Ґрунтуючись на запропонованій системі дослідження, з нашої точки зору, вихідним пунктом в боротьбі з корупцією є розуміння основних передумов та  причин, шляхів і стимулів, що сприяють вчиненню корупційних діянь  на всіх рівнях. Перш за все необхідно з'ясувати передумову та  причину суспільного явища, яким є корупція, та визначити сфери суспільного життя, які зазнали найбільшого негативного впливу. Зв'язок між корупцією і передумовами та причинами, що її породжують, двосторонній. З одного боку, ці передумови та причини збільшують корупцію, а їх вирішення може сприяти зменшенню корумпованості. З іншого боку, масштабна корупція загострює проблеми, заважаючи усуненню причин та передумов, що її породжують.

         Звідси випливає, що, по-перше, зменшити й обмежити корупцію можна, тільки одночасно усуваючи  передумови та причини, що її породжують, і, по-друге, рішенню цих проблем буде сприяти протидія корупції з усією рішучістю і в усіх напрямках.

         Зокрема, думку щодо необхідності подолання корупції через визначення її причин та передумов підтримує М.Мельник. Так, автор пропонує виділяти три групи передумов  виникнення корупції:

         - по-перше, це передумови, які властиві усім державам;

         - по-друге, це передумови, які притаманні деяким типам країн (наприклад, перехідного типу);

         - по-третє, це передумови, які пов'язані з особливостями суспільних відносин у конкретній державі.[71][161]

         На нормативному рівні своє правове закріплення передумови, які сприяють поширенню та процвітанню корупції, були викладені в Концепції боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України 24 квітня 1998 року.[149][162]Так Концепція боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки поділяє вищезазначені  передумови на передумови першої та другої групи.

         При цьому в Концепції відзначалося, що такий поділ    передумов    корупції є умовним. На загальносоціальному  рівні  вони переплітаються та викликають інші  небажані для суспільства  явища.

         До передумов першої групи вищеназвана Концепція боротьби з корупцією відносила наступні передумови:

         - відсутність тривалий час політичної та економічної стратегії формування нового суспільного ладу, недооцінка ролі державного регулювання у здійсненні цих перетворень, зокрема щодо діяльності управлінського апарата, значне послаблення державного контролю за його роботою;  

- наявність легальних і прихованих політичних сил, які прагнуть відновлення колишнього ладу з його державно-управлінською системою та чинять опір запровадженню демократичних засад в усіх сферах суспільства, у тому числі в управлінні ним;

- наявність значних залишків старої командно-адміністративної системи у вигляді надмірно великого державного управлінського та іншого службово-обслуговуючого апарата з необґрунтовано широкими повноваженнями, зокрема розпорядчо-дозвільного змісту, переускладненим, забюрократизованим та неконтрольованим порядком задоволення нагальних потреб населення;

- процеси зміни форм власності, приватизації та накопичення значних цінностей, що відбулися у перші роки незалежності, здебільшого неофіційно або напівлегально, сприяли виникненню і зміцненню корпоративних угруповань і кланів, корупційних зв'язків, слугували прикладом наживи з використанням посади, відкривали можливість безболісної зміни службової діяльності на комерційну;

- масове прагнення нових підприємницьких структур, включаючи кримінальні, розв'язати через державний апарат свої проблеми;

          -    масова зміна законодавчих та інших правових норм, послаблення нагляду та контролю за їх виконанням;

- значне збільшення кількості майже не обізнаних з національним законодавством та правопорядком іноземних підприємців та інвесторів, які стали легкою здобиччю корупціонерів.

Передумови другої групи:

- декларативність багатьох реформаторських намірів та рішень влади; обмеженість, зволікання та непослідовність у проведенні реформ щодо демократизації управління суспільством, діяльності державного апарату, дерегуляції та лібералізації економіки, підтримки підприємництва, малого і середнього бізнесу;

- безперешкодне створення суб'єктів підприємницької діяльності на базі державного майна, переведення державної власності у приватну в інтересах окремих груп, тіньових структур, кланів;

- криміналізація економічних та інших соціальних відносин внаслідок недосконалої грошової та податкової політики, що спричиняє тінізацію, бартеризацію, гальмує розвиток цивілізованого підприємництва, переорієнтовує його з виробничої спрямованості на торговельно-фінансову;

- пасивність правоохоронних та інших державних органів щодо притягнення винних у корупційних вчинках та інших незаконних операціях до відповідальності, що, крім інших негативних наслідків, стало для чиновництва стимулом безкарного вчинення корупційних діянь, призвело до моральної деформації, поширення корисливої мотивації службової діяльності;

- поширеність у суспільстві думки про корумпованість влади, припустимість, ефективність та невідворотність корупційних зв'язків і діянь, про небажання влади боротися з ними і навіть потурання їм, що призводить до зворотного впливу на формування у населення готовності та звички до використання корупційних відносин; утвердження серед громадян, настроєних на боротьбу з корупцією, думки про пріоритетність більш жорсткого покарання винних у вчиненні корупційних діянь, а не усунення причин та умов останніх; сприяння формуванню таких уявлень через засоби масового впливу на населення за відсутності спрямованої антикорупційної протидії.[149][163]

Враховуючи вищезазначені позиції та виходячи з того, що корупція є історичним явищем, вважаємо що передумови, які сприяють виникненню та процвітанню  корупції можна поділити на наступні групи:

По-перше, передумови загальної групи, тобто передумови, які властиві усім державам світу;

По-друге, передумови, які властиві певним країнам в залежності від їх соціального, економічного та політичного рівня розвитку;

По-третє, передумови, які властиві Україні, поділяються на історичні передумови та передумови, які виникли після проголошення незалежності України і  пов'язані з переходом України від тоталітарної до демократичної системи.

Виходячи із вищенаведеної класифікації передумов виникнення корупції, на нашу думку, в Україні - це історично сформовані об'єктивні обставини, які призвели до виникнення та розвитку цього анти суспільного явища.

Разом з тим можна погодитися з положенням Концепції боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки, якою передбачалося, що на загальносоціальному рівні передумови переплітаються та викликають інші небажані для суспільства явища. Зазначені передумови у взаємодії та у дещо зміненому вигляді відіграють зумовлюючу роль або набувають форми безпосередніх причин та умов, які за своїм змістом можна поділити на політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні та інші чинники. [149][164]

Наступна категорія дослідження - це причини корупції.

Як відомо, корупція супроводжувала людство з часів виникнення держави та влади, що надало певним особам можливість зловживання владою у своїх особистих цілях. Корупція існує в кожному суспільстві та державі, і тому причини її виникнення достатньо вивчені в державах, які ведуть боротьбу з цим небезпечним явищем уже не одне десятиліття. Разом з тим, в кожному суспільстві є своя ієрархія причин корупції, яка залежить від історичного, суспільного, та економічного етапу розвитку суспільства, від національного менталітету, від морального клімату в суспільстві.

З часів здобуття Україною незалежності було зроблено достатньо гучних висловів щодо причин корупції в українській державі, але єдності слова так і не було досягнуто.