Неважко помітити, що законодавець звузив сфери суспільного життя, в яких органам Служби безпеки України можливо застосовувати свої повноваження по боротьбі з корупцією, тим самим переклавши тягар по боротьбі з корупцією в сферах суспільного життя, не визначених в Законі України "Про Службу безпеки України" на інші органи, визначенні в Законі України "Про боротьбу з корупцією".

Крім того, у вказаному Законі України, зазначено, що до структури органів служби безпеки входить функціональний підрозділ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

Аналізуючи наведене, можна зробити висновок, що першим законодавчим актом, який визначив, органи (хоча й один), які були покликані вести боротьбу з корупцією був Закон України "Про Службу безпеки України", а не Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", як було зазначено вище.

Наступним органом, який був віднесений Законом України "Про боротьбу з корупцією"[143][199]  до органів, які ведуть боротьбу з корупцією, є відповідні підрозділи податкової міліції.

Так, слід зазначити, що органи податкової міліції є другим органом, після органів Служби безпеки України, до завдань яких законодавцем було віднесено боротьбу з корупцією. Дане положення знайшло своє нормативне закріплення в Законі України "Про державну податкову службу в Україні"[129][200]. Відповідно до статті 19 вказаного Закону до завдань податкової міліції відноситься запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.[129][201]

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що повноваження податкової міліції у сфері боротьби з корупцією обмежуються лише виявленням корупційних правопорушень, які вчиняються працівниками державних податкових інспекцій та адміністрацій, виключаючи, на нашу думку, із своє  сфери компетенції працівників податкової міліції, оскільки неможливо в одному органі поєднувати як функції контрольного органу так і органу, який контролюють.

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що основний тягар по боротьбі з корупцією лягає на плечі працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що в свою чергу призводить до малоефективної діяльності всіх державних органів у цій сфері. Тому, на нашу думку, слід на законодавчому рівні чітко визначити, в яких сферах суспільного життя та в яких органах влади спеціальні підрозділи органів прокуратури України, внутрішніх справ України, служби безпеки України та податкової міліції повинні попереджувати, виявляти, припиняти та розслідувати корупційні правопорушення.

Разом з тим, при виконанні відповідними спеціальними підрозділами органів внутрішніх справ України, служби безпеки України та прокуратури України обов'язків по боротьбі з організованою злочинністю повинні діяти в межах повноважень, які визначені в статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України[127][202] та Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

У випадку, якщо при виконанні обов'язків закріплених у вищезазначених нормативно-правових актах, спеціальними підрозділами органів прокуратури України, внутрішніх справ України, органів безпеки України будуть виявлені ознаки корупційних правопорушень в діяннях певних осіб, які віднесені Законом України "Про боротьбу з корупцією" до суб'єктів корупційних правопорушень, вони повинні самостійно проводити розслідування таких діянь, складати протоколи про адміністративні правопорушення та направляти такі протоколи в суд для розгляду справи. Якщо ж факти вчинення корупційних діянь стали відомі вказаним органам не в результаті виконання ними своїх обов'язків, передбачених в Кримінально-процесуальному кодексі України та Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", а з інших джерел, наприклад, повідомлення громадян та посадових осіб підприємств, установ та організацій, відомостей опублікованих в засобах масової інформації,то, вищевказані спеціальні підрозділи повинні брати такі справи до свого відання та проводити адміністративне розслідування, оскільки питання підвідомчості справ про корупційні правопорушення законодавчо не врегульоване.

Саме тому, з напшої точки зору, слід законодавчо врегулювати питання підвідомчості справ про корупційні правопорушення.

Розглядаючи систему органів, які ведуть боротьбу з корупцією, слід зазначити, що законодавець в Законі України "Про боротьбу з корупцією" чітко не визначив коло органів, які ведуть боротьбу з корупцією, зазначивши, що за необхідності створюються інші органи та підрозділи згідно до чинного законодавства. І, на виконання цього положення Закону, законодавець вніс відповідні зміни, наділивши органи Військової служби правопорядку в Збройних Силах України повноваженнями щодо боротьби з корупцією. При цьому в Законі Україні "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України" взагалі прямо не передбачено таке повноваження, як боротьба з корупцією. До того ж і сам Закон України "Про боротьбу з корупцією" хоча і відніс Військову службу правопорядку до органів, які ведуть боротьбу з корупцією, але при цьому не наділив повноваженнями щодо складення протоколу про корупційні правопорушення, що дійсно позбавляє даний орган можливості реальної боротьби з корупційними проявами, оскільки складення протоколу як процесуального документу дає можливість виявляти, попереджати та припиняти корупційні правопорушення, а це в свою чергу є єдиним дієвим механізмом боротьби з корупцією органів, що передбачені статтею 4 вищеназваного Закону України. Тому, визначаючи певний орган як орган боротьби з корупцією, законодавець повинен не тільки декларативно проголосити дане положення, а й фактично закріпити таке за певним органом.

Разом з тим, існують органи, які хоча прямо і не передбачені Законом України "Про боротьбу з корупцією" як такі, що ведуть боротьбу з корупцією, але діяльність яких фактично дійсно спрямована на подолання корупційних явищ. На нашу думку, саме до таких органів можна віднести Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією та Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України.