників;
6. підвищення рівня правового реґулювання організації та діяльності міліції громадської безпеки шляхом визначення головних аспектів її функціонування на законодавчому рівні.

Слід відзначити, що окремі положення цих напрямів закріплено в Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ і на даний час уже реалізовано в законодавстві України.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних і міських рад відносяться: створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження та звільнення керівників і дільничних інспекторів цієї міліції, заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність з охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідним органом вищого рівня питань про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною.

Органи, установи й підрозділи міліції громадської безпеки, що утворюються та здійснюють свою діяльність у межах районів, міст, селищ тощо, на наш погляд, повинні складати місцеву міліцію, яка входить до системи МВС України і є підконтрольною та підзвітною відповідній раді та голові місцевої адміністрації.

Сьогодні настав час розробити механізм реалізації законодавчих положень щодо утворення та функціонування місцевої міліції. Особливої гостроти це питання набуло після набрання чинності Бюджетним кодексом України, який не передбачав видатків на утримання міліції з місцевих бюджетів, але ж вона завжди фінансувалася за рахунок таких коштів.

Як відомо, у Верховній Раді України з цього питання бурхливо проходили обговорення двох законопроектів: "Про міліцію місцевого самоврядування" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції", який було внесено Кабінетом Міністрів України. Ці законопроекти обговорювалися також на рівні УМВС України в областях та у вищих навчальних закладах МВС України. Окремі пропозиції та зауваження щодо них вносилися Луганською академією внутрішніх справ (у розробленні брали участь і ми).

Пріоритетним визнано урядовий законопроект, який комплексно вирішує питання створення та фінансування місцевої міліції через внесення змін і доповнень до Бюджетного кодексу України, Законів України "Про міліцію", "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації". Нещодавно прийнято урядовий варіант та підписано Президентом України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції".

Прийняття цього нормативного акта сприяло реалізації положень Указу Президента України "Про утворення місцевої міліції", Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України", розширило повноваження органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян і більш тісної взаємодії міліції з населенням.

З метою впровадження в практичну площину цих положень нами розроблено проект рішення місцевої ради про створення підрозділів місцевої міліції, які утримуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, і варіант проекту Положення про управління (відділ) місцевої міліції. (Див.: Додаток Б).

На наш погляд, рішення про управління (відділ) місцевої міліції повинне затверджуватися на сесії відповідної міської, селищної, районної в місті ради. Управління (відділ) місцевої міліції є структурним підрозділом територіального органу внутрішніх справ, входить до системи місцевого самоврядування та у своїй діяльності керується положеннями Конституції України, законами, підзаконними актами, рішеннями ради, яка його утворила, і Положенням про управління (відділ).

Більш ефективному функціонуванню підрозділів місцевої міліції сприятиме прийняття Закону України "Про профілактику правопорушень", норми якого повинні визначити коло суб'єктів профілактичної діяльності, їх обов'язки та права, форми й методи такої діяльності, порядок планування і здійснення профілактичних заходів державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, окремими громадянами, а також інші питання запобігання правопорушенням.

Як ми вважаємо, до заходів загальної профілактики, що здійснюється міліцією громадської безпеки, слід віднести: профілактичну перевірку, профілактичний припис, повідомлення про невиконання профілактичного припису, роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики злочинності, інформування населення про стан злочинності.

Важливо також визначити сутність таких заходів індивідуальної профілактики правопорушень, як: роз'яснення суспільної небезпечності поведінки правопорушника та усне попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій; офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; профілактичний облік в органах внутрішніх справ; адміністративний нагляд органів внутрішніх справ (міліції); соціальний патронаж та інші. Останній повинен включати комплекс заходів державної підтримки та допомоги особам, які її потребують. Ці заходи здійснюються, щоб сприяти таким особам у подоланні життєвих негараздів, запобігати впливу на них неґативних, у тому числі криміногенних, факторів.

