Визначаючи основні напрямки боротьби з корупцією на сучасному етапі розвитку держави та суспільства треба враховувати те, що корупція є наслідком, а не причиною негараздів у реформуванні економіки держави; пошук найбільш ефективних шляхів її подолання треба здійснювати на основі удосконалення законодавства держави та державного регулювання економічного життя суспільства; боротьба з корупцією повинна бути постійною; головні зусилля потрібно спрямувати на профілактику корупційних діянь з урахуванням вимог сьогодення та прогнозів на найближчу перспективу на усунення причин та умов поширення корупції в Україні, а не на притягненні до відповідальності окремих корупціонерів. Успішна боротьба з корупцією в цих умовах неможлива без посилення репресивних заходів, пов'язаних з встановленням кримінальної відповідальності за корупційні діяння, без активізації роботи правоохоронних органів зі своєчасного виявлення правопорушень та їх покарання.

Але перед тим, як розглядати заходи боротьби з корупцією, на нашу думку необхідно зупинитися на термінологічному аспекті поняття "боротьба з корупцією". На жаль, на сьогодні серед науковців, які займаються вивченням корупції, не існує єдиної точки зору щодо термінологічного визначення діяльності, яка спрямована проти корупції. Таку діяльність називають "боротьбою з корупцією", "контролем над корупцією", "протидією корупції", "наступом на корупцію", "запобіганням (попередженням) корупції" тощо.[70][121]

При цьому М.І.Мельник веде мову про те, що досить часто терміном "боротьба з корупцією" не охоплюються профілактичні заходи антикорупційного характеру. Автор також відсторонює всі інші термінологічні поняття діяльності по боротьбі з корупцією, відстоюючи думку, що протидія корупції є найбільш точним, порівняно з іншими термінами.[70][122] На підтвердження своєї думки, автор наводить етимологічне визначення понять "боротьба " та "протидія" зі словника української мови. В кінцевому результаті боротьба повинна призвести або до поразки, або до перемоги, а протидія спрямована проти чогось і не передбачає як результат обов¢язкової перемоги чи поразки. При цьому автор говорить, що знищення корупції неможливо.

Аналізуючи вищенаведену думку, слід погодитись з тим, що знищення корупції як явища на даному етапі розвитку неможливе, але на нашу думку, автор спекулює правовими термінами. Розглядаючи чинне законодавство України, слід відзначити, що у всіх нормативно-правових актах вживається поняття боротьба з корупцією, а не протидія. І, на нашу думку, це є правильним, оскільки будь-яка діяльність щодо подолання негативного явища повинна мати на меті усунення такого явища, а не зменшення його проявів. Крім того, діяльність, яка спрямована проти конкретного прояву корупції, завжди має на меті знищення корупційного прояву чи то на етапі його попередження, чи припинення, а притягнення до відповідальності корупціонера взагалі запобігає вчиненню інших корупційних діянь, що стосовно до них є боротьбою, оскільки спрямовано на знищення таких проявів ще до їх появи.

Тому вважається за доцільне вести мову про боротьбу з корупцією, а не протидію.

Як і будь-яка діяльність, боротьба з корупцією забезпечується через використання відповідного методу. Так, в теорії права під методом розуміється сукупність прийомів та засобів (заходів), за допомогою яких втілюються в життя певні цілі.[43][123] Тобто метод - це спосіб впливу керуючого суб¢єкта на поведінку керованого об'єкта.[25][124]

В науковій літературі існують два протилежні погляди, які стосуються застосування того чи іншого методу  боротьби з корупцією.

Прихильники першої позиції стверджують, що боротися з корупцією необхідно перш за все через втілення в життя економічних та соціальних реформ, тобто створити умови, за яких особи, які є потенційними корупціонерами, стримуються від вчинення діянь через те, що вони більш зацікавлені не вчиняти протиправне діяння, ніж вчиняти його, оскільки розмір благ, які вони можуть отримати є значно меншим, ніж те, що вони отримують від держави за виконання покладених на них завдань.

Так, наприклад, В.М.Гаращук пропонує боротися з корупцією шляхом усунення  основних умов, які породжують корупцію.            

             При цьому до основних умов належать:

- низький рівень життя державних службовців та осіб, що уповноважені на виконання функцій держави;

- низька заробітна плата та довгострокові затримки в її одержанні;

- високі ціни на товари та послуги, що наближаються до світових, а нерідко і перевищують їх;

- бездумна конфіскаційна податкова політика держави, за якої виробнику легше "купити" чиновника та приховати з його допомогою прибутки, аніж платити податки, та інші.[94][125]

Дещо схожої думки дотримується О.Пасхавер. При цьому він  зазначає, що успішна боротьба з системною  корупцією в Україні передбачає спочатку реалізацію фундаментальних економічних і політичних заходів цієї боротьби, а потім розгортання всього арсеналу антикорупційних технічних засобів. Зворотна послідовність є не лише малоефективною, а й небезпечною соціально та політично.[101][126]

  Разом з тим автор відзначає, що звуження функцій державної машини і контроль суспільства за її розвитком є двома фундаментальними передумовами зменшення ролі корупції як системи. При цьому третьою фундаментальною передумовою, на думку автора, є зростання національного багатства і, як наслідок, зростання і пристойний рівень доходів державного службовця.[102][127] Тобто з трьох передумов зменшення корупції в Україні дві можуть бути втілені в життя через запровадження адміністративних заходів боротьби з корупцією.