Розглядаючи питання взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами та громадськими формуваннями, ми погоджуємося з думкою вчених-теоретиків і практиків, що для зміцнення законності та правопорядку слід максимально ефективно використовувати весь комплекс сил і засобів в боротьбі зі злочинністю й охороні громадського порядку, виключаючи паралелізм і дублювання в їх діяльності та застосовуючи при цьому специфічні для кожного з них форми й методи.

Взаємодія підрозділів міліції громадської безпеки з іншими державними органами, громадськими організаціями має правову основу, що складається з розпоряджень, правил, указівок, які містяться в законах України та підзаконних нормативних актах і реґламентують правове становище, особливості функціонування цих органів і організацій.

Проаналізувавши практику взаємодії правоохоронних органів, ми вважаємо, що основними формами взаємодії міліції громадської безпеки з іншими правоохоронними органами є: міжвідомчі наради; розроблення та реалізація спільних заходів з обміну досвідом; підвищення кваліфікації, здійснення правової пропаганди серед населення тощо.

Слід відзначити, що для підвищення ефективності діяльності підрозділів міліції громадської безпеки з охорони громадського порядку треба більш активно залучати до неї сили громадськості. У минулому було напрацьовано значний досвід використання громадського впливу на правопорушників, що завжди давало позитивні результати. Поряд із традиційними формами взаємодії міліції та громадськості, останнім часом виникають нові форми: загони самоохорони (Харківська і Київська області), робітничі загони сприяння міліції (Донецька і Луганська області), козацькі підрозділи (Запорізька область) тощо.

Так, станом на 1 січня 2003 року тільки в Києві налічувалося понад 35 тисяч членів формувань, у тому числі понад 10 тисяч тих, які безпосередньо беруть участь в охороні громадського порядку. Підсумки роботи столичного громадського формування з охорони правопорядку за минулий рік переконливо свідчать: спільно з оперативниками карного розшуку ГУМВС України в місті Києві було розкрито 419 злочинів, затримано майже 1000 адмінправопорушників, а також понад 200 осіб, що перебували в розшуку; виявлено безвісти зниклих 334 особи [38, с. 3].

До речі, і в зарубіжних країнах залучення громадськості до безпосереднього виконання функцій охорони правопорядку істотно впливає на стан роботи галузевих служб поліції. Добровільні помічники залучаються до виконання таких обов'язків, як правило, під час проведення масових заходів або великомасштабних операцій із розшуку злочинців, і це потребує зміцнення постійно діючих сил. За несення служби такі помічники отримують грошову винагороду [272, с. 18-19].

Поряд із тим, певна кількість поліцеїстів висловлює сумніви щодо спроможності непрофесіоналів ефективно вирішувати завдання публічної поліцейської діяльності. А деякі авторитетні спеціалісти звертають увагу на те, що тільки службовці поліції можуть підлягати дієвому державному чи громадському контролю, спрямованому на подолання владного свавілля [287, с. 436]. Тому справедливо, на нашу думку, за кордоном визнається пріоритетною саме професійна поліцейська діяльність.     

Тобто існує необхідність як у визначенні можливостей і схильностей кожного з членів громадських формувань, так і в певній їх спеціалізації за напрямами правоохоронної діяльності [24, c. 8]. Чинне законодавство не передбачає переліку правопорушень, у попередженні яких мають брати участь члени громадських формувань, тому виконання ними визначених законом завдань при застосуванні відповідних форм і методів роботи можливе лише під контролем і керівництвом працівників відповідних структурних підрозділів органів внутрішніх справ, зокрема: управління (відділу) адміністративної служби міліції, карного розшуку, Державтоінспекції тощо.

Застосування в Законі України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" терміна "правоохоронні органи" передбачає, що всі органи, які віднесені до числа правоохоронних, повинні брати участь у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Водночас у законі мова йде лише про органи внутрішніх справ та Прикордонні війська України.

Згідно з положеннями цього закону члени громадських формувань під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку мають повноваження щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення. Проте наведена норма не містить вказівки на те, у яких випадках, про які саме правопорушення складаються протоколи. Термін "члени громадських формувань з охорони громадського порядку" в КУпАП не вживається жодного разу. У ст. 254 КУпАП зазначається, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представниками громадських організацій. Тому ми вважаємо доцільним доповнити статтю 255 КУпАП та надати право складання протоколів про адміністративні правопорушення членам громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону.

Серед основних напрямків діяльності міліції громадської безпеки щодо активізації діяльності громадських формувань слід відзначити: спільне планування заходів щодо зміцнення правопорядку; надання методичної й організаційної допомоги у створенні формувань сприяння міліції; організацію правового виховання та навчання членів дружин форм і методів охорони громадського порядку тощо.