Здійснення профілактичних заходів щодо боротьби з правопорушеннями завжди було надзвичайно актуальним і привертало увагу вчених різних країн. Як відзначають окремі дослідники, оскільки в теперішній час у світі немає достатньо ефективних засобів превенції правопорушень, то посилення репресивних функцій поліції буде зростати. А поширенню цієї тенденції сприяє недосконалість законодавства. Наприклад, британські юристи вказують на недостатньо чітке визначення в праві поняття "правопорушення проти громадського порядку" як на одну з причин низької ефективності його охорони та надмірного поліцейського примусу [271, с. 261]. І незважаючи на різні оцінки поліції в сучасному світі, спеціалісти єдині у визнанні її великої ролі. Тому державу майбутнього можна уявити без армії, але з поліцією ще більш могутньою, ніж тепер [271, с. 16]. Поряд із цим, усе більш поширеним стає підхід до поліції як до організації з надання послуг населенню у сфері правоохорони.

Діяльність органів поліції, які мають право здійснювати заходи державного (адміністративного) примусу, передбачає сукупність правових норм, що визначають обов'язки, права та відповідальність цих органів, але їх працівники не завжди застраховані від помилок під час їх застосування. З цього приводу ще на початку ХІХ століття В.М. Лешков підкреслював, що поліція передбачає закони, без яких вона буде свавіллям обурливим і насильством нестерпним. І ці закони, на відміну від інших, повинні містити конкретизовані норми, щоб уникнути зловживання владою [117, с. 103].

На наш погляд, існування поліцейського права зумовлюється не найменуванням, а перш за все змістом, специфікою тих відносин, які реґулюються нормами поліцейського права. Такі відносини за змістом відмінні від державно-управлінських і спрямовані на витіснення явищ, які загрожують об'єктам, що охороняються державою. Вони мають організаційно-охоронний, заборонювальний, наглядово-примусовий та юрисдикційний характер. Саме тому до них застосовується особливий метод правового реґулювання у вигляді заборон.

Аналіз суспільних відносин у сфері діяльності міліції громадської безпеки вказує на те, що характерним для них є ознака правоохорони. На нашу думку, з огляду на важливість належного захисту прав і свобод громадян, зміцнення правопорядку та забезпечення громадської безпеки ці норми повинні бути систематизовані в єдиному Міліцейському (Поліцейському) кодексі України. Останній, як нам уявляється, повинен містити кодифіковані норми про організацію та безпосередню діяльність міліції (поліції), які сьогодні розосереджені в нормативно-правових актах різного рівня: Законі України "Про міліцію", Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, Дисциплінарному статуті ОВС та інших.

Бачиться доцільним розроблення та затвердження на державному рівні Концепції охорони правопорядку (правоохоронної діяльності) для вдосконалення правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки та створення такого правопорядку, у якому б панувала найвища цінність держави та суспільства - права людини, а відправними принципами організації та діяльності правоохоронних органів були орієнтації на людину, гуманізм, демократію та законність.

Одним з організаційних напрямів реформування правоохоронного відомства в особі МВС України, на наш погляд, має стати його перетворення (з урахуванням відокремлення чи зміни підпорядкованості окремих галузей внутрішніх справ) у міліцейське (поліцейське) відомство. Про це вже висловлювались окремі вчені [149, с. 3]. Управлінські функції стосовно адміністративних служб і підрозділів міліції громадської безпеки в такому разі, на нашу думку, забезпечила б одна зі складових міністерства - Департамент міліції громадської безпеки.

Про актуальність таких пропозицій свідчать результати опитування окремих категорій працівників органів внутрішніх справ, їх служб, підрозділів і спеціальних установ, яке здійснювалося протягом 2002-2003 років. Із числа 829 респондентів установлення підпорядкованості місцевої міліції громадської безпеки територіальному органу внутрішніх справ і підконтрольності місцевій раді вважають доцільним 95% опитаних. Значна кількість респондентів (87%) вважають за потрібне створення в структурі місцевої міліції підрозділів патрульно-постової служби, дільничних інспекторів міліції, дорожно-патрульної служби. При цьому 73% опитуваних погоджуються з необхідністю посилення адміністративно-правового статусу працівників міліції громадської безпеки та поширення соціального захисту за рахунок місцевих бюджетів.

На нашу думку, правоохоронна діяльність міліції повинна бути спрямована на зменшення державного репресивного впливу, поступову заміну його механізмами самореґуляції конфліктів шляхом примирення, поширення участі населення в правоохоронній діяльності тощо. Першочерговим завданням і головною функцією міліції та інших правоохоронних органів має стати надання допомоги людині та її захист, що не виключає в необхідних випадках і на законних підставах припинення правопорушень і покарання винних осіб.