Слід зазначити, що думка про необхідність боротьби з корупцією шляхом запровадження різного роду реформ, зокрема економічних, підтримується не тільки національними фахівцями, а також іноземними науковцями  Так, доктор професор Петрус С.ван Дюйн вважає, що в боротьбі з корупцією найбільш ефективними заходами є економічний та соціальний. При доході державного службовця в 120 доларів США та прожитковому мінімумі  150 - 200 доларів США не може бути й мови про запобігання корупції. Іншим стратегічним напрямком подолання корупції є "очищення  згори до низу" - звільнення державної служби від корумпованих кадрів. Автор пропонує два принципи, які є керівними у цьому напрямку, - принцип прозорості та принцип "керівника". Перший означає забезпечення повної прозорості діяльності службовця. Інший - ліквідація корупції, насамперед, на найвищому рівні - рівні керівника. В іншому випадку "поганий приклад" керівника організації ставить під сумнів загальний успіх у боротьбі з  корупцією.[177][128]

         Неважко помітити, що ці автори на перше місце висувають економічні (стимулюючі) методи боротьби з корупцією, які в основному зводяться до усунення передумов, які спричиняють виникнення корупції, через втілення економічних та соціальних реформ, відсуваючи адміністративний метод на задній план, що, на нашу думку, в значній мірі спотворює розуміння як самого явища так і мети боротьби з ним.

Дійсно, найбільш результативним шляхом боротьби з корупцією є усунення передумов і причин, які сприяють її появі та процвітанню, основними з яких є економічні, позбавитися яких швидко та ефективно неможливо. Для цього потрібні серйозні економічні, політичні та інші реформи, які потребують значного часу та витрат. У той же час це не виключає можливість застосування у боротьбі з корупцією і адміністративних (вольових) методів, які не потребують значних витрат.

Економічний метод повинен втілюватися в життя через впровадження в Україні економічних, соціальних та інших заходів стимулюючого характеру, які потребують значного часу та фінансових витрат.

Але в державі склалася така ситуація, коли необхідно зупинити подальше поширення корупції, оскільки ступінь враження державного апарата корупцією загрожує існуванню демократичного устрою в державі. Тому саме через застосування адміністративного методу, в розумінні його як управлінського методу, можливе зупинення темпів росту корупції.

 На відміну від економічного методу, адміністративний повинен втілюватися в життя через застосування адміністративних (примусових) заходів, які часто мають обмежувальний та репресивний характер, при цьому його реалізація не потребує значних витрат як часу, так і фінансових ресурсів.

Саме через те, що адміністративний метод боротьби з корупцією знаходить своє практичне втілення через конкретні адміністративно-правові заходи, можна стверджувати, що останні виражають примусову волю держави.

Під адміністративними заходами боротьби з корупцією пропонується розуміти урегульовані нормами права взаємопов'язані між собою дії компетентних органів держави та їх посадових осіб, за допомогою яких забезпечується боротьба з корупцією, та які носять владно-розпорядчий характер. Розглядаючи дане питання, слід зауважити, що поняття адміністративних заходів боротьби з корупцією, наведене вище, не є тотожне поняттю заходів адміністративного примусу, а включає в себе останнє.

         Взагалі в теорії права виділяють чотири види заходів юридичного (правового) примусу:

1)    заходи матеріального (цивільно-правового) примусу;

2)    заходи дисциплінарного примусу;

3)    заходи адміністративного примусу;

4)    заходи кримінального примусу.

Адміністративний примус є самостійним різновидом правового примусу. При цьому адміністративний примус відіграє важливу роль в охороні правопорядку, включає в себе велику кількість заходів припинення вчинення протиправних дій (затримання громадян, заборона експлуатації механізмів і т.п.), заходів щодо виявлення та припинення протиправних дій та заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності і усунення шкідливих наслідків. Використання адміністративного примусу обумовлено:

         по-перше, необхідністю у встановлених законом випадках покарати правопорушника;

         по-друге, необхідністю припиняти, по-третє, попереджувати вчинення правопорушень.

         Як і будь-яка діяльність, застосування заходів адміністративного примусу  має свою певну мету. Метою застосування заходів адміністративного примусу в цілому є захист суспільства від правопорушень, тобто "захист суспільних відносин, які охороняються законом".[40][129] 

В теорії адміністративного права під адміністративним примусом розуміється особливий вид державного примусу, який полягає у застосуванні суб¢єктами функціональної влади встановлених нормами адміністративного права примусових заходів у зв¢язку з їх неправомірними діями.

Севрюгін В.Є. відзначає, що адміністрвтиний примус є різновидом  юридичного (правового) примусу та полягає в застосуванні уповноваженими на те адміністративно-юрисдикційними органами (посадовими особами), народними судами (суддями) встановлених нормами адміністративного права примусових заходів впливу на правопорушників у зв'язку невиконанням правових приписів".[41][130]

При цьому автор веде мову про характерні особливості адміністративного примусу, основними з яких є:

- підставою застосування заходів адміністративного примусу є адміністративний проступок (правопорушення);

 - заходи адміністративного примусу застосовуються до осіб та органів, стосовно до яких суб'єкт адміністративної влади не є вищестоящим в порядку підлеглості та не володіє стосовно до них адміністративною владою;

- суб¢єкт адімінстративної влади та правопорушник не є членами одного колективу  та останній безпосередньо не підлеглий по службі тим, хто має право застосовувати щодо нього заходи адміністративного примусу;

- адміністративний примус застосовується органами державного управління і тільки в деяких випадках народними судами (суддями), органами громадських організацій (технічні та правові інспектори профсоюзів), але в порядку, встановленому нормами адміністративного права;

- адміністративний примус є результатом реалізації державно-владних повноважень і полягає в примусі до виконання громадянами та посадовими особами встановлених правовими нормами юридичних обов'язків;

- адміністративний примус застосовується для припинення протиправних дій, покарання порушників в адміністративному порядку, забезпечення суспільної безпеки і встановленого порядку;

- здійснюється в межах адміністративно-процесуальних норм;

- сприяє профілактиці злочинів;

- здійснюється виключно на правовій основі.[41][131]

Так, дійсно, всі вищенаведені ознаки притаманні адміністративному примусу як виду юридичного примусу. Разом з тим викликає сумнів положення, що підставою застосування адміністративного примусу є порушення.[35][132] На нашу думку, будь-яке порушення є підставою для застосування заходів відповідальності та припинення (в тому числі і адміністративних заходів), а для застосування інших заходів примусу, таких, як заходи попередження вчинення порушення є необов¢язковим (наприклад, проведення ротації кадрів, проведення роз¢яснювальної роботи тощо). Іноді держава змушена вдаватися до примусу не тільки тоді, коли сталося правопорушення і постає питання про притягнення до юридичної відповідальності. Отже, є багато інших заходів, що містять державний примус.