Керівництво держави та МВС України останнім часом все більше уваги приділяє поліпшенню діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Яких би рішучих заходів не вживали правоохоронці в боротьбі зі злочинністю, вони не дадуть очікуваного результату доти, доки працівники міліції не "отримають широкої підтримки з боку головного носія суверенітету і єдиного джерела влади - українського народу" [60], - сказано у Зверненні колеґії МВС України до працівників органів внутрішніх справ.

До речі, розвиток зарубіжних поліцейських структур характеризується підвищенням ролі центральних органів - міністерств внутрішніх справ (юстиції) тому, що останні визначають пріоритети правоохоронної політики, виконують функції безпосереднього управління діяльністю поліцейських формувань, їм належить важлива місія щодо комплектування й підготовки поліцейських кадрів. Показово, що міністерства наділені значними повноваженнями стосовно муніципальної поліції. Так, у Великій Британії міністерство внутрішніх справ вирішує питання про чисельність регіональних поліцейських загонів, здійснює призначення керівників такої поліції, рекомендує уряду ті чи інші рішення щодо надання їй дотацій із державного бюджету.

Правоохоронці України шукають найбільш ефективні методи вивчення громадської думки та шляхи співпраці з населенням. Міністерством внутрішніх справ розроблено Комплексну програму, у якій значна увага приділяється моніторинґовим вивченням оцінки населенням (у тому числі ціннісних орієнтацій, інформованості, громадської думки, настроїв) якості діяльності міліції, її служб і окремих працівників. Програма вимагає постійно аналізувати громадську думку, зокрема за матеріалами звернень населення до органів державної влади й управлінь МВС [88]. Спираючись на набутий передовий досвід взаємозв'язку міліції з населенням, керівництво МВС України взяло курс на спілкування керівників усіх ранґів із населенням, трудовими колективами за допомогою прямих телефонних "ліній довіри". Велике значення в залученні населення до співпраці з міліцією відіграє його інформування через засоби масової інформації про діяльність органів внутрішніх справ.

Істотну допомогу правоохоронцям надають ветерани органів внутрішніх справ, діяльність яких спрямована не тільки на передачу досвіду, але й на патріотичне виховання. Як показують результати соціологічного опитування в Севастополі, за останні роки імідж міліції значно покращився. Більшість опитаних громадян готові до співробітництва в тій чи іншій формі з органами внутрішніх справ (1999 р. - 61%, 2000 р. - 65%). 30% респондентів згодні повідомити міліцію про факт готування до злочину, що став їм відомий (у 1999 р. цей показник становив лише 8%). Телефон довіри функціонує в Севастополі вже п'ятий рік. Тут приймають повідомлення, які не потребують оперативного виїзду слідчо-оперативної групи [38, с. 4].

У цілому в Україні 60% опитаних громадян виявили готовність сприяти ОВС у боротьбі зі злочинністю. Найбільш прийнятною для них формою співробітництва залишається інформування міліції про факти злочинної діяльності [38, с. 5]. З метою підвищення ефективності охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, а також більш тісних зв'язків міліції із громадськістю керівництво МВС України закликає до пошуку нових форм і методів, серед яких - робочі зустрічі, семінари за участю керівників органів внутрішніх справ і представників органів місцевого самоврядування та громадськості.

З 2000 року діє "Програма МВС України щодо розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки" [221]. Політичне керівництво України, МВС України останнім часом все більше акцентує увагу на тому, що міліція і громадяни - це партнери, що міліція повинна бути серед людей і з людьми, і лише самовідданою працею вона заслужить довіру та повагу всіх чесних громадян України. У Звіті Міністерства внутрішніх справ перед українським народом висловлюється вдячність місцевим держадміністраціям, організаціям, громадським об'єднанням, трудовим колективам, громадянам, які активно надають допомогу і підтримку правоохоронній діяльності [225, с. 6]. Перспектива проґресивного розвитку нашої держави - у єдності правоохоронних органів і громадян. У свою чергу, МВС України планує, за підтримки всіх структур виконавчої влади та завдяки сприянню громадськості, ужити необхідних заходів до забезпечення належного правопорядку.

Узагальнюючи вищевикладене слід відзначити, що окремі положення дисертаційного дослідження стосовно проблем удосконалення правового реґулювання організації та діяльності підрозділів міліції громадської безпеки вже знайшли відображення в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про міліцію", "Про загальну структуру і чисельність міністерства внутрішніх справ", Указі Президента України "Про утворення місцевої міліції", інших нормативно-правових актах, які спрямовані на подальшу реалізацію концептуальних заходів щодо розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України.

У процесі подальшого вдосконалення законодавства з цих питань, на нашу думку, має бути оновлений адміністративно-правовий статус працівника міліції, що сприятиме поліпшенню практичної діяльності міліції громадської безпеки, створенню позитивного іміджу та підвищенню авторитету міліції. Аналізу цих заходів присвячено заключний підрозділ дослідження